НА ЧАСІ

Чи допоможе новий податок на нерухомість розібратися з покинутим житлом?

Коли я вперше відвідала селище Куба, не могла зрозуміти, чому до підніжжя тутешніх п’ятиповерхівок так щільно туляться флігельки. Заступник міського голови Брянки Денис Федосєєв, який і привіз мене в це шахтарське селище, що входить до складу гірницького міста, пояснив: будинки з пічним опаленням, а те, що мені з незвички здалося флігельками, — слугує і сарайчиками для вугілля, і літніми кухнями для мешканців багатоповерхівки. Бо люди воліють скоріше тягати на п’ятий поверх каструлю з борщем, ніж відро вугілля для його приготування. І так — усю теплу пору року. Спробуй-но таке життя...

Квартал імені Лехтерова, або селище Куба, як його частіше називають місцеві жителі, розташований на відстані 12 км від центру Брянки. Через таку віддаленість — і екзотичне прізвисько, і проблеми.

Коли три п’ятиповерхівки зводили в 1962 році, поряд працювали шахта й вузлова залізнична станція. Будинки збудували високі, а опалення в них  пічне, бо шахта надавала пільгове вугілля. Тепер ані шахта, ані станція не працюють. Люди виїхали на заробітки. Житла багато років простояли без ремонту. Тож є вікна, що забиті фанерою, — явно нежитлові приміщення.

Для міської влади Брянки ці покинуті квартири — потенційна можливість поліпшити життя інших людей: на квартирному обліку — 600 осіб, а нового житла давно не будується.

— Поставлено завдання максимально зберегти наявний житловий фонд, урятувати його, — ділиться наболілим Денис Федосєєв. — Зокрема, на сході жителі кварталу Лехтерова вирішили зайнятися ремонтом покрівель та підвалів. У планах — і газифікація багатоповерхівок. У місті створено громадські ради, до складу яких увійшли бізнесмени. Є така і на Кубі. Схема наступна: будинок збирає свою «гривню» на великий ремонт, другу «гривню» надаємо з міського бюджету, і, щоб знайти третю «гривню», підключаємо спонсорів.

До того ж зараз створюємо комісію  і з березня починаємо комплексну роботу з інвентаризації кожного будинку. Завдання — за один день описати  п’ятиповерхівку. З’ясувати про всіх мешканців: хто й куди поїхав, пішов жити до сусідів-родичів і подібне. Тоді матимемо повну картину, щоб займатися поверненням житла у власність громади, якщо той, хто приватизував квартиру, поїхав і не платить ані комунальних платежів, ані інших нарахувань. Попросту кинув своє житло напризволяще.

Скільки таких квартир або, навіть, будинків на Луганщині?

— Проблема для нашої області більш ніж актуальна, — підтверджує начальник обласного управління ЖКГ Олександр Голуб. — Квартири в нас у краї приватизовані процентів на вісімдесят. Але найчастіше в депресивних шахтарських містах і селищах, де масово закривали шахти, господарі виїжджали в пошуках заробітку, просто кинувши своє житло. А покинута квартира в будинку провокує його руйнування. І ох як багато треба грошей, аби потім такий будинок відновити, якщо ще можливо.

Та корінна проблема всього цього — бракує роботи в шахтарських селищах. Там, де немає роботи, й житло стає непотрібним.

Загалом, за даними обласного ЖКГ, на сьогоднішній день у краї 4643 квартири, власники яких тривалий час відсутні. Де вони на заробітках — у Москві, Києві, Вінниці? Можливо, там, на новому місці, вже обзавелися дахом над головою, якщо у власному будинку не з’являються по 10—15 років?

Чи можуть оці квартири, покинуті «заробітчанами» в колишніх шахтарських селищах, стати базою для збору податку на нерухомість і, відповідно, підвищення прибутковості місцевих бюджетів Луганщини?

«У цілому ми очікуємо надходження цього податку лише на 3,7 мільйона гривень у всі місцеві бюджети. Якщо врахувати, що в 2012 році надходження місцевих бюджетів області перевищили 3 мільярди гривень, виходить, що це лише одна десята процента, — прогнозує голова державної податкової служби у Луганській області Олександр Антіпов. — Стосовно депресивних територій колишніх шахтарських селищ, то, на жаль, я не можу сказати, що гірники мали можливість будувати елітні будинки й мати квартири, що перевищують законодавчо обумовлені норми. Тому вони всі практично підпадають під пільги».

А ось для адміністрування нового податку знадобиться чимало зусиль. За словами Олександра Антіпова, податкова база щодо нього створюватиметься на основі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (фактично даних колишніх БТІ). Податкові інспекції в містах і районах, враховуючи отримані бази даних, проведуть нарахування податку та до 1 липня направлять податкові повідомлення - рішення громадянам, які мають у власності більше ніж один об’єкт житлового нерухомого майна або перевищення пільгових норм житлової площі. Після цього громадянин зобов’язаний сплатити податок протягом 60 днів, тобто до 1 вересня.

Отже, треба так розуміти: колишній брянківчанин, який «натуралізувався» у Вінниці чи Києві, куди він колись вирушив на заробітки, змушений буде приймати рішення щодо покинутої квартири в рідному депресивному містечку. Заплатить за неї податок? Відмовиться від неї? Його право. І право місцевої громади або поповнити бюджет за рахунок податку, або розпорядитися цим житлом на користь людей, що чекають-не дочекаються житла у черзі на квартирному обліку.