У суспільстві не припиняються дискусії щодо нового закону про вищу освіту. Це й не дивно, адже зміни, закладені в ньому, зачіпають багатьох освітян. Одну з проблем порушив у листі до редакції наш читач. Ми попросили профільне міністерство відреагувати на викладені у листі думки.
У більшості країн вища освіта поділяється на два чи більше типів. Це університетський та неуніверситетський сектори. Скажімо, в кожному штаті США система вищої освіти поєднує три основних типи: університети штату, коледжі штату та місцеві коледжі. Третина вищих шкіл США — це дворічні коледжі, які за рівнем освіти відповідають нашим.
У Фінляндії, яка останнім часом посідає провідні місця у світових економічних рейтингах, у системі вищої освіти — університети та професійні вищі навчальні заклади, в яких здобувають освіту за 3,5—4 роки.
Великобританія має університети, технічні й технологічні навчальні заклади, одні з університетським статусом, інші утворюють політехнічний сектор. А проміжний ступінь між школою і університетом — коледж.
У коледжах України студенти впродовж двох років здобувають повну загальну середню освіту, а в подальшому — освіту за фахом. Для десятків тисяч учнів, які у своїх населених пунктах можуть закінчити тільки дев’ятирічку, це неабияка перевага, до того ж забезпечена гуртожитком.
Гадаю, цікавим для тих, хто визначається з майбутнім, буде таке. 2008 року на нараді держав — учасниць Копенгагенського процесу у Франції йшлося про те, що 2020 року сфера зайнятості Європи матиме потребу в кадрах з університетською освітою на 31%, із середнім професійним рівнем — на 50%, з низькою кваліфікацією — 19%.
Тим часом новий закон «Про вищу освіту» передбачає фактичне нищення мережі освітніх закладів, які готують фахівців з неповною вищою освітою. Нам можуть заперечити: «Коледжі не нищать, а переводять в іншу освітню систему». Але, як відомо, як корабель назвеш, так він і попливе. Згідно із законом, лише ті технікуми та коледжі, які найближчими роками збагатять свій кадровий потенціал належною кількістю викладачів із науковими ступенями і званнями для створення відповідних кафедр тощо, залишаться в системі вищої освіти. Вони готуватимуть молодших бакалаврів і бакалаврів. Та хіба можна за короткий термін залучити до викладацької роботи потрібну кількість наукових працівників? Тож зрозуміло, що їх намагаються опустити аж на два щаблі нижче: перетворити на професійно-технічні навчальні заклади.
За оцінкою експертів, Україна за якістю освітньої системи посідала 49-те місце у світі (Нігерія — 48-ме). На світовому ринку наукомісткої продукції частка України становить менш як 0,1%. У такому разі варто було б позбавити гордого ймення «університет» ті виші, які не потрапили в жоден рейтинг університетів світу 2014 року — їх залишилося б менше 10.
До того ж ринок праці в Україні не вимагає високої кваліфікації молодих фахівців, оскільки на сьогодні маємо сировинну орієнтацію нашої економіки.
Тим часом найоптимальніші критерії ефективності освіти переконують, що саме коледжі дають найкращий результат у межах поставлених перед ними завдань. Тому варто зберегти їх у системі вищої освіти України.
Тепер щодо пропозицій. Зокрема доцільно здійснювати прийом на навчання до коледжів на основі базової та повної загальної середньої освіти за результатами ЗНО та/або вступних випробувань. Тим, хто вступив до навчального закладу на основі базової загальної середньої освіти, потрібно надавати практикоорієнтовану профільну освіту за повний курс загальної середньої освіти.
Олег ДОМІНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»
ОФІЦІЙНО
Потрібні істотні зміни, а не консервація
Міносвіти підтримує збереження й розвиток коледжів і технікумів у системі освіти України. Воно зацікавлене у професійному становленні молодих фахівців, пропонуючи їм різні альтернативи для здобуття освіти, наголошують у коментарі профільного міністерства.
«Саме тому не можемо погодитися із твердженням автора статті, який зазначає, що «реальний ринок праці в Україні не вимагає високої кваліфікації молодих фахівців, оскільки на сьогодні маємо сировинну орієнтацію нашої економіки». Освіта має бути орієнтована на перспективу, а не лише на сьогодення. Мислимо стратегічно, на довготерміновий період, адже лише так зможемо вийти на якісно новий рівень розвитку суспільства», — пояснюють свою позицію в МОН.
У профільному міністерстві не погоджуються з тим, що «новий закон про вищу освіту передбачає фактичне нищення мережі освітніх закладів, які забезпечують підготовку фахівців з неповною вищою освітою»: автор статті не пояснює, як виведення навчальних закладів І та ІІ рівня акредитації із системи вищої освіти призведе до їх нищення.
«Аргументація «як корабель назвеш, так він і попливе» видається нам вкрай недоречною. Очевидно, тут є певне нерозуміння того, що реформа має на меті класифікацію навчальних закладів залежно від рівня програм, які вони пропонують, а не до якої сфери (вищої чи професійно-технічної) належать.
Автор статті твердить, що технікуми та коледжі повинні залишатися в системі вищої освіти, «адже саме ці навчальні заклади забезпечують повноцінну повну загальну середню освіту випускникам сільських 9-річок і надають їм практикоорієнтовані професійні знання». Тому залишається незрозумілою позиція, наголошують у МОН, чому навчальні заклади, які забезпечують саме здобуття повноцінної загальної середньої освіти деякими категоріями населення (що, безумовно, важливо) мають належати до системи вищої освіти. Діяльність коледжів не може регулювати той самий закон, що й діяльність університетів, адже в коледжах навчаються неповнолітні, й у них зовсім інша організація навчального процесу.
У МОН наголошують, що передовсім має бути забезпечений вступ до коледжів за результатами зовнішнього незалежного оцінювання і після 9 класу, і після 11 (тобто ЗНО після 9 класу таки слід упровадити).
Крім того, повна середня освіта в коледжах для тих, хто вступає після 9 класу, повинна виконувати той самий обсяг держстандарту, що й інша старша школа.
«Автор наводить багато прикладів інших країн. Ми теж можемо звернутися до міжнародного досвіду. Є чітка рекомендація ЮНЕСКО, що для успішного завершення 3 рівня (старша школа) з доступом до вищої освіти потрібно щонайменше 11 років навчання у сукупності 1 та 3 рівнів (від початкової до завершеної старшої школи). Тобто якщо після 9 класу (2 рівень) хтось іде в коледж і там опановує програму старшої школи за рік, то цього недостатньо для досягнення відповідного рівня знань. Тому треба врахувати, що фіни й французи надають доступ до вищої освіти після 12 років навчання (завершення третього рівня шкільної освіти), данці — після 13, німці — 12–13 років, англійці, шотландці, валійці — 13, а північні ірландці — 14.
«Підсумовуючи, хочемо звернутися до слів автора статті, який наводить невтішну статистику: «За оцінкою експертів, яку проводили останніми роками, за якістю освітньої системи Україна посідала 49-те місце в світі. На світовому ринку наукомісткої продукції частка України становить менш як 0,1%». Ці показники демонструють, що чинна структура освіти потребує істотних змін, а не консервації», — наголошують у МОН. Однією з таких змін має стати чітке розмежування між рівнями освіти задля ефективного виконання ними своїх функцій.