«Коли я приїхав у Сталіно (нині Донецьк. — П.К.), ішла конференція молоді, на якій виступав секретар Сталінського обкому КСМУ. Він говорив про «Любіть Україну!», про те, що під цим віршем підписалися б Петлюра і Бандера. Закінчивши промову, він сказав: «А тєпєрь слово імєєт таварищ Сосюра!» І мене зустріла електрична буря аплодисментів».

Цей епізод Володимир Сосюра згадує в автобіографічному романі «Третя Рота». Він підтверджує, що в ті важкі часи, коли за відому всім поезію «Любіть Україну!» автора цькували, переслідували і звинувачували в націоналізмі, він шукав підтримки насамперед на малій батьківщині, де радо зустрічали земляка, демонструючи любов та повагу до його творчості.

Таке ставлення до поета зберігається на Донеччині досі. А тепер регіональний конкурс пам’яті Володимира Сосюри впевнено виходить на загальноукраїнський рівень.

«Кожен візит сюди, немов подарунок чи нагорода»

Для мене Харків рідним містом став,
Він красень, велетень, зразок мистецтва.
Та на душі все спокою нема,
Болить мені, оскільки я з Донецька.

Ці невибагливі й водночас щирі віршовані рядочки 12-річної Марії Бухтіярової, яка стала переможницею в молодшій віковій категорії номінації конкурсу «Поети», дуже символічні. Адже й сам творчий захід, який наприкінці лютого відбувся у Слов’янську, теж перебуває у статусі вимушеного переселенця. І нам всім, представникам оргкомітету та журі, дуже болить, оскільки наше спільне творче дітище родом із Дебальцевого — малої батьківщини одного з найкращих ліриків ХХ століття, де ми до війни проводили конкурс «Срібні дзвони» його пам’яті. Творчий захід ще й родом із Донецька, де тоді переважно жили і працювали організатори, письменники, художники та інші працівники культурної галузі, безпосереднього причетні до роботи щорічного популярного дійства. Так тривало з 2007-го по 2013 рік, коли в межах фестивалю в Дебальцевому вже заклали камінь на місці майбутнього пам’ятника Володимирові Сосюрі, який планували відкрити навесні 2014 року.

Нам неабияк болить, що усі ці благородні наміри тоді обірвала підступна гібридна війна, а Дебальцеве, Донецьк та інші населені пункти Донбасу досі перебувають під окупацією проросійських незаконних збройних формувань.

А через ті трагічні події проведення фестивалю-конкурсу навіть змушені були поставити на паузу. Бо, зізнаюся щиро, 2014-го чи навіть 2016 року ми ще вірили, що окуповані території Донеччини та Луганщини невдовзі визволять і ми знову зберемося на звичному місці й запросимо сюди конкурсантів. Та коли тимчасова перерва стала занадто довгою, вирішили відновити конкурс: 2018 року вперше провели його у Слов’янську. Відтоді він відбувається тут щорічно, а нині навіть попри певні карантинні обмеження.

За минулі роки в організації роботи відкритого фестивалю-конкурсу відбулося чимало змін. Із 2018-го він має назву знакової поезії Володимира Сосюри «Любіть Україну!» Трохи змінився формат, додалися нові номінації, до оргкомітету та журі прийшли нові люди. Проте серед незмінних завдань і принципів заходу залишилося найголовніше: вшанування пам’яті поета — уродженця Донеччини Володимира Сосюри, подальше вивчення та популяризація його творчості, особливо серед молодшого покоління українців. А ще незмінна участь у роботі конкурсу його почесного гостя і представника журі правнука славетного поета Олексія Сосюри. Не став винятком і цьогорічний творчий захід.

«Донбас чи безпосередньо Донеччина, про які мій прадід написав чимало проникливих і зворушливих рядків, притягує, немов магнітом. Якщо бодай раз на рік не побуваю тут, відчуваю, що мені чогось дуже не вистачає. Бракує донбаських неба, вітру, сонця, краєвидів, людей. Тому для мене кожен візит сюди — немов подарунок чи нагорода», — ділиться сокровенним Олексій Сосюра.

До речі, цього ще зимового дня донецькі небо і сонце щедро подарували нам всім напрочуд гарну світлу днину. Та не ними єдиними. Бо на Олексія Сосюру у Слов’янську, де колись бував на творчих зустрічах з місцевими жителями його прадід, чекала ще й інша нагорода. Керівники Національної спілки письменників України відгукнулися на клопотання Донецького обласного письменницького осередку, і мені було дуже приємно вручити правнукові поета високу нагороду — медаль НСПУ «Почесна відзнака». Отримуючи її, Олексій був приємно здивований і зворушений, але присутні на церемонії відкриття фестивалю, які знають про його великий особистий внесок у популяризацію на Донбасі української літератури, погодилися з тим, що це саме той випадок, коли заслужена нагорода знайшла свого героя.

«Уже працюємо в реаліях всеукраїнського конкурсу»

З огляду на наступ коронавірусу та особливості епідемічної ситуації, нинішній відкритий фестиваль-конкурс поетів, читців та художників «Любіть Україну!» пам’яті Володимира Сосюри відбувався здебільшого у дистанційному форматі. Тобто учасники заздалегідь надіслали свої заявки та зразки творчості до Краматорська, де працюють організатори: Донецький обласний навчально-методичний центр культури та управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації.

А на своєрідній передовій — у Слов’янській центральній міській бібліотеці цього дня працювали тільки представники оргкомітету та журі. І роботи вистачило всім. Приміром, тільки в номінації «Поети» твори надіслали представники восьми областей України. Уперше до конкурсу долучилися автори зі Львова, Івано-Франківської, Волинської, Сумської, Чернігівської, Полтавської областей.

Директор Донецького обласного навчально-методичного центру культури Наталія Армяновська підтвердила, що з урахуванням ще й робіт читців та художників усього участь у відкритому конкурсі взяли претенденти з 11 областей. А тому закономірно, що колись регіональний захід, який тепер уже має всі ознаки всеукраїнського, може отримати цей статус на офіційному рівні.

«Оскільки цього року ми отримали значно більше творчих робіт з інших областей, свідомо пішли на те, аби запросити до журі в номінації «Читці» представників не тільки Донеччини. Разом з нами у форматі ZOOM-конференції працювали колеги із сусідньої Луганщини, а ще зі Львова та Івано-Франківська. Отож фактично вже працюємо в реаліях всеукраїнського творчого заходу. Тож заздалегідь подали відповідну заявку до Українського фонду культури на отримання цього статусу. Однак поки що, на жаль, не пройшли відбіркового туру. Утім, після цьогорічного конкурсу з великою кількістю учасників з усіх куточків України, сподіваюся, наші наступні зусилля матимуть успіх».

Черговий щорічний фестиваль-конкурс ще раз підтвердив: він постійно перебуває у процесі творчого розвитку. Можливо, невдовзі з’явиться ще одна номінація, що теж матиме прямий стосунок до творчості Володимира Сосюри. Про цікаву ініціативу розповіла Наталія Волошко, яка свого часу жила в Дебальцевому і була серед найперших організаторів конкурсу, а тепер незмінно бере участь у роботі журі у Слов’янську. Недавно вона побувала в окупованому рідному місті й поділилася враженнями від цієї поїздки.

«Дебальцеве, до якого з Харкова довелося їхати цілу добу територією РФ, має сумний і навіть гнітючий вигляд. Місцеві люди, схоже, до цього звикли, але збоку дуже помітно, що час тут немов зупинився.

Однак були й приємні моменти. Шукаючи потрібні документи, натрапила вдома на вже призабуту течку з написом «В. Сосюра». А у ній велика кількість нот і текстів пісень на слова Володимира Сосюри, які залишилися від наших попередніх конкурсів. Вивезла все це через лінію розмежування і тепер маю намір видати окрему збірку пісень на слова поета. Як мені відомо, досі в Україні не було такої збірки. Презентувати її можна під час наступного конкурсу.

Варто подумати про введення ще й музичної номінації «Композитори», — розповідає пані Наталія, яка працює у Харкові заступницею директора обласного навчально-методичного центру підвищення кваліфікації працівників культосвітніх закладів, методистом Харківської хореографічної школи. Вона стала засновницею власної школи мистецтв комплексного розвитку для дітей віком 3—5 років.

Зробити правильний вибір

Господь ще раз послав годину,
Щоб розбудить в тобі Людину.
В тривожний час, мій любий брате,
Свою ти долю маєш обирати.

Теперішній тривожний час на Донбасі й загалом в Україні одна з переможців конкурсу 14-річна Поліна Тендітна з міста Лиман на Донеччині означила дуже доречно. І непростий вибір, який належить зробити молодшому поколінню, також. Однак ознайомившись із майже двома сотнями творчих доробків юних авторів з різних областей країни, мушу сказати, що абсолютна більшість із них чи навіть усі вже зробили правильний вибір. І конкурс «Любіть Україну!» теж сприяв цьому.

ПРЯМА МОВА

Наталія АРМЯНОВСЬКА,
директор Донецького обласного
навчально-методичного центру культури:

— Коли ми запрошували учасників конкурсу з інших областей, серед тих, хто відгукнувся найпершими, були представники Тернопільщини. А невдовзі ми несподівано отримали від них лист із щирими словами вдячності. Нам дякували за те, що допомогли їм по-новому відкрити для себе творчість Володимира Сосюри, тобто значно глибше вивчити його поезію. Адже вони й раніше знали і вивчали вірші поета на шкільному чи студентському рівнях. Коли ж стали значно ретельніше студіювати поетичну спадщину нашого земляка і підбирати найкращі твори для прочитання на конкурсі, виявили зовсім іншого Сосюру, якого ще знали. І завдяки цьому дуже серйозно творчо підготувалися. Це вже не секрет: за рішенням журі, гран-прі в номінації «Читці» отримали саме учасники дитячого зразкового театру «Дивосвіт» центру культури і дозвілля Козівської селищної ради Тернопільської області.