РИНОК ЗБУТУ
Парадоксальна, на перший погляд, ситуація, коли з початку
року кількість молока, що надходить на українські молокозаводи, не збільшилася,
а виробництво сиру стрімко зростає, має просте пояснення: Україна сьогодні є
одним з найбільших імпортерів тропічних олій у світі. Тому й смакуємо ми часом
молочними продуктами, в яких замість молока, приміром, пальмова олія. А що
вітчизняний ринок не гумовий та й купівельна спроможність у співвітчизників не
безмежна, то наші виробники готові наповнити продовольчі полиці сусідніх
держав. От лише тамтешні підприємці добре вивчили закони конкуренції…
Днями російські сировари вустами голови Національного союзу виробників молока Андрія Даниленка закликали уряд своєї країни заборонити чи обмежити імпорт сиру з низки держав, які активно представлені на федеральному ринку. При цьому озвучені різні претензії до конкурентів. Зокрема, щодо української продукції, то росіян турбує її якість. Головний закид — застосування у виробництві рослинних жирів, які нібито використовують українські молокозаводи з метою зниження собівартості.
Росіяни навіть надіслали на українські молокопереробні підприємства своїх аудиторів, аби звинувачення не були голо-слівними. Серед заходів, до яких може вдатися Росія, якщо застосування рослинних жирів буде доведено, — підвищення ввізного мита на молочну продукцію, жорсткі правила імпорту для українських виробників і навіть тотальна заборона постачання молочної продукції з України.
Додамо, що тема ця не нова. Протягом останніх років уже кілька разів спалахували «молочні війни». До речі, після однієї з них у 2006 році на російський ринок впевнено зайшли білоруські сировари.
Та сьогодні мала втіха від того, що російські виробники мають претензії й до продукції сусідньої Білорусі. Щоправда, тут більше йдеться про цінову політику. «Якщо Білорусь завозить сир за цінами, що є нижчими за ті, про які домовлялися, ми вдаватимемося до відповідних заходів, аби вони не влаштовували демпінг», — заявив голова російського союзу виробників молока.
Він також закликав уряд активніше використовувати важелі митно-тарифного регулювання, запроваджуючи вищі імпортні мита на продукцію, яку можуть виробляти і в Росії. Щодо Білорусі це звучить досить дивно як на членів одного Митного союзу, торгівля між якими має бути без обмежень та винятків.
Однак, захищаючи своє власне, російські виробники знайшли «більмо» й у німецькому оці. На їхню думку, європейські виробники також демпінгують. При тому, що якість німецького молока набагато вища, їм, мовляв, вдається продавати свій сир у Росії за цінами, нижчими навіть за українські.
Експерти, у свою чергу, нинішню ситуацію не вважають трагічною, адже вимоги російських молочарів щодо захисту внутрішнього ринку цілком прогнозовані. Та навіть якщо вони не спрямовані конкретно проти України, можуть зашкодити іміджу наших молокозаводів і завадити їм розвивати співробітництво з іншими партнерами. А на відновлення втраченої репутації грошей, зекономлених за рахунок дешевої олії, може й не вистачити.