Загибель кожного з наших захисників — непоправна трагедія для його рідних і близьких, яку допомагає пережити моральна підтримка всіх оточуючих і кожного з нас. А тепер уявіть, що із зони АТО привозять убитого, про якого кажуть, що він не герой, бо, мовляв, застрелився.
Саме у такій ситуації опинились рідні командира роти капітана Юрія Барашенка з Вінниччини, який нібито всадив у себе навіть не дві кулі, як ще пам’ятний колишній міністр МВС Кравченко, а цілих п’ять. Однак судмедексперт Бахмутського відділення Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи ще у серпні 2016 року підписав висновок, що загиблий скоїв самогубство, застрелившись чергою з автомата Калашникова.
Зрозуміло, що війна — це великий стрес, де навіть із найвитривалішими людьми можливі зриви, а автоматична зброя, на відміну від пістолета, у руках самогубця може видати кілька пострілів. Так само очевидна і прогнозована позиція рідних, які не хочуть вірити, що їхній герой наклав на себе руки, і наводять сотні аргументів, чому це нібито неможливо.
Саме тому висновок судмедексперта має бути бездоганним і не викликати жодних сумнівів. Натомість проведена на вимогу рідних Юрія Барашенка ексгумація похованого та повторна експертиза вже фахівців з Вінниці дійшла до абсолютно іншого висновку, ніж бахмутські специ. За словами тих, хто проводив дослідження за вхідними і вихідними отворами у голові загиблого капітана, не інакше, як «калаш був із крильцями» і обстріляв ймовірного самогубця аж із кількох боків.
Отож вінницькі експерти дійшли категоричного висновку, що йдеться про вбивство. При цьому вони усвідомлювали, що, на відміну від бахмутського спеціаліста, їхній вердикт викличе великий громадський резонанс і має бути безсумнівним. Саме з цієї причини до нього більше довіри, ніж до оприлюднених на телекамери слів донеччан, які навіть нині намагаються обстоювати свою версію, доводячи, що в зоні АТО на озброєнні унікальні «калаші з крильцями».
Найімовірніше, добре ім’я Юрія Барашенка буде захищене. Натомість розслідування його вбивства, як нині переконують громадськість експерти-криміналісти, безперспективне, бо через півтора року після скоєння злочину вже неможливо встановити обставини загибелі. Ось лише чи вірити цим словам, що так само, як висновок бахмутського «хвахівця», нам видають за істину в останній інстанції? Чи не доречніше саме в нього поцікавитися, чому перша судмедекспертиза дійшла брехливого висновку, за що, до речі, закон передбачає кримінальну відповідальність? Рідні Юрія Барашенка мають право подати позов про відшкодування моральної шкоди, яку не зможе проігнорувати навіть найгуманніший український суд. Як мінімум, йдеться про суму, якою різняться матеріальні виплати родині загиблого офіцера від допомоги на поховання самогубця.
Причому відшкодовувати цю різницю мають солідарно держава і конкретний судмедексперт, який підписав такий висновок. Зайве пояснювати, що така перспектива швидко освіжить пам’ять і допоможе пригадати, хто впливав на висновок експертизи. Якщо військовий прокурор чи слідчий, щоб не мати клопоту з розслідуванням злочину, то цих нелюдів слід позбавити погонів і права займатись юридичною практикою навіть у цивільному житті. А якщо на висновок експерта вплинули доброзичливці «з калашами», то не проблема дізнатись у них, чому вони так зацікавилися списанням загибелі офіцера на самогубство.
Без встановлення істини трагічна історія Юрія Барашенка стане прикладом повернення доброго імені лише йому особисто, а не відновлення честі держави Україна, хоч би як патетично це звучало, і гарантією, що жодного загиблого Героя більше не перетворять на самогубця.