Намагання знайти ефективну заміну газу та вугіллю дає непогані підсумки, але в тому разі, якщо шукач використовує вдалий досвід, не боїться ризикувати і вкладати гроші в нову справу, готовий удосконалювати виробництво й дочекатися прибутків. Звісно, набагато легше розпочати виробництво паливної сировини, маючи стартовий капітал, робочу силу, ринки збуту. Складніше засновувати все з нуля, йти крок за кроком, стикаючись із технологічними та бізнесовими труднощами.
Ризикнув зайнятися новим для себе видом діяльності фермер із Рибаківки Березанського району на Миколаївщині. Відтепер пріоритетним у його роботі стало впровадження сучасного досвіду у використанні відновлюваних джерел енергії.
Сировини вистачає
Керівник фермерського господарства «АгроК» Денис Кисельов розповів, що дуже любить подорожувати. Бував в багатьох країнах як турист, згодом як підприємець, що цікавиться корисним досвідом, новими технологіями та напрацюваннями в сільському господарстві. Три роки тому відвідав одну із сільгоспвиставок у Польщі, де ознайомився з виробництвом паливних брикетів із соломи та інших органічних залишків. Чому б не запровадити в себе таке виробництво? Корисно, ефективно, перспективно. Визначальна перевага — наявність власної сировини, яку просто слід зібрати з полів, привезти та завантажити нею виробництво.
Отже, на подвір’ї господарства фермер збудував невелике приміщення, в якому встановив компактне сучасне обладнання польської фірми ASKET. Особливість у тому, що його можна збирати та розбирати, як конструктор. Завдяки цій властивості можна поетапно збільшувати обсяги виробництва, не проводячи серйозних перетворень, а просто докуповувати і замінювати деякі агрегати.
На сьогодні потужності міні-виробництва невеликі. Максимальна кількість продукції, виготовленої на годину, становить 90 кілограмів. Але скоро фермер планує збільшити обсяги, додавши до апарата ще один ствол. Тоді буде виходити 160—180 кілограмів на годину. У брикети не додають в’яжучих і клейких елементів, що робить їх екологічно чистими. А тепловіддача 1,5 тонни брикетів еквівалентна тонні вугілля. Виробник зазначає: попри те, що солома — легкозаймистий матеріал, самозаймання не можливе, для цього потрібна температура понад 100 градусів.
Ще одна перевага виготовлення брикетів у тому, що кінцевий продукт екологічно не шкідливий завдяки новітній технології. «Під час спалювання соломи жодної шкоди довкіллю, — переконує Денис Кисельов. — Двоокис вуглецю в озоновий шар не виділяється. Використовуємо сировину, яка росте. Ці рослини за період росту й розвитку вбирають у себе вуглець, і скільки ми його спалили, стільки рослини поглинуть, ростучи на полях. Тож вважаю, що на сьогодні це найефективніший вид альтернативного палива. Солома лежить під ногами, слід лише її зібрати і перетворити на корисне».
Чекаючи на віддачу
Хоч тепловіддача брикетів із соломи досить висока, поки що фермер із Рибаківки, що у складі Коблевської ОТГ, великих капіталів не заробив. Є кілька причин. Наприклад, температура повітря. Якщо вона нижча за п’ять градусів тепла, виробництво зупиняється і подальші роботи проводити неможливо. Ще одна притаманна таким виробництвам складність — вимоги до вологості соломи. Її подолали саме завдяки ефективному іноземному обладнанню.
Є проблеми і з ринком збуту. Звісно, головне для бізнесмена навіть сільського масштабу — знайти покупців. «Рівно рік тому ми почали пробувати реалізовувати наш продукт. У зв’язку з ранньою теплою торішньою весною він не пішов, — згадує Денис. — Вирішили здійснити маркетинговий хід у мінус для себе. Безкоштовно роздавали пенсіонерам та пайовикам господарства по мішку брикетів. Протягом літа і початку осені роздали майже 15—20 тонн безкоштовно. Люди оцінили. Але коли запропонували купувати, охочих значно поменшало».
Згодом підприємець провів ще акції розпродажу за собівартістю продукції, розраховуючи на Березанський район. Пенсіонерам давали по кілька брикетів безплатно, і такий хід був вдалим. Покупців побільшало. Денис Кисельов упевнений, що в разі зростання виробництва навіть до 300 кілограмів на годину і успішної реалізації прилеглі села поглинуть його продукт. Адже вони здебільшого не газифіковані, тож продукція затребувана.
Нині собівартість продукції становить 2,6 гривні за кілограм, продають її у 25-кілограмових мішках, напрацьовано безплатну доставку. Отже, підприємець, попри труднощі в розбудові власної справи, не відмовиться від своїх намірів пропонувати екологічне дешеве паливо. І вірить, що дочекається віддачі.
Ми в Google+