7 лютого Верховна Рада України схвалила у повторному другому читанні та в цілому проект закону № 6746 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення принципів процесуальної справедливості та підвищення ефективності проваджень у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Його часто називають законом про боротьбу з картельними змовами.

Згідно з пояснювальною запискою, запропоновано внести зміни до законів України «Про захист економічної конкуренції» та «Про Антимонопольний комітет України», які скеровано на вдосконалення процедури розслідування порушень у сфері конкуренції.

«Урядовий кур’єр» з’ясовує, що кардинально нового та позитивного для боротьби з картелями та їхніми змовами дасть цей документ і як вплине на розвиток економіки та пересічних громадян. Чи можна приборкати ненажерливість монополій у сфері постачання населенню води, газу, зробити нижчими тарифи на опалення тощо?

Здачу «своїх» недооцінено

Ігор Млечко, керуючий партнер адвокатського об’єднання JUSTL, у своїх поглядах на цей документ доволі категоричний: «Законопроект №6746 не має революційної цінності у питаннях боротьби з картелями. Документ залишає невизначеними питання змісту, критеріїв, ознак та ідентифікації такого явища, як картелі. На сьогодні чинна практика боротьби з ними сформувала ознаки узгодженої та нетипової поведінки, яку в подальшому Антимонопольний комітет України (АМКУ) визнає антиконкурентною, а саму групу осіб — картелем. Проте на рівні закону або будь-якого підзаконного нормативно-правового акта зазначені питання не врегульовано. А це унеможливлює проведення ефективної боротьби з таким явищем. Також проект закону не вносить будь-яких змін у питання посилення або встановлення реальної відповідальності за подібні порушення».

Експерт вбачає великий мінус у тому, що документ не визначає критеріїв суттєвості, що може провокувати ризики штучних відмов з боку АМКУ в застосуванні процедур врегулювання. Наприклад, АМКУ визначить, що зазначена в заяві позивача інформація про порушення антимонопольного законодавства чи картельну змову не несе суттєвого значення. У результаті учасникові відмовляють у звільненні від відповідальності за умови, що він фактично зізнався у змові та розкрив картельну групу. Тобто, як-то кажуть, здав своїх. Така обставина може призвести до того, що на практиці визначений у законі механізм звільнення від відповідальності не буде реалізовано через недовіру до нього з боку учасників картельних груп. А й справді, навіщо мені, монополістові, здавати своїх, намагаючись уникнути покарання, якщо мене не звільнять від відповідальності?!

Сплачувати штрафи забувають

Олексій Дорошенко, президент Української асоціації постачальників торговельних мереж, зазначив «УК», що одним із негативів вищезгаданого закону є те, що документ не збільшує розмірів штрафів для «картельників». Крім того, на його думку, важливо також, що АМКУ роками затягує розгляд деяких серйозних справ, що потребували негайного вирішення. «Яскравим прикладом цього можу навести так звану справу щодо гречки. Постачальників товару звинуватили у картельній змові та утриманні високих цін. Справа ведеться ще з 2015 року, і кінця-краю їй немає. А питання досить важливе, і такі справи не можна розглядати протягом 5—6 років», — зазначає експерт.

Щодо вирішення питання про покарання «картельників», то справді, закон залишив їх поза увагою. Так, за словами Ігоря Млечка, все обмежується фінансовою відповідальністю суб’єктів господарювання. Хоча ця відповідальність і визначається значними фінансовими розмірами (до 10% річного обороту компанії), суттєвого впливу на учасників картелів не чинить.

«Так відбувається тому, що покарання не становить реальної небезпеки для учасників картельних змов, адже відповідальність стосується тільки суб’єкта господарювання (юридичної особи) і не виходить на рівень персональної відповідальності фізичних осіб — посадових чи інших контролерів суб’єкта господарювання (кримінальна та/або персональна фінансова відповідальність)», — додає експерт.

Справді, чи чули ви коли-небудь, що в Україні відбувся кримінальний суд над кимось із затятих «картельників»? Звісно, ні. Та й штрафи, які виписують порушникам, вони не завжди сплачують.

Юристи пояснюють: часто монополісти, коли їм виписують штрафи від АМКУ (на юридичну фірму), закривають цю компанію і згодом відкривають нову. А про штрафи взагалі «забувають».

Берегти таємницю слідства

Чи бореться з цим АМКУ? Так, звісно, й у судах, якщо подивитися реєстр справ, таких позовів чимало. Але проблема в тому, що державні виконавчі органи не завжди можуть (а то й не завжди хочуть) стягувати такі штрафи.

Як вважає Олександр Фефелов, партнер, керівник практики антимонопольного та конкурентного права юридичної компанії «Ілляшев та партнери», мінусом цього закону є те, що навмисно чи випадково унормовано, що ознайомлюватись із матеріалами справи, знімати з них копії, робити виписки, як і раніше, можна тільки після подання АМКУ із попередніми висновками, а не протягом всього строку розгляду справи. «Ця ситуація трохи нівелюється тим, що тепер відповідач у справі матиме розумний строк для захисту своїх прав, а саме для підготовки і надання АМКУ своїх зауважень щодо висновків, викладених у поданні», — резюмує фахівець.

А ось Олексій Дорошенко не вбачає в цьому негативу. На його думку, це логічно та юридично вивірено. Адже коли триває будь-яке слідство і вже фактично встановлено винуватця, але не всі пазли ще складаються, не можна розголошувати попередніх документів. Це таємниця слідства, і її можна частково відкрити лише за деякий час.

Програми звільнення або зменшення покарання

Проте позитиву в цьому законі для розвитку економіки набагато більше, ніж відвертих мінусів.

«Закон розширює процесуальний інструментарій у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а саме: визначає строки розгляду справ, конкретизує процесуальний статус їх учасників, визначає механізм проведення консультацій, розширює права учасників справ», — зазначає Ігор Млечко.

Найголовніше, на погляд юриста, — запровадження програм звільнення або зниження рівня відповідальності за створення картелів (у законопроекті реалізовані у процедурах звільнення або зменшення відповідальності). Так, процедура звільнення від відповідальності передбачає подання учасником картелю добровільного повідомлення (заяви) про скоєння антиконкурентних узгоджених дій.

Також ця процедура застосовується лише до того учасника, який першим подав відповідну заяву. Щодо інших учасників, які зробили це дещо пізніше, застосовується процедура зменшення відповідальності за шкалою: на 50% — зізнання другого учасника; 30% — зізнання третього учасника; 20% — всі решта. Правознавці вважають, що такий вектор боротьби з картелями ефективний.

Прямої дії на споживачів не матиме

Чи зміниться кардинально після підписання Президентом України цього закону робота Антимонопольного комітету, покликаного протидіяти картельним змовам? Чи матиме АМКУ ширші повноваження?

«Свого часу комітет запровадив програму leniency (тобто звільнення від відповідальності учасника картелю, який раніше за інших учасників добровільно повідомив про це АМКУ, надавши інформацію, яка має суттєве значення для ухвалення рішення у справі), яка мала б стати одним із важливих інструментів боротьби з картелями. Але вона фактично не працювала. Сподіваюся, що після запровадження нових інститутів (наприклад, процедури врегулювання спору settlement), удосконалення процедур програми leniency боротьба з картелями може істотно покращитися», — зазначає Олександр Фефелов.

Усе це добре, проте хотілося б дізнатись, яку практичну позитивну дію цього закону відчують пересічні українці, адже саме для них і мають ухвалювати такі важливі документи.

Експерти вважають, що цей закон не матиме прямої дії на споживачів. Проте будь-яке покращення стану конкуренції на ринках відображатиметься на цінах та умовах придбання товарів кінцевими споживачами, тобто матиме позитивний вплив на життя пересічних українців.

Загалом Олексій Дорошенко пропонує не розслаблятися у боротьбі з картелями і зазначає, що розквіт монополій притаманний не лише економічно нестабільній Україні, а й демократичній та розвиненій Америці та деяким європейським державам.

«Навіть США часто називають «країною непереможних монополій». Адже там у будь-якій сфері економіки є монополії, картелі. Інколи якийсь ринок контролюють дві-три надпотужні компанії, приміром, страховий. І це вважається цілком нормально. Інша річ, що такі монополії працюють там у межах закону, скажемо так — по-людськи», — зазначає експерт.

Звісно, в Україні все інакше. Ігор Млечко впевнений, що боротися з природними монополіями необхідно, особливо з державними у сфері транспорту, комунального господарства тощо. Лише в цьому випадку можливо добитися істотного зниження тарифів на різні послуги.

ДОВІДКА «УК»

За даними Антимонопольного комітету України, монополії й олігополії в нашій країні склалися в ПЕК (65%) та в галузі транспорту і зв’язку (82%). Однак навіть АМКУ визнає, що 28% української економіки моно- або олігополізовано. При цьому відомство за всю свою історію не зупинило жодної угоди зі злиття або поглинання (M&A), яких було чимало.

СВІТОВИЙ ДОСВІД

У розвинених країнах ступінь монополізму та форма власності природних монополій різні. Так, приміром, у США вони залишаються у приватній власності, однак їхню діяльність регулюють спеціальні органи. У Франції — навпаки, природні монополії управляються державою.

Проте ступінь монополізації ринків (де є лише одна велика компанія-монополіст, як в Україні) за кордоном набагато нижчий, ніж у нашій державі. Так, на залізницях США, Канади, Мексики, Аргентини та Бразилії природних монополій узагалі немає. На ринку вантажоперевезень у цих країнах конкурують кілька вертикально інтегрованих компаній.

У Франції послуги водопостачання та водовідведення для населення надають чотири постачальники, і люди самі обирають, з ким укладати контракти на обслуговування.