СУСПІЛЬСТВО
Обов’язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві ще не гарантія їх недопущення
Прямуючи на роботу, ми не очікуємо нічого поганого, однак ніхто з нас не захищений від біди. Причому не лише на потенційно високотравматичних виробництвах, якими на Житомирщині традиційно вважаються машинобудування, гірничодобувна та лісова галузі, будівництво та сільське господарство. Адже, як засвідчують дані Фонду соціального страхування від нещасних випадків, найнебезпечнішою на сьогодні в області стала… канцелярська робота, чи, точніше, невиробнича сфера, на яку останніми роками припадає майже п’ята частина всіх страхових випадків, у тому числі інколи навіть зі смертельними наслідками, тоді як на перераховані галузі припадає лише по 6-7% загального обсягу травматизму.
«А скринька просто відчинялась…»
— Торік на виробництві постраждало 202 особи, що на 10,6% менше рівня позаминулого року, — розповідає керівник виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань у Житомирській області Віктор Лубчук. — Кількість страхових випадків зі смертельними наслідками скоротилась на чверть — з 16 до 12. Зрозуміло, що загибель на робочому місці — це трагедія, якої взагалі не має бути. Тож в області чимало робиться для підвищення безпеки працівників.
Склалася парадоксальна ситуація: у невиробничих галузях травмуються частіше, ніж у заводських цехах чи сільському господарстві. На думку фахівців, це зумовлено низкою об’єктивних чинників. Головний з них — зміцнення дисципліни праці на потенційно високотравматичних виробництвах як за рахунок організаційних заходів, так і конкуренції на ринку зайнятості, адже нині кожен дорожить роботою. Крім того, триває поступовий перерозподіл робочих місць у бік невиробничої сфери. Наприклад, сучасний трактор чи зернозбиральний комбайн заміняє щонайменше десяток одиниць подібної сільгосптехніки старих зразків із відповідною кількістю працюючих, тоді як в охороні здоров’я, освіті, культурі технічна модернізація насамперед відкриває нові можливості для виявлення творчого потенціалу фахівців, але аж ніяк не дає змоги обійтись у кілька разів меншою кількістю хірургів чи вчителів.
Утім, це — теорія, а практика засвідчує, що, крім банальних випадків, коли працівник підсковзнувся, на рівному місці, вагомим джерелом виробничого травматизму в невиробничій сфері (перепрошую за вимушену тавтологію) є поїздки чи походи у службових справах. Та якщо профілактика дорожньо-транспортних пригод входить до компетенції відповідних державних відомств, то за «епідемію» скалічених (у прямому значенні слова) під час зимових ожеледиць працівників чомусь розплачуються… самі потерпілі та державний Фонд соціального страхування. Хоча не потрібно спеціальної економічної освіти, щоб зрозуміти різницю між вартістю кількох відер піщано-соляної суміші і витратами на лікування складного оскольчатого перелому кінцівки, що зазвичай призводить до довготривалої медичної реабілітації і навіть інвалідності.
Несвоєчасно посипані вулиці збільшують невиробничий травматизм. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ
Померлий — ще не загиблий…
Не менше диво бере, коли звертаєш увагу, що в офіційному звіті про діяльність Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні кількість померлих від виробничого травматизму та професійних хвороб з року в рік становить… до половини загальної кількості смертельних випадків на виробництві.
Як пояснили фахівці, зумовлено це тим, що не кожен померлий на робочому місці є загиблим. Ідеться не лише про випадки суїциду чи загибелі через проклятущого зеленого змія. Майже половина з тих, хто не повернувся з роботи, померли від… причин, не пов’язаних з виробничим травматизмом.
Зрозуміло, що в смерті від інфаркту вини роботодавця немає. От лише досить часто розплачуватися за це доводиться саме йому. А насамперед у випадках, коли померлий управляв складною і потенційно небезпечною технікою, яка в некерованому стані перетворюється на випущеного з пляшки джина.
Утім, як поінформували у виконавчій дирекції Фонду, зазвичай такі працівники проходять періодичне медичне обстеження, що мало б уберегти людину від передчасної смерті, а роботодавця — від нікому не потрібного ризику. Отож залишається тільки дивуватись «сліпоті» лікарів, які примудряються відправляти до армії хворих призовників та не помічати у працівників навіть симптомів туберкульозу. Хоча, за великим рахунком, кожна «природна» смерть на робочому місці людини, визнаної за життя здоровою, має прискіпливо розслідуватися. І не стільки для пошуку винних, скільки для встановлення істини і запобігання халтурі в роботі медиків.
Залишається додати, що нині прийом на роботу без проходження медичного огляду — на користь роботодавцю і найманому працівникові. Перший позбувається зайвого клопоту, який аж ніяк не гарантує реального відображення стану здоров’я працівників. А вони, в свою чергу, у виграшному становищі порівняно із законослухняними колегами, бо смерть на роботі людини, прийнятої без довідки про медичне обстеження, вважається страховим випадком, за який розплачується… державний Фонд, а не безвідповідальний роботодавець.
На роботі — 135 років
Діяльність Фонду номінально грунтується на трьох китах — профілактиці нещасних випадків; відновленні здоров’я та працездатності потерпілих; відшкодуванні шкоди працівникам, якщо нещастя таки трапилося. Зрозуміло, що саме запобігання біді є найоптимальнішим шляхом збереження як життя і здоров’я застрахованих осіб, так і державних коштів. Між тим навіть порівняння видатків двох Фондів — на випадок безробіття та від нещасних випадків на виробництві — спонукає до невеселих узагальнень. Адже якщо у видатках першого інформаційно-довідкові витрати останніми роками становлять приблизно 2,4%, то другому на фінансування витрат із профілактики вдається спрямувати менше 0,5% обсягу загальних видатків. І при всій важливості роботи її безпека — річ аж ніяк не другорядна.
Можна заспокоювати себе тим, що проблемами запобігання нещасним випадкам на виробництві опікується щонайменше десяток державних служб — від санітарної і пожежної до Держпромгірнагляду. Та заковика в тому, що їх основна функція — каральна, а у страхових експертів з охорони праці, які працюють у Фонді, — насамперед консультативна. Однак на все місто Житомир і Житомирський район, де офіційно зареєстровано понад 13 тисяч підприємств і установ, припадає один-єдиний експерт з охорони праці. Якщо взяти до відома, що до його обов’язків входить розслідування всіх страхових випадків, то щомісячна перевірка щонайменше восьми підприємств уже не видається дрібним завданням. Неважко підрахувати, що за таких умов лише для ознайомлення з усіма підвідомчими підприємствами та установами експерту з охорони праці знадобиться... 135 років! Не краща ситуація в районах, де навантаження на одного фахівця вдвічі перевищує навіть досить високий середньоукраїнський рівень…
Медицина — безплатна, лікування — не завжди…
Одним із наслідків мізерного фінансування профілактичної роботи Фонду є низька обізнаність найманих працівників з украй важливою для них законодавчою нормою: «Якщо внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання потерпілий тимчасово втратив працездатність, Фонд соціального страхування від нещасних випадків фінансує всі витрати на його лікування».
У цьому випадку йдеться не про декларативне право на безоплатну медичну допомогу, а конкретне фінансування. Більше того Фонд економічно зацікавлений, аби потерпілий якомога швидше вилікувався і не став калікою, що обернеться значно істотнішими витратами державних коштів. От лише при аналізі даних про кількість жителів області, що лікувались після травмування на виробництві, напрошується цілком оптимістичний висновок про стан забезпечення медичних закладів Житомирщини ліками. Зокрема, торік допомога Фонду знадобилась лише 52 потерпілим зі 190.
Та навряд чи це відповідає реальним потребам. На підтвердження можна навести курйозний і водночас сумний випадок, що трапився нещодавно. До обласної дирекції Фонду звернувся потерпілий, рідні якого за власний кошт придбали металевий імплантат вартістю 6 тис. грн для скріплення роздроблених кісток, що знадобився для проведення хірургічної операції, зробленої… ще два роки тому. На щастя пацієнта, фірма-продавець зберегла підтверджуючі документи, що дозволило Фонду відшкодувати хоча б частину витрат родини потерпілого на лікування.
У грудні минулого року 14 жителів Житомирщини, що стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві, отримали безкоштовні автомобілі. Ще шість легковиків з ручним управлінням вручено у січні цього року.