У, на жаль, сусідній імперії зла продовжують цинічно виправдовувати розпочату рф агресивну загарбницьку війну проти України. А московський патріархат, пробивши чергове дно, взагалі назвав її священною. Цю та іншу ситуації коментує капелан військового підрозділу, на шевроні якого позначено: «Воюю за життя».
— Війна і віра в Бога — завжди складне питання. Адже одна з основних заповідей — «Не вбий». До того ж на неї часто посилаються ухилянти. Що із цього приводу думає церква?
— Ми зупиняємо вбивць. Захисники своєї країни апріорі не вбивці, але вони нищать ворогів, які прийшли на нашу землю вбивати. Убивство — це кримінальний злочин, а давати відсіч агресору, що вдерся до нас зі зброєю, — це і конституційний, і священний обов’язок. Можна сказати, своїми діями українські військові, зупиняючи зло, чинять добро. Тому кожен український воїн, який узяв до рук зброю та нейтралізує окупантів, веде справедливу війну.
Я свідомо уникаю висловів «застрелити», «пролити кров», «убити людину». Це так само, як в медицині: хірург чи анестезіолог мають певний відсоток пацієнтів, життя яких закінчується на операційному столі, але ніхто не називає лікаря вбивцею. Так само й пацієнт, який заздалегідь підписується у своїй відповідальності за наслідок оперативного втручання. Та навіть у разі смерті ніхто не назве цю людину самогубцем. Усі вони боролися за життя, але не всі мали в цьому успіх.
У розмовах з нашими бійцями наголошую, що ми не агресори, не стріляємо в цивільних, у жодному разі не грабуємо, не страчуємо беззбройних, не мародеримо. Це те, що роблять рашисти, а ми не такі. Ми зупиняємо навалу російської агресії. Насправді саме ідея справедливої війни дає мені крила молитись праведному Богові та просити Його воювати на нашому боці.
— Звідки виникла традиція ухилятися від служби в армії саме за релігійним поняттям?
— Не знаю такої традиції. Подивіться, як московський піп хрестить і кропить рашистські танки. А про ухилянство я б сказав, що це не «за релігійними переконаннями», а «з міркувань совісті», бо саме совість людини засуджує або схвалює її вчинки.
У радянські часи частина християн ухилялася від військової служби й не брала до рук зброї, щоб не йти агресорами в Афганістан, Африку чи Латинську Америку. Тоді наші брати готові були сісти за ґрати, аби не стати вбивцями мирного населення, не допомагали навіть гасла на кшталт «інтернациональний долг» або щось про боротьбу зі світовим імперіалізмом.
Є ухилянти через боягузтво, можна сказати, незрілість. Це люди, для яких власне є найдорожчим, вони не усвідомлюють себе частиною суспільства. Нині інша ситуація: нас як народ хочуть знищити, нас звинувачують за мову, ненавидять через історію. На окупованих територіях точиться боротьба зі шкільними підручниками, мовою та історією. Тому ця війна — війна за наше виживання, бо нас намагаються знищити через те, ким ми є. А в нас вибору немає. Ми мусимо воювати, це адекватна відповідь агресору.
— А якщо при цьому страждає цивільне населення? Скажімо, спалили стратегічну нафтобазу під ростовом, там, кажуть, вже місто пролетарськ частково спалено. Там цивільні люди теж страждали. Що скажете, де ліс рубають, там тріски летять?
— Так, згоден, що страждають невинні люди з обох боків. Але в разі застосування зброї ЗСУ постраждалі цивільні — це виняток, а не система. Війна — зло, але єдиний шанс нам вижити — вести війну у відповідь. У нас немає іншого вибору, як збройно захищатися. Це не українцям вирішувати, коли закінчиться війна, це там, у кремлі, мають ухвалити рішення про виведення військ з України.
З ініціативи командира ми склали такий собі моральний кодекс легіонера. Тобто кожен рекрут, який долучається до нашого підрозділу, має ознайомитись із моральною складовою нашої служби, а це насправді мотивує.
Переважна кількість людей говорить про несправедливість цієї війни, а це означає, що ми всі шукаємо справедливості й хотіли б досягти її в нашому житті. На нашому шевроні написано: «Воюю за життя». Це як нагадування кожному військовому, що прикладає шеврон до своєї форми, про найвищу цінність.
Моральний кодекс легіонера налічує три частини. Перша — ми не агресори, а захисники. Друга — ми зміцнюємо обороноздатність завдяки сумлінному дотриманню військових наказів дисципліни. Третя — за честь вважаємо захист людської гідності. Якщо сказати коротко одним реченням, то це звучить так: «Нищимо ворога на нашій, Богом даній землі, але воюємо за життя, поважаючи честь і гідність кожної особи, а не страти без суду чи тортури».
— московський патріархат оголосив «священну війну». Чи може війна бути священною?
— Для нас, українців, ця визвольна війна є справедливою війною. Свого часу теорію справедливих воєн та систематизацію принципів справедливої війни сформулював Майкл Вальцер. Протягом багатовікової історії церкви сформовано та оформлено теорію справедливої війни, яка використовувала назву «священна війна». Саме цей принцип неправомірно експлуатує московський патріарх кирил, посилаючи орди рашистських окупантів на територію України, і проголошує свою війну священною. Він вводить свій народ в оману. Він каже неправду — він зрікся віри й Бога, а його армія зазнає поразки.
Олександр ШУЛЬМАН,
АрміяІnform, медіа-онлайн Міноборони