ОБІЦЯНКИ-ЦЯЦЯНКИ

Як столичним будівельникам домогтися виплати заробленого?

Кому в Києві безробіття не загрожує, то це будівельникам. Вони їдуть сюди з усієї України. Об’єктів споруджують он як багато, тож робочі руки потрібні. Однак, як виявилося, працювати на будівництві — далеко не завжди означає заробити…

Будинок звели, а грошей за роботу не виплатили. Фото Світлани СКРЯБІНОЇ

«Завтра» тривалістю в півроку

Олександр, токар за професією, у своєму райцентрі на Кіровоградщині постійної роботи не мав. Перебивався копійчаними підробітками. Та якось товариш запропонував разом їхати в Київ — працювати на будівництві: там, каже, зарплата пристойна. То нічого, що фаху будівельника немає — навчать, робота нехитра. Поїхали. Більш як півроку будували приватні будинки. Вся бригада — люди із сіл і селищ України — жила в наметах, благо, то було в теплу пору. Хазяїн фірми обіцяв по 5 тисяч гривень щомісяця: дві тисячі — кожного першого числа, а решту віддасть по закінченні всіх робіт. Договори ж найму на роботу не укладав, мовляв, там податки високі. Та коли симпатичні котеджі було зведено і хлопці чекали остаточного розрахунку, хазяїн фірми спочатку тижнів зо два обіцяв наступного дня розрахуватися повністю. Втім, «наступного дня» вся будівельна бригада чекала понад два тижні. А потім хазяїн повідомив: грошей у мене немає, замовник не розрахувався повністю, тож вибачайте, хлопці, їдьте додому, бо й роботи більше немає…

— Ми вже й умовляли його, і сварилися, й казали, що в міліцію підемо, а він відповідає: «Ви не доведете, що я вам щось винен». А потім ще й погрожувати почав. Так ми й роз’їхалися, практично нічого не заробивши. Чекаємо зарплати й досі…

Втім, чекають не лише вони. Ось що розповів нам Сергій Томчук, теж будівельник, який ніяк не може домогтися, щоб йому виплатили зароблене. У своєму листі до «Урядового кур’єра» він написав:

«Моя історія — застереження для всіх, хто, намагаючись прогодувати сім’ї, береться за роботу в сумнівних компаніях. Я працював у компанії ТОВ «БК Інтер Груп», там генеральний директор Федір Юрій Юрійович, він же, найімовірніше, і власник. У жовтні 2012 року на об’єкті по вул. Богдана Хмельницького, 2, який відомий як ЦУМ, почала субпідрядні роботи компанія ТОВ «БК Інтер Груп». Ці роботи у зв’язку з розірванням договору замовником з генеральним підрядником ТОВ «Штрабаг» були зупинені в листопаді 2012 року. На той час на об’єкті працювало майже 50 осіб, яких направило ТОВ «БК Інтер Груп». Частина робітників, відчувши щось «не те», йшла з цієї роботи після кількох днів або тижнів, але багато хто повірив і залишився. Першу зарплату виплатили вчасно. А потім… Після місяця обіцянок лише частина робітників отримала зароблене, і то не повністю. Більшість із тих, хто сподівався на зарплату, ночували на вокзалі, бо за житло платити було нічим, втратили закладені в ломбардах речі, зазнали збитків у зв’язку з простроченням платежів за кредитами тощо. На контакт директор не йде. В офісі продовжують годувати «завтраками». До того ж, ми навіть не знаємо, чи нас справді оформили на роботу, бо жодних заяв ми не писали… Допоможіть отримати зароблене!»

Телефонний бар’єр

Ми спробували допомогти Сергію. Зателефонували Юрієві Федору — це було наприкінці лютого. Він реагував спокійно, сказав, що справді були проблеми, але до кінця березня люди зарплату отримають. До того ж запевнив, що вони на роботу оформлені офіційно. Тож ми заспокоїли Сергія. Однак… На початку квітня він знову зателефонував і повідомив: ніяких грошей не отримав. А додзвонитися до Юрія Федора не може — той трубку не бере.

Втім, і ми далеко не відразу йому додзвонилися: ніхто не відповідав. Щоправда, після чималої кількості дзвінків нам це вдалося, уже після 19-ї години вечора. Але те, що ми почули, просто-таки здивувало.

— Можливо, в той час, коли Сергій числився на роботі, зарплату не нараховували, бо там був нульовий баланс. Тому як йому заплатити ту зарплату, яка не нарахована? Це дуже складно, — сказали нам на іншому кінці дроту.

— А хіба так можна за трудовим законодавством — не нараховувати зарплату? — запитуємо.

— Ну, я не знаю, це не до мене. Його могли прийняти на роботу і водночас оформити зарплату, яка не в нарахуванні. Це вже до бухгалтерії. Ви мені зателефонуйте завтра в будь-який час, я дам телефон юриста, щоб відповісти на це питання.

Звичайно ж, ми й наступного дня, і ще кілька днів поспіль телефонували, але трубки ніхто не брав. Так ми й не дізналися, ні що таке «зарплата не в нарахуванні», ні чи отримає нарешті Сергій Томчук зароблене. До речі, таке несподіване формулювання — «зарплата не в нарахуванні» — виявилося новиною не лише для Сергія. Професійні юристи, які добре вивчили всі тонкощі трудового законодавства, теж не чули про таку дивовижу.

А член Всеукраїнської коаліції з надання правової допомоги, експерт з правових питань Агентства з розвитку приватної ініціативи адвокат Кирило Рубановський зауважив:

— Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Ст. 21 КЗпП України прямо передбачає, що за трудовим договором власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату. З огляду на зазначене, використання праці громадян (у тому числі фактичний допуск до роботи) без оплати їх праці є протиправним.

Пред’являйте письмову вимогу!

Сергій Томчук сказав, що складати руки не збирається. «Якби ж тільки про мене йшлося, може, я вже й махнув би рукою, хоч не розумію, чому маю комусь «дарувати» свої гроші. Але фірма не розрахувалася й з моїми колегами, за яких я відчуваю відповідальність, адже працював виконробом». Тож боротьбу за зароблене він продовжить.

Як це зробити практично? На прохання «Урядового кур’єра» Кирило Рубановський порадив:

— Відповідно до положень Кодексу законів про працю (КЗпП) України заробітна плата виплачується працівникам не рідше, ніж два рази на місяць (ст. 115). При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому, провадиться в день звільнення або не пізніше, ніж наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ст. 116). Законодавство також передбачає, що в разі затримки розрахунку при звільнені з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117). У цьому разі працівникам слід подати підприємству письмову вимогу про розрахунок з ними. У разі невиконання такої вимоги працівникам слід звернутися до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку по день фактичного розрахунку. Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» при поданні позовів про стягнення заробітної плати позивачі звільняються від сплати судового збору.

Звичайно, в таких випадках може виникнути проблема: як довести, що людина працювала, якщо її на роботу не оформляли? Але, як зазначає адвокат Кирило Рубановський, і тут не все безнадійно.

— За загальним правилом, укладення трудового договору (прийняття на роботу) оформляється наказом чи розпорядженням керівника підприємства про зарахування працівника на роботу. Однак трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не видані, але працівника фактично було допущено до роботи (ст. 24 КЗпПУ). Ознакою офіційного працевлаштування є утримання підприємством із заробітної плати працівника податку на доходи (інформація про що має бути надана на запит громадянина органом державної податкової служби за місцеперебуванням підприємства) та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (інформацію про що має надати орган Пенсійного фонду України).

Сподіваємося, це роз’яснення допоможе й Олександрові з Кіровоградщини, якого брали на роботу не за трудовою книжкою, а за чесним словом роботодавця, яке насправді виявилося брехливим. А в Олександра і його друга й досі жевріє надія, що колись-таки йому теж віддадуть зароблене…

А може, й КМДА допоможе?

Сергію Томчуку ми порадили звернутися ще й до Київської міської держадміністрації, адже нині її керівництво стало на захист будівельників — працівників уже іншої компанії, з якими теж не розрахувалися приватні компанії-забудовники за виконані роботи під час зведення житла у Деснянському районі. Голова КМДА Олександр Попов навіть пообіцяв постраждалим юридичну підтримку в суді.

— Ймовірно, ми зможемо допомогти постраждалим будівельникам юридично, підтримавши їхнє звернення до суду. Також ми вже звернулися до прокуратури з проханням розібратися в ситуації. Однак я категорично заявляю: будівельники постраждали внаслідок неправомірних дій приватних компаній, — зауважив голова КМДА Олександр Попов.

Як повідомила прес-служба КМДА, там склалася така ситуація. Будинки на вулиці Градинській, 9-11 могли повторити сумнозвісну історію «Еліти-центру». Генеральні підрядники проекту ТОВ «Деснобуд» та ТОВ «Дизайнпроектбуд» зупинили будівництво, тож люди, що проінвестували ці квартири, ризикували залишитися без житла й грошей. При цьому приватні компанії ТОВ «Деснобуд» та ТОВ «Дизайнпроектбуд», за посередництва ТОВ «НБК», залучили до оздоблювальних робіт заробітчан без підписання будь-яких трудових угод чи контрактів. Відтак ці будівельники залишилися без заробітних плат.

Та увага до проблеми з боку КМДА дає підстави сподіватися на щасливий кінець цієї історії. Так само впевнений у тому, що вдасться отримати зароблене, і Сергій Томчук. Хоч і розуміє, що за це ще доведеться поборотися.