—А покажіть мені, як цим користуватися! — чоловік у фуфайці і шапці-вушанці, довгенько проморочившись з банкоматом, протягнув мені свою картку. І… назвав ПІН-код.
— Та що ви?! — аж злякалася. — Ніколи так не робіть! Це те саме, що віддати чужим людям власний гаманець!
Справді, неодноразово чула історії про те, як така довірливість закінчувалася погано. Шахраї вигадали велику купу способів заволодіти чужими коштами — від елементарної крадіжки картки до її підробки завдяки встановленому на банкоматі приладу для зчитування ПІН-коду або мініатюрної відеокамери.
Звісно, неспеціалісту важко розібратися у наявності чи відсутності такої апаратури. Але не цього разу: підійшовши до відділення банку з банкоматом і знявши кошти, побачила праворуч унизу вічко камери, направлене просто на клавіатуру.
Може, не все так страшно і зараз знайду повідомлення про те, що ведеться відеоспостереження? Обдивилася всі найближчі вивіски і оголошення — немає.
«Ну що це таке? — засмутилася. — Тепер треба зняти решту заробітку, щоб ніхто інший цього не зробив. Годилося б і картку заблокувати. Хоча ні — саме закінчується термін її дії, так що ПІН-код буде змінено. Але треба зайти в банк, уточнити: може, це все-таки засіб безпеки?».
— Так, відеокамера встановлена законно! — підтвердила одна з касирок.
— А чому тоді немає оголошення про відеонагляд? Звідки мені знати: вами він встановлений чи якимись аферистами? Тим більше, що камера дивиться просто на пальці!
— І справді,— підтримала мене жінка, яка підійшла до каси. — Нині стільки повідомлень в газетах про банкоматних злодіїв…
— Я читала, що камери направляють на віконечко одержання коштів, — обізвалася інша відвідувачка.
— Так чому її прилаштовано не ліворуч над тим віконечком, а праворуч, де набирається ПІН-код? — дивуюся.
— Я вам нічого не можу сказати! — відрізала працівниця банку. — Приходьте у понеділок зранку — будуть люди, які мають стосунок до цієї справи!
Втім, мені було достатньо того, що не стану жертвою якихось незаконних оборудок. А відтепер, набираючи новий ПІН-код, закриватиму його від камери рукою — на всяк випадок. Але, погодьтеся, все одно неприємно потрапити в об’єктив, не маючи про те найменшого уявлення. Ми вже звикли до того, що в магазинах та інших громадських місцях попереджують про відеоспостереження. Невже так важко це зробити й стосовно банкоматів?
Пригадую, як кілька років тому якийсь шкодливий учень вивісив на дверях школи набране на комп’ютері оголошення про… продовження карантину на цілий тиждень — саме у той день, коли він закінчився. Щоправда, фокус не вдався, бо загартовані різними вибриками своїх малолітніх нащадків батьки почали телефонувати директору, аби уточнити інформацію. Цей приклад наводжу лише з однією метою: показати, наскільки це просто — набрати текст і прилаштувати його в потрібному місці. Аби громадяни зайве не нервували, ламаючи голову: «зірками» законного чи незаконного відео стали вони у парі зі своєю карткою…