Трохи більш як місяць тому за наказом Міністерства хорони здоров’я від 24 лютого багаторічного ректора Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця Віталія Москаленка було відсторонено від виконання обов’язків. В. о. ректора призначили завідувача кафедри внутрішньої медицини №2 Катерину Амосову. Тим часом 23 лютого з’явилась інформація про те, що під тиском студентів ректор написав заяву про звільнення. Наступного дня Москаленко це заперечив, зазначивши, що перебуває на лікарняному. З останніх новин привертає увагу оприлюднення результатів роботи спеціальної комісії МОЗ, яка протягом місяця вивчала фінансово-господарську діяльність університету з 2010 року, а також те, що відсторонений ректор досі офіційно перебуває на лікарняному.
«УК» зустрівся з Катериною Амосовою в адмінкорпусі університету, щоб розпитати в неї не тільки про те, що призвело до буремних подій в університеті, а також поцікавитися, яким в. о. ректора бачить розвиток столичного медичного вишу. З цього і почалася наша розмова, впродовж якої стало зрозуміло: проблем в університеті стільки, що на тимчасовій посаді — не до стратегічних питань. Розібратися б із поточними.
— Катерино Миколаївно, що нині медуніверситет турбує найбільше?
— У нас є велика проблема з так званою Болонською системою, оскільки те, що ми втілюємо в життя, називаючи так, по-перше частково, по-друге, ще й викривлено її інтерпретаторами на місцевому рівні. Гадаю, що так вважає багато викладачів, більш того, про це говорять студенти, особливо в ці тижні протесту. Болонська система в її місцевому трактуванні робить значний акцент на самопідготовку студентів. На Заході це працює, оскільки і студент мотивований, і в нього є високоякісні й різноманітні підручники та методичні посібники, і доступ до Інтернету та тренінгові програми. У нас це працює погано: студенти немотивовані, є проблема з якістю підручників.
Крім того, в Україні діє система державної атестації «Крок», подібна до американської. З огляду на те, що її результат дуже впливає на місце в українському національному рейтингу вишів, це, зрозуміло, непокоїть ректорів. Тож аби мати кращий вигляд, докладаються колосальні зусилля на тренування студентів для її складання. Не критикую цю систему як таку. У США вона добре працює.
Турбує і стан контролю за самостійною роботою студентів. Викладачі на Заході проводять його в групах з 4–5 осіб — навантаження просто смішне. Наші викладачі мають тільки тисячу «горлових» годин, не враховуючи відпрацьовок, консультацій, чергувань у гуртожитках. Так неможливо працювати.
Але нині, коли, приміром, в одному із семи університетських гуртожитків, де живе 300 стоматологів, фактично не працює душ, а половина приміщення кафедри фізіології в грибку після гасіння пожежі торік у вересні, а в іншому місці дах валиться, гадаю, на тимчасовій посаді в мене точно руки до цього не дійдуть.
Проте однозначно як міліціонерові й лікареві треба більша зарплатня, так само для нормальної роботи вона потрібна й викладачеві — аби він не бігав на заробітки після закінчення робочого дня, щоб прогодувати сім’ю. Водночас гігантська проблема — корупція.
— Виступ проти хабарництва і був одним з основних причин протесту ваших студентів.
— Це колосальна проблема, але корупція — питання двостороннє. Воно не полягає лише в тому, що викладачі вимагають гроші від студентів, а значною мірою у тому, що недолугі студенти, котрим просто ліньки навчатися, самі несуть викладачам пакети. Тому я запропонувала студентським активістам зробити дошку сорому для тих своїх товаришів, хто несе хабарі викладачам. Є інший бік медалі: студенти написали мені, що їх змушували робити ремонт у деканаті, що в двох гуртожитках примусово виселяли на свята попри те, що студенти платять за них. Авгієві стайні, одне слово.
І водночас — лицемірство й вивіска: як ми зустрічали міністра, як ректор шикував студентів у білих халатах, коли приїжджала Богатирьова, які фотографії у рамочках висять у нас на стінах, як на засідання Вченої ради її членам за гроші контрактних студентів друкуються дорогі якісні запрошення. Це попри те, що багато студентів живуть по шестеро в кімнаті, що є абсолютним порушенням правил. Це аморально.
До речі, за цей місяць мені відомий лише один факт здирництва. І я підтримую пропозицію батька студента про документування цього факту й передачу до правоохоронних органів. Викладачі перестали брати хабарі. Не факт, що це явище буде дуже стійким, передовсім це зумовлено шоком від студентських протестів.
— Вважаєте, що підвищення зарплат здатне розв’язати проблему корупції?
— Однозначно — ні. Повинен бути запит суспільства на мораль. У того, яке було до Майдану, його не було. Але ця революція гідності частково змінить ситуацію. Хоч і не стверджуватиму, що стовідсотково. Проте зарплату теж треба підвищувати.
— Що змінилося в університеті за останній місяць?
— Вдалося вирішити чимало поточних питань. Наказом МОЗ було створено комісію, яка перевіряла роботу університету з 2010 до 2014 року. Безпрецедентно, що до неї увійшли, окрім співробітників міністерства та викладачів, і наші студенти. Співголовою комісії став асистент кафедри патофізіології Олександр Хижняк, один з ідейних лідерів найактивнішої частини протесту. Крім того, ми змінили університетську наглядову раду. На час початку протестів п’ятьма із дев’яти її членів були Микола Азаров, Тетяна Бахтєєва, Раїса Богатирьова, Дмитро Табачник і Олександр Попов. Створено новий інформаційний ресурс «НМУ Live», редакція якого надає майданчик для дискусій різним групам студентів та викладачів.
Студенти самі перерахували рейтингові показники для випускників VI курсу. Річ у тому, що у нас є розподіл для бюджетників. Він невеликий, добрих позицій усього кілька. Це чутливе питання, і була думка, що рейтинги підтасовували. Тому треба було публічно визначити представників і перерахувати цей рейтинг. Розподіл призначили на 19 лютого, але зірвалося через те, що відбувалося в країні. Тепер усе перераховано, й ми спокійно проведемо цей розподіл.
Вдалося ліквідувати нелегальне виселення з гуртожитків на свята, тривають перемовини з провайдерами, як здешевити Інтернет, думаємо, як узяти кошти зі спецфондів, щоб відремонтувати аварійні об’єкти.
— Катерино Миколаївно, лунають закиди, зокрема про це говорив на зустрічі з журналістами професор Василь Бардов, що внаслідок протесту студентів кабінети ректорату опечатали, співробітники не могли до них потрапити, через що роботу університету було паралізовано, а в ректораті — поламані меблі та зіпсовані стіни.
— Про це слід розповісти окремо. 24 лютого після візиту студентів до ректора вони опечатали всі кабінети ректорату до приходу комісії. Це було частково юнацькою реакцію: студенти переоцінили значущість інформації, яка була в головного бухгалтера чи начальника планово-фінансового відділу. І вони переконалися в цьому самі. В середу, 26 лютого, кабінети було розблоковано, й університет запрацював у нормальному режимі. Ці закиди — абсолютний наклеп і брехня.
Щодо поламаних меблів чи розмальованих стін — я проведу вас ректоратом, і ви самі переконаєтеся, чи зламано хоча б один стілець. Щодо тиску на Москаленка, про який говорять, — так, на нього тиснули. Морально. І на моє глибоке переконання, він заслужив це своїм стилем керівництва, бо один із його принципів — це приниження. Москаленко вважав можливим принижувати тих, хто нижче.
— Ви братимете учать у виборах ректора університету?
— Так, якщо бачитиму, що більше половини електорату хоче бачити мене ректором. Я підписалася на посаду виконувача обов’язків як єдина фігура, яка мала достатню довіру протестантів і 25-річний досвід штатного співробітника університету. Які перспективи чекали мене в разі повернення відстороненого ректора, думаю, пояснювати не треба.
— Коли розмовляла зі студентами, вони не раз згадували будівництво гуртожитку №8, що триває вже сім років. Які деталі цієї історії?
— 2010 року було відкрито карну справу щодо будівництва гуртожитку на вулиці Заболотного про витрату бюджетних коштів, виділених урядом Азарова. 2011 року цю справу було чи то закрито, чи то призупинено прокуратурою міста Києва. До комісії МОЗ, про яку я казала, було запропоновано включити фахівців, які здатні порахували, скільки грошей могло бути витрачено на коробку, що збудована там.
Цей наказ підписувала я, так само як і наказ про інвентаризацію ректорату та апартаментів Москаленка (під них відведено фактично весь другий поверх цієї будівлі). Ключ від апартаментів мав тільки він. І коли я підписала наказ та акт про відкриття дверей без ключа, до ректорату прийшов адвокат Москаленка в супроводі міліції з претензією, що я перевищую службові повноваження щодо відкриття службового кабінету. Писала дві пояснювальні записки слідчим. Тому, знаєте, я вже багато тут пройшла.
Одне слово, у моєму розумінні нині триває асенізаторська робота. Треба зробити кроки, які б оздоровили обстановку, щоб нормально провести передвиборчу кампанію та вибори нового ректора.
Тетяна МОІСЕЄВА,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Катерина АМОСОВА. Народилася 1956 року в Києві. Закінчила Київський медінститут. Доктор медичних наук. Член-кореспондент НАМН. Заслужений діяч науки й техніки України, лауреат Державної премії. Завідує кафедрою внутрішньої медицини №2 НМУ ім. О. О. Богомольця. Автор 43 наукових робіт, під її керівництвом захищено 5 докторських і 53 кандидатських дисертації.
Насамкінець. Після розмови журналіст «УК» пройшлася будівлею ректорату, щоб переконатись у наявності (чи відсутності) понівечених меблів, стін та інших доказів безладу, про які наполегливо говорили прихильники повернення відстороненого ректора. Стіни чисті, дорогі меблі зали засідань цілі й неушкоджені. Натомість вразило інше, побачене за дверима парадного входу, зачиненого на ремонт: споруджені мармурові сходи та колони, венеціанська штукатурка, дорогі кахлі.
«Будівельник сказав, що вартість мармуру та «венеціанки» — 500 тисяч гривень. А договору з університетом немає. Були усні домовленості з ректором. Тобто є в нас і «острів скарбів», а є й авгієві стайні», — каже Катерина Миколаївна. Знову переконуєшся, що «синдром Межигір’я» — діагноз не лише одного президента-втікача, а й цілої касти українських чиновників.
...На засіданні Вченої ради університету було оприлюднено результати комплексної перевірки комісії МОЗ, що вивчала діяльність НМУ за період від січня 2010 до лютого 2014 року. На засіданні був присутній і відсторонений ректор Віталій Москаленко, проте залишив залу ще до оголошення результатів перевірки.
Загальна сума коштів, які було використано не за призначенням, за висновками комісії, становить 56 мільйонів гривень. Зокрема зафіксовано порушення під час будівництва сумнозвісного гуртожитку №8: вартість будівельно-монтажних робіт завищено на 10 мільйонів 600 тисяч гривень. Окремо було підраховано, що лише за рік сам ректор отримував 688 тисяч гривень премій та доплат.
1 квітня на конференції трудового колективу НМУ ім. О. О. Богомольця за результатами таємного голосування щодо дострокового припинення повноважень та відкликання ректора університету Віталія Москаленка 73,7% присутніх проголосувало «за».
P.S. Колектив редакції газети «Урядовий кур’єр» висловлює щирі співчуття Катерині Амосовій у зв’язку зі смертю мами — Лідії Василівни.
Ми в Google+