Нещодавно Президент України Володимир Зеленський підписав закон (законопроєкт №8069) щодо особливості виведення з ринку системно важливого банку в умовах воєнного стану. Йдеться також про націоналізацію банків у нашій державі.

«Урядовий кур’єр» вирішив ретельно ознайомитися з цим документом та виявити його позитивні й негативні сторони.

За спрощеною процедурою та пряме втручання

«Як проєкт, так і сам закон викликали значну кількість дискусій у політико-правовій сфері, оскільки його обговорювали і політики, і юристи-практики, і науковці-правники. Вважаємо, що мета цього закону, яка зазначена в пояснювальній записці, а саме: забезпечення стабільності банківської системи в умовах воєнного стану, запровадженого в Україні, — цілком виправдана та своєчасна. Проте, здійснивши аналіз положень закону із врахуванням основоположних концепцій та принципів цивільного права, вважаємо, що окремі його статті варто сприймати критично», — зазначає заступник голови правління Асоціації представників малого та середнього бізнесу міста Києва Вікторія Тютюнникова.

На її думку, позитивне в цьому документі те, що під час війни запроваджується спрощена процедура виведення з ринку системно важливого банку в разі його неплатоспроможності, що доволі раціональне рішення.

Враховуючи те, що цей закон нібито приймали для виведення з ринку Альфа Банку, то це наразі єдиний спосіб націоналізувати цю установу, оскільки застосувати до цього банку таку саму процедуру, як і до Сбербанку, неможливо.

Але в Асоціації впевнені, що є вагомі негативи. По-перше, це значне втручання держави в приватноправові відносини та ігнорування засадничих положень цивільного права, адже фактично з’явилась можливість примусового впливу на банк як юридичну особу приватного права. По-друге, це необхідність залучення коштів на докапіталізацію банків вже після того, як фінустанова перейде у власність держави. Варто враховувати, що це доволі значні суми, які залучатимуть з державного бюджету.

«Завдання цього закону — скоригувати й доповнити чинне законодавство в цій сфері відповідно до специфіки моменту. Хоч процедури вже було детально врегульовано, повномасштабна війна розірвала чимало шаблонів мирного часу. Нагадаю, держава з початком війни ухвалила закон, що на 100% гарантує вклади фізичних осіб і ФОПів під час дії воєнного стану й впродовж трьох місяців після його закінчення, тобто захищає наші заощадження від наслідків збройної агресії сусідньої держави. А новий закон, за великим рахунком, наступний етап, що певним чином враховує відповідальність агресора за заподіяну шкоду», — додає голова правління Незалежної асоціації банків України (НАБУ) Олена Коробкова.

Загальна ідея цілком сучасна, але прикладів в історії нема

Чи на часі зараз проводити націоналізацію банків? Який досвід іноземних держав, що таке робили під час ведення бойових дій і воєнного стану?

Зазначимо, що мета нового закону — забезпечення стабільності банківської системи в умовах воєнного стану, запровадженого в Україні у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти нашої країни. Враховуючи те, які руйнівні наслідки можуть настати для фінансової системи через неплатоспроможність системно важливого банку, вбачається за необхідне передбачити оптимізовану процедуру виведення з ринку такої фінустанови за участі держави в разі втрати ним ліквідності.

«Тобто загальна ідея нового закону цілком своєчасна та необхідна. Поза тим, обґрунтованими є побоювання та зауваження щодо формулювань окремих положень закону в частині того, що зазначеним законом відбувається змішування публічних і приватних правовідносин. Окрім того, проблемним є також значне посилення впливу держави на цивільні правовідносини», — зазначає Вікторія Тютюнникова.

Також вона переконана, що не можна навести прикладів та відповідно сформованого досвіду інших країн, які під час воєнного стану запроваджували подібну процедуру для банків.

У НАБУ вважають, що не буде коректно порівнювати ситуацію в нашій країні з досвідом, наприклад, деяких держав  Близького Сходу, де тривали війни.  Там банківська система зовсім інша. Те ж саме можна сказати і про балканські країни, де тривали запеклі бойові дії у 90-х роках минулого сторіччя.

Значно посилиться державна частка, що теж недолік

У законі йдеться, що націоналізація системно важливого банку відбуватиметься через процедуру його віднесення до категорії неплатоспроможних, однак не потребуватиме докапіталізації з боку держави — продаж банку за 1 грн проводитиметься незалежно від фактичного розміру регулятивного капіталу банку на день прийняття НБУ відповідного рішення. Які тут можливі порушення та корупційні ризики?

В Асоціації представників малого та середнього бізнесу міста Києва вважають, що є три суттєві зауваження. По-перше, закон, дозволяє націоналізацію банку без докапіталізації, проте це не означає, що її не потрібно буде робити потім, і головне — коштом держави.

«Виходом із зазначеної проблемної ситуації може бути продаж вже націоналізованого банку приватним інвесторам, однак це також доволі непроста процедура. По-друге, кожен із системно важливих банків має питому частку на ринку і, враховуючи те, що у власності держави уже перебувають Ощадбанк та Приватбанк, набуття державою права власності ще й на Альфа Банк спричинить значне посилення її позиції на ринку. По-третє, після націоналізації виникне необхідність у новому та якісному менеджменті, який дасть змогу зберегти вже наявних клієнтів та покращити ділову репутацію банку», — упевнені там.

У свою чергу, Олена Коробкова зазначає, що вона не бачить наразі особливих ризиків в описаній у законі процедурі, а якщо націоналізація якогось із банків відбуватиметься, то під дуже пильним громадським контролем.

Є чіткий перелік фін установ…

Як обиратимуть системно важливі банки? Зазначимо, що перелік системно важливих банків затверджено рішенням правління Національного банку України  і до них входять: А-Банк, Альфа-Банк, Кредобанк, ОТП Банк, Ощадбанк, АБ «Південний», ПриватБанк, ПУМБ, Райффайзен Банк, ТАСкомбанк, Укргазбанк, Укрексімбанк, УкрСиббанк, Універсал Банк. Загалом 14 фінансових установ.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей виведення з ринку системно важливого банку в умовах воєнного стану» передбачає застосування спеціальної процедури виведення з ринку в тому разі, якщо НБУ ухвалив рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних на підставі, передбаченій частиною 2 статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

«Проте, очевидно, що Приватбанк і Ощадбанк ми не враховуємо, оскільки вони  державні й досить прибуткові. Кредобанк, ОТП Банк, Райффайзен Банк, Укрсиббанк — банки з європейським капіталом, а тому проблеми з ліквідністю теж навряд виникнуть. ПУМБ, А-Банк, банк «Південний», ТАСкомбанк, Універсалбанк — це фінустанови з українським капіталом, що мають непогану ліквідність та доволі прибуткові. Тож залишається Альфа-Банк і навряд чи його акціонери, які перебувають під санкціями, зможуть вивести його з критерію, передбаченого статтею 76 Закону України «Про банки та банківську діяльність», — вважає Вікторія Тютюнникова.

На її думку, це не означає, що закон нібито поширюється тільки на Альфа Банк, оскільки, з техніко-юридичної точки зору, його може бути застосовано до будь-якого із системно важливих банків у разі наявності підстав.