Новостворений у складі Чернівецької обласної держадміністрації департамент екології та туризму розпочав свою роботу зі скандалу, який змусив занервувати не лише охочу до сенсацій громадськість, а й бувалих фінінспекторів і прокурорів. Головний еколог Буковини Борис Баглей звинуватив керівництво єдиного в країні державного форелевого рибоводного заводу «Лопушно», а заразом і Держрибагентство країни в розтринькуванні кількох мільйонів бюджетних коштів, які держава щороку виділяє на зарибнення Дністра райдужною фореллю. Екологи вправно малювали своїм колегам з експлуатації природних ресурсів ще одну статтю з європейського законодавства — засмічення внутрішніх водойм чужорідними видами іхтіофауни.
Екологи кидали браконьєрські сіті?
Зачувши дзвін, природоохоронна прокуратура області вже готова була взяти за зябра рибників разом з рибінспекторами. Але ті зіскочили з уготованого екологами гачка через брак доказової бази їхніх нібито фінансових і екологічних порушень. Адже представлене департаментом екології «Біологічне обгрунтування доцільності вирощування малька райдужної форелі для зариблення Дністра та можливість зариблення річки дунайським лососем і дністровською стерляддю» не витримувало жодної критики. Причому не тільки юридичної, а й суто фахової. Тому, мабуть, твердження буковинських екологів, що «Дністровське водосховище не має рибогосподарського призначення», змусило довго сміятися хмельницькі і вінницькі риболовецькі підприємства, що давно і успішно розгорнули на багатющій рибою водоймі законний промисел цінної товарної продукції. У той час як чернівецькі рибалки лише скрушно розводять руками через те, що вимушені завертати човнами на чужі сусідні береги, де їх явно не чекають: рідний берег водойми з прилеглими 5,6 тисячі га водного плеса оголошено заповідною територією у складі національного природного парку «Хотинський». До речі, Чернівецька область чи не єдина в країні вже не один рік живе без програми розвитку свого рибного господарства.
По воді вилами писаним припущенням можна вважати і висновок екологів про те, що «подальше зариблення Дністровського водосховища молоддю форелі райдужної є економічно необгрунтованим». Адже востаннє наукові дослідження рибних запасів і видового розмаїття цієї гігантської водойми проводились понад чотири роки тому силами кафедри біохімії та біотехнології Чернівецького національного університету. Після того водний світ Дністра і його водосховища ніхто не вивчав. А отже, немає будь-яких об’єктивних вихідних даних для економічних обрахунків. До слова, результати тих наукових досліджень обгрунтували практичну можливість риболовлі на Дністровському водосховищі, що перегодом дозволило зняти накладений рішенням Чернівецької облради мораторій на промислове рибництво. Адже це господарська водойма комплексного призначення. А серед давно визначених пріоритетів щодо використання її ресурсів є і ведення фахового рибництва.
Стосовно ж конкретно форелі наукових досліджень узагалі не було. Виходить, співробітники департаменту екології, зокрема керівництво НПП «Хотинський», складаючи «Біологічне обгрунтування», займалися виловом риби (хай і з благородною метою з’ясувати істину) без будь-яких обов’язкових для цього дозволів і квот? Принаймні, як повідомили в Чернівцірибоохороні, ніхто не подавав заявки і не отримував цього року «добро» для проведення на водосховищі контрольних ловів.
Куди спливла райдужна риба?
Заради підняття рибопродуктивності водосховища і загалом Дністра свого часу прийняли програму вселення промислових неаборигенних видів риби, зокрема такого цінного лососевого виду, як райдужна форель. Вона з Північної Америки, гарно росте, швидко набирає вагу, за короткий строк дає товарну продукцію. До того ж не розмножується у нас в природних умовах, отже її чисельність можна легко контролювати. Нею здавна зариблювали річки, у тому числі і в Україні.
Наповнювати Дністер райдужною фореллю почали у 2008 році за цільовою державною програмою. Інститут рибного господарства та Українська академія аграрних наук обгрунтували її доцільність і райдужну перспективу. Випускати мальок вирішили на Дністровському водосховищі — тут для нього ідеальні умови виживання, конкурентів серед риби немає, мав би добре рости. Передбачалося, що при вселенні у Дністер мільйона екземплярів цього ринковоцінного виду можна буде вилучати за рік 60 тонн форелі.
Одне слово, ідея ніби хороша. Але ж навіть теоретично ідеальну ситуацію на практиці обов’язково потрібно відслідковувати, хоча б для отримання оперативної інформації, зокрема і щодо ефективності державних капіталовкладень (а вони суттєві) і подальшої доцільності самого проекту.
Програма виконана на 60%. За весь цей час ні її замовник, ані виконавець не поцікавилися: що ж, власне, відбувається з рибою, а відтак — з державними мільйонами? Чи варто їх витрачати далі? Довкола форелі лише самі чутки. Ніякого моніторингу ніхто не проводив. Ніхто не може аргументовано стверджувати, що з цією фореллю, чи є вона в Дністрі і у водосховищі у прогнозованих обсягах? А якщо нема — то що тому причина? Як кажуть спеціалісти, риба могла не прижитися, могла мігрувати на далеку відстань і забезпечити десь у сусідній області чудову риболовлю.
— Ніхто не дасть відповіді на ці питання, оскільки моніторинг виконання форелевої програми не передбачений, — розповідає начальник Чернівцірибоохорони Денис Сакалов. — Звичайно, ми цікавилися долею форелі. Зі спостережень наших інспекторів, з контрольних обловів і свідчень рибалок виходило, що у сіті і на гачок потрапляють окремі екземпляри. Швидше за все, форель з водосховища інстинктивно піднімається у Дністер та його притоки. Але ніхто її там не шукав і не обраховував. Тому ми неодноразово зверталися в Держрибагентство з пропозицією перепрофілювати «Лопушно» на відтворення аборигенних видів риби і саме їх випускати у річки краю — найперше струмкову форель.
Мрії вчених
На форелевому заводі (а він розташований біля гірського села Лопушне, що у Вижницькому районі, звідси і назва) струмковою фореллю займаються з 2009 року і на сьогодні вже мають маточне поголів’я. У 2010 році експериментально випустили 3 тисячі штук малька у притоку Серету. Місяць тому ще 6,3 тисячі малих форелят попливли у рідну стихію буковинських річок. У планах державного підприємства — розведення і збагачення водойм області лососем дунайським і червонокнижною стерляддю прісноводною.
— Врешті, навіть добре, що департамент екології голосно порушив питання з райдужною фореллю, хай навіть таким чином, ніби всі довкола, окрім нього, рибі вороги, — продовжує розмову Денис Сакалов. — У будь-якому разі, доцільність, а також технологія вселення у відкриті водойми форелі та інших видів лососевих і осетрових має бути обгрунтована компетентними науковими установами, які забезпечать подальший моніторинг реалізації таких програм.
А нещодавно буковинські науковці випустили у Дністер більше тисячі мальків стерляді, занесеної до Червоної книги України. Їх виростили у спеціальних басейнах з аборигенних «диких» рибин студенти і співробітники кафедри біохімії та біотехнології Інституту біології, хімії та біоресурсів Чернівецького національного університету. У березні цього року, отримавши величезними зусиллями дозвіл на вилов 5 екземплярів червонокнижної стерляді, вчені змогли упіймати у Дністрі лише три рибини. Отримали ікру, виростили мальків. Зараз у спеціально обладнаній лабораторії відпрацьовують технологію вирощування молодняку до життєздатних рибин.
— До промислових запасів цієї цінної риби родини осетрових ще далеко, — розповідає доктор біологічних наук, професор Михайло Марченко, директор вищезгаданого інституту. — Поки що у співпраці з місцевим фермерським рибним господарством «Ішхан», що є племінним репродуктором з вирощування лососевих та осетрових видів риби, ми реалізуємо програму з підтримки аборигенної популяції стерляді. Вона хоч і в пригніченому стані, але є найбільшою в Україні, що збереглася у природних умовах. Сподіваємось створити надійну генетичну базу для широкого відродження її популяції. Наша генетично не зачеплена дністровська стерлядь є рідною для українських річок — від Бугу до Дніпра. До речі, зберігся у нас і червонокнижний вирезуб — нині зниклий, а колись численний вид українських водойм.
Біотехнологію штучного відтворення осетрових чернівецькі спеціалісти освоїли завдяки своїм польським колегам з Інституту прісноводного рибництва ім. Станіслава Саковича.
З ПЕРШИХ ВУСТ
«Допоможемо з осетрами всій Європі»
Олексій ХУДИЙ,
доцент кафедри біохімії та біотехнології Інституту
біології, хімії та біоресурсів Чернівецького національного університету:
— Будь-яка діяльність з використання природних ресурсів має бути науково об∂рунтованою. У тому числі і, так би мовити, бездіяльність, коли йдеться, приміром, про заборону вселення певного виду водних біоресурсів чи промислового освоєння рибних запасів. Адже заборонні кроки — далеко не завжди позитив. Почасти вони не мають нічого спільного з охороною і збереженням природи. Коли йдеться про відновлювальні ресурси, має стояти питання про їх раціональне, невиснажливе використання.
Треба визнати, що науковому обгрунтуванню, науковому супроводу практичних програм їх замовники і виконавці приділяють недостатньо уваги. Коли ж стається якийсь прикрий інцидент — одразу до науковців: дайте висновок! Проте наукові висновки не роблять з повітря, над ними потрібно працювати, наполегливо і безперестанно. Чи краще зарибнювати Дністер фореллю струмковою? Можливо. Але науковці не можуть гадати. Ствердну ж відповідь можна дати лише на підставі результатів наукових досліджень, однак їх не проводили. Принаймні це рідна риба наших річок. А загальноєвропейська практика якраз і полягає в тому, що внутрішні водойми не можна заселяти чужими видами. Неаборигенну рибу вирощують в басейнових господарствах, цілковито ізольованих від річкової системи країни.
Польща, приміром, завдяки впровадженню сучасних технологій рибництва на спеціальних рибпідприємствах вже налагодила промисловий випуск чорної ікри і тепер спрямовує зусилля на відтворення у своїх річках аборигенних форм осетрових. Тому польські колеги дуже зацікавилися нашою науковою програмою щодо дністровської стерляді. Вони вже відновили у себе цілковито зниклого балтійського осетра завдяки ідентичній популяції, знайденій на східних узбережжях Канади. Тепер нашою стерляддю сподіваються заселити Західний Буг як аборигенним видом. Чекають на результати нашої програми і німецькі вчені. Одне слово, коли наповнимо Дністер осетровими стадами, зможемо допомогти з цінною рибою всій Європі.
Ми в Google+