ТВОРЧІСТЬ
Киянин Ігор Шилохвост створив Музей пожежної слави
Американські вчені склали рейтинг професій, які приносять людині найбільше задоволення. Опитали 27 тис. співгромадян і з'ясували: в лідерах зовсім не артисти, юристи і політики. Найщасливіші - священики і пожежники. В Україні такого рейтингу немає. Зате є чимало пожежників, які вважають свою небезпечну професію найкращою.
- У всьому світі професія пожежника входить до десятка найнебезпечніших і найбільш ризикованих. Можна навчитися лазити по висувних драбинах, користуватися протигазом, рухатися в густому диму, бігати, стрибати. Але найважче - щомиті бути готовим ризикувати своїм життям, щоб урятувати інших, - наголошує начальник Дніпровського районного в м. Києві управління ГУ МНС України Ігор Шилохвост.
Полковник Шилохвост знає, що каже. В квітні 1986 року він, 21-річний юнак, вимірював дози випромінювання під палаючим реактором. Під час навчання в Ленінградській вищій пожежно-технічній школі приборкував вогонь в універмазі "Фрунзенському" і бібліотеці Російської академії наук (разом із напарником винесли півтонни рідкісних книжок). У Вірменії 1988 року визволяв людей із завалів, спричинених землетрусом. За мужність Ігоря Шилохвоста нагородили орденом "Знак Пошани", грамотою Міністерства внутрішніх справ Вірменії.
В Україні Ігор Шилохвост погасив багато пожеж. Деякі з них залишилися в його пам'яті назавжди.
- У Києві горів супермаркет, - згадує він. - Джерело спалаху - в підвальному приміщенні, а це 4 поверхи вниз. Усе в чорному диму. Одне відділення пожежників нічого не знайшло, повернулося. Пішло друге - теж нічого. Відправили найдосвідченіших. Знайшли вогнище, загасили. Я після цього відразу майже пачку сигарет викурив - адже у безпосередній близькості від вогнища стояло 10 балонів пропан-бутану і 10 балонів кисню. Якби вибухнуло - півкварталу не стало б. Ось така вона, професія пожежника - йти туди, звідки всі тікають.
"До побачення" тут не говорять
Трапляються у людей цієї героїчної професії й такі обставини, які не завжди можуть пояснити навіть вони. У пожежній частині N 13 (саме тут служить Ігор Шилохвост) є дві православні ікони. Бійці частини винесли їх зі згорілої машини. Постраждали тільки шати, а ікони залишилися цілими. З тих пір ці ікони оберігають хлопців і допомагають їм рятувати інших. За мужність кількох чоловік частини нагородили орденами і медалями, у тому числі й православна церква. Є бійці, які на державному рівні визнані героями-рятувальниками.
У більшості людей, чия діяльність пов'язана з ризиком і небезпекою, є свої професійні табу. Від льотчиків, наприклад, ви ніколи не почуєте слово останній. Вони завжди кажуть "крайній". Є свої "родзинки" й у пожежників. Вони ніколи після чергування не прощаються один з одним. Слів "до побачення" тут не визнають - щоб не зустрітися вночі на пожежі.
- Про нас часто говорять: чудова робота у пожежників - сплять 24 години на добу, - усміхається Ігор Володимирович. - А ви уявіть собі, як по драбині заввишки 50 м піднятися! Та не просто піднятися, а ще й людей евакуювати. Викликали нас якось на пожежу. Приїжджаємо - на балконі п'ятого поверху вниз головою висить бабуся, тримається тільки однією ногою. Поставили драбину, наш співробітник Сергій Решметділов почав підніматися, як раптом у бабусі нога зісковзнула і вона почала падати вниз. Пожежник, ще не встигнувши застрахуватися, хапає її й утримує на драбині. А бабуся, як потім з'ясувалось, важила 120 кг. Спустили її на землю, а вона нам і говорить: чого ви так довго їхали, у мене там борщ уже переварився.
Гумор ситуації бійці пожежної частини оцінили пізніше, коли й вогонь погасили, і бабусі першу допомогу надали. Пожартувати тут люблять - говорять: інакше не можна.
Полум'яне хобі
Іноді вважається, що людина щаслива, якщо її робота збігається з хобі. Саме так відбулося з Ігорем Шилохвостом. Два роки тому у нього виникла ідея - створити музей пожежної слави. І незабаром двері музею були відкриті для відвідувачів - адже люди, які взялися за цю справу, звикли швидко приймати рішення і швидко діяти.
Музей, без перебільшення, дивовижний. Менш ніж за рік, на одному ентузіазмі, без єдиної копійки державних вкладень, бійці пожежної частини N 13 зібрали більше сотні експонатів. Та не просто документів і фотографій -справжніх раритетів. Щось дарували друзі, колеги, щось робили самі або замовляли художникам (наприклад, чудову діораму з бересту "Пожежа на заставі"). Старовинний ручний насос багато років валявся під огорожею. У музей його привезли в катастрофічному стані, іржавим, не придатним навіть до показу.
- Ми його самі відреставрували, відчистили. Він навіть працює, - каже Ігор Шилохвост. - А накопичувальну ємність для води нам привезли з Вінниці. Я ще планую привезти справжню пожежну підводу, попередницю пожежних машин. Мені вже обіцяли.
Біля входу в музей (під нього виділили кімнату в приміщенні пожежної частини) відвідувачів зустрічає телефоністка у форменому одязі 30-х років. Поряд - бійці в брезентовому захисному одязі й старовинних протигазах, за ними - сучасний пожежник в комбінезоні, що витримує температуру понад 1500 градусів. Звичайно, це манекени, але майже як живі. Щоб добитися такого ефекту, творці музею попросили гримерів Театру драми і комедії на Лівому березі розфарбувати їх.
Уздовж стін розставлені пожежні стволи - від раритетних до сучасних, вогнегасники (один з перших, порошковий, завжди привертає увагу відвідувачів. Щоб за його допомогою погасити пожежу, потрібно було впритул підійти до вогнища і посипати на нього порошком). Провести екскурсію по музею може будь-який боєць пожежної частини - у вільний час. Пускають сюди всіх бажаючих, особливо раді школярам.
- Ми від початку планували зробити наш музей відкритим для хлоп'ят, зацікавити їх, щоб ними не оволоділа вулиця, -каже Ігор Шилохвост. - Показати, що таке робота пожежників, як це було раніше. Та яка техніка і можливості у нас є нині. Один з розділів ми присвятили героям-пожежникам. У нас багато фотографій, документів, нагород. Є грамоти, які в 1953-1958 роках отримав дід нашого співробітника. Як бачите, і в пожежників є свої династії.
Є в музеї також свій талісман - ікона "Неопалима купина". Вважається, що вона захищає людей від пожеж і є покровителькою всіх пожежників. В одній руці Богородиця тримає Немовля, в другій - невеличку драбинку.
- У всіх країнах поважають пожежників і рятувальників. А у нас ця професія чомусь не дуже в шані, - завважує Ігор Шилохвост. - Тому ми намагаємося зробити так, щоб люди знали про неї.