Верховний комісар ООН з прав людини Наві Піллей нещодавно заявила, що катастрофу малайзійського Боїнга МН17 може бути кваліфіковано як воєнний злочин. Єдиним постійним міжнародним органом, який займається притягненням до відповідальності за скоєння таких злочинів, є Міжнародний кримінальний суд у Гаазі (МКС).
Про те, як Україні запустити цей міжнародний механізм та які альтернативні варіанти міжнародного слідства можна розглядати, в інтерв’ю Укрінформу розповів професор з міжнародного кримінального права та міжнародного правосуддя Лайденського університету (Нідерланди) Карстен СТАН.
— Пане професоре, чи може катастрофа Боїнга MH17 розглядатися в МКС і чи може Україна звернутися до суду з цього приводу?
Україна може подати заявку про визнання юрисдикції Суду відповідно до статті 12 (3) Статуту МКС, як вона це зробила у випадку з подіями на Майдані. Однак тут варто враховувати одну річ. Перевагою залучення МКС є можливість брати участь у процесі судочинства для тих, хто постраждав від катастрофи. Але також є й мінуси. МКС займається виключно воєнними злочинами або злочинами проти людяності, які важко довести. Відповідно Суд не розглядатиме таких аспектів справи, як порушення внутрішнього законодавства, напад на цивільні судна або будь-які моменти, що належать до конвенцій з боротьби з тероризмом. У цьому плані національні судові органи можуть мати ширшу базу для розслідування.
До того ж МКС зараз перевантажений справами — ситуація з Дарфуром, ДРК, Лівією, Кот-д’Івуаром, Центральноафриканською Республікою тощо. Таким чином, швидший результат можна отримати, якщо зосередитися на внутрішньому розслідуванні та судовому процесі.
— А Нідерланди як країна—член суду можуть передати справу до МКС?
— Теоретично Нідерланди можуть передати справу до МКС. Але це малоймовірно, тому що суд все одно не матиме юрисдикції без заяви України чи Малайзії. Крім того, Нідерланди почали власне розслідування. Це сигнал, що вони самі хочуть чинити правосуддя. А відповідно до закону про міжнародні злочини, Нідерланди можуть розслідувати злочини, скоєні проти їхніх громадян за кордоном.
— Яким чином приймають рішення про розгляд справи у МКС на рівні ООН? Чи може таке рішення бути прийнято стосовно розслідування цієї катастрофи?
— Рада Безпеки могла б ухвалити резолюцію про передання цієї справи до МКС відповідно до глави VII Статуту ООН, як це робили раніше у випадках із Дарфуром та Лівією. Це потребуватиме висновку, що атака на літак є загрозою міжнародному миру і безпеці. Але, враховуючи зв’язок катастрофи зі збройним конфліктом в Україні, перешкод не має бути. Інше питання, чи є політична воля, щоб прийняти таке рішення. Росія може накласти вето на цю резолюцію. Схоже, що в цей момент у Радбезі досягнуто консенсусу щодо необхідності встановлення обставин катастрофи — це вже важливий перший крок.
— Якщо цю справу МКС візьме до розгляду, чи означатиме це, що слідчі Суду повністю відповідатимуть за розслідування катастрофи? Як у такому випадку розслідування МКС буде пов’язано з розслідуванням, яке зараз проводять слідчі Нідерландів, Австралії та Малайзії?
— Робота МКС заснована на принципі комплементарності — суд не починає розслідування та розгляд справи, наприклад про катастрофу рейсу МН17, якщо таке слідство вже триває на національному рівні. Зважаючи на те, що в катастрофі постраждали громадяни різних країн, може виникнути ситуація, коли деякі з них претендуватимуть на поширення своєї юрисдикції на розгляд справи.
Згідно зі статтею 18 Римського статуту, прокурор має повідомити про те, чи домагатимуться поширення юрисдикції на ту чи іншу справу всі зацікавлені держави. Якщо ж у відповідь ці держави повідомляють, що розслідування вже ведуться на національному рівні, прокурор своє розслідування має призупинити. Таким чином, перевагу надають національному розслідуванню.
На практиці, з моменту набрання чинності Римського статуту, ще не було жодного випадку застосування статті 18, оскільки держави зазвичай передавали ініціативу Суду. Однак у випадку справи щодо катастрофи МН17 все може бути по-іншому.
— Як ви вважаєте, чи можливе проведення міжнародного розслідування та судового розгляду не в рамках МКС, а в якомусь іншому форматі?
— Проблема з проведенням внутрішнього розслідування і судового процесу, як правило, полягає у тому, що злочинців важко затримати. Багато країн, у тому числі Нідерланди, неохоче беруться за справи щодо тяжких злочинів, таких, як цей, коли розгляд та винесення рішень відбуваються заочно. З такими самими труднощами можуть зіткнутися Малайзія та Австралія. Наприклад, суд у справі Локербі почався через 11 років після катастрофи рейсу 103 Пан Ам, оскільки Лівія відмовлялася екстрадувати винуватців. Винесення розгляду справи на міжнародний рівень має переваги, адже існує зобов’язання видавати або здійснювати судове переслідування. Але навіть якщо винних встановлять, видача може зайняти деякий час.
Альтернативним способом може бути створення спеціалізованого міжнародного суду. Це може бути спеціальний національний суд, з деякими міжнародними елементами, як-от у випадку з Локербі. Або це може бути інтернаціональний орган, наприклад, спеціалізований міжнародний трибунал. Такі прецеденти вже є — трибунали щодо Руанди, колишньої Югославії, Сьєрра-Леоне чи Лівану. Зазвичай створенням такого міжнародного органу займається ООН.
Марина ГОНТА,
Гаага, Укрінформ
