ЕНЕРГОБЕЗПЕКА

Кабмін зрештою дав дозвіл «Волиньторфу» на розробку нових родовищ 

Кілька років тому відбулася розмова автора цих рядків із новопризначеним директором державного підприємства «Волиньторф» Іваном Киричиком. Не пригадую вже всіх деталей, та в пам’яті спливає пронизаний тривогою голос керівника. Говорив він тоді не стільки про сьогодення підприємства, як про перспективу існування. Бо родовища торфу (з яких брали сировину для виробництва гранул) вичерпувалися, а на розробку нових площ тривалий час не вдавалося отримати дозволів. Попри те, що в області діяла регіональна програма «Торф», чи не кожна сільська жінка знала: опалення маневицьким брикетом у кілька разів дешевше, ніж газом.

Долари з мулу

Щоб підтримати молодого керівника, а з ним і вкрай потрібну державі галузь, 19 листопада 2010 року урядова газета опублікувала матеріал «На Волині знають, як обійтися без російського газу». У ньому йшлося, що за умов зростання цін на енергоносії робота промислових потужностей ДП «Волиньторф» повністю відновлена і набула особливого значення. «Сойнеторф» і Маневицький торфобрикетний завод тепер видають сумарну потужність 100 тисяч тонн торфобрикету за рік.

«Наша продукція має великий попит не лише вдома, а й за кордоном. Волинські брикети знають споживачі у Швеції, Польщі, Словаччині й інших країнах. До ЄС відправляємо майже третину продукції. І так із мулу колишніх боліт «карбуємо» валюту для держави, — розповів тоді директор ДП «Волиньторф» Іван Киричик. — А ще ж майже чотири сотні працівників мають тут робочі місця. Із пристойною як для поліської зони середньою зарплатою 2,5 тисячі гривень».

Здавалося б, що може для державних чиновників у столиці бути важливіше за зняття бар’єрів перед підприємством, яке заощаджує країні десятки мільйонів доларів? Тих, що мали йти на оплату за газ північно-східному сусідові, а фактично залишилися в поліському регіоні. Та час показав: не все так просто!

«Два головні закони, на підставі яких проводиться відведення земельних ділянок, — «Про надра» і Земельний кодекс України — суперечать один одному. Так, Кодексом України «Про надра», чинним від 27. 07. 1994 р., торф зараховано до корисних копалин загальнодержавного значення. Істотних обмежень щодо користування надрами для видобутку торфу в ньому немає. Як і немає обмежень у наданні площ, де залягають корисні копалини загальнодержавного значення, зокрема і для цілей, не пов’язаних з їхнім видобутком, — змушений був 14 січня 2011 року у статті «Генератори» тепла потребують «підживлення» повторно повертатися до болючої теми «УК». — А Земельний кодекс України зараховує торфородовища з глибиною залягання торфу понад 1 м і осушені болота, незалежно від глибини залягання цієї копалини, до особливо цінних земель, відвід яких заборонено. Отож 200 га болотяного урочища між селами Прилісне і Карасин Маневицького району, що вже незабаром могли б запрацювати на енергонезалежність держави і принести у скарбницю сотні мільйонів гривень, «Волиньторфу» під розробку не віддають. Уже багато років ці землі не використовують як сільгоспугіддя, вони заросли непролазними верболозами, самосівом і бур’янами. Але у паперах і надалі значаться особливо цінними меліорованими сільгоспугіддями, які в посушливий рік начебто можуть прихистити від підземного червоного півня, а насправді потенційне багатство пустити на попіл».

Звісно, тоді було зрозуміло: без нових сировинних площ державне підприємство, яке мало запасів на два — три роки, приречене! Ми писали тоді, що Мінприроди, попри неодноразові зусилля заводчан, не погоджує проектів висновків вибору місця розташування полів видобутку торфу, адже два закони спростовують один одного. А охочих узяти на себе відповідальність за прийняття державного рішення у такій ситуації не видно.

  «На Волині знають, як обійтися без російського газу». Фото з сайту volyntorf.org

«Дай, Боже, їм здоров’я!»

Ситуація докорінно змінилася завдяки розгортанню роботи в області нової управлінської команди. Голова облдержадміністрації Борис Клімчук уже впродовж принаймні десятка років не втомлюється повторювати на нарадах усіх рівнів, що на багатій торфом і дровами Волині російський газ має стати альтернативним видом палива. І ці слова поряд із втіленням у життя бюджетної сфери проектів із заміни дерев’яних вікон та дверей на сучасні, утеплення горищ, підлог, стін, заміною котлів на ефективніші матеріалізуються дедалі масштабніше. Майже вся бюджетна сфера Ківерцівського, наприклад, району перейшла на використання як палива відновлюваних ресурсів — торфобрикетів, торфу, відходів деревообробки.

Саме тому для поліського регіону було і залишається надзвичайно важливим, щоб підприємство, яке навіть пробували приватизувати, залишилося у державній власності.

А що тепер з ним буде усе гаразд, засвідчило розпорядження Кабінету Міністрів №843-р від 31 жовтня 2012 р. Воно й розв’язало задавнену проблему: надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 205,1 га. Цьому передувала серйозна робота як управлінців важливого для економіки регіону підприємства, так і обласних профільних керівників. Адже необхідно було зібрати майже два десятки погоджень у різних міністерствах та відомствах.

Тепер із лісових земель, що перебувають у постійному користуванні ДП «Городоцьке лісове господарство» для розробки родовища торфу «Засвіття Ситнелюк» буде вилучено 54 гектари. Із користування ДП «Маневицьке лісове господарство» вилучать 135,3 га лісів для розробки родовищ торфу «Сойне», а для родовища «Вутишно» із земель запасу лісогосподарського призначення Прилісненської сільської ради — ще 15,8 гектара лісових площ.

— Два роки тому ми просто не могли пробити бюрократичну стіну різноманітних погоджень, — розповів директор «Волиньторфу» Іван Киричик. — Тепер ситуація докорінно змінилася. Я переконався, що є розумні люди, яким насправді, а не удавано болить те, що відбувається на нашому підприємстві і якою буде його доля. І передусім хотів би висловити вдячність керівництву виконавчої влади області, відповідальним працівникам Кабінету Міністрів, які допомагали нам зберегти наше підприємство, що вже через три роки залишилося б без сировини. Дай, Боже, їм здоров’я, і ще більше державної мудрості!

І хоч техніка на виділених маневицьким брикетникам площах на повну потужність почне працювати через два — три роки, вже зараз на підприємстві панує настрій упевненості у завтрашньому дні. Адже «Волиньторф» має можливість ще півстоліття розробляти корисні копалини і продукувати з них таке потрібне людям паливо.

Воно до речі, нині знаходить попит не тільки в Україні, а й за кордоном. Адже ринок збуту торфобрикетів, яких підприємство виробляє в середньому 100–120 тисяч тонн, постійно розширюється. За рахунок експорту в Польщу, Угорщину, Словаччину, Німеччину, Чехію, Швецію — як альтернатива дорогому природному газу.

— Шведам, наприклад, попри те, що треба долати кордони із Білоруссю та Литвою і транспортувати наші брикети на величезну відстань, працювати з нашим підприємством усе-таки вигідно, — розповів І. Киричик. — Бо Євросоюз повертає 20% ціни за наше паливо як таке, що в перспективі відновиться, а тепер працює на ідеї «зеленої» енергетики.

Нині дві тонни брикету коштують 900 гривень, а своєю теплотворністю відповідають приблизно тисячі кубометрів спаленого газу. Який, як відомо, потягне з гаманця юридичної особи майже 4,7 тисячі гривень. Є різниця? Безумовно!

Після реалізації на підприємстві нового інвестиційного проекту на 17 мільйонів гривень кількість робочих місць зросте до шести сотень. А це не тільки офіційна зарплата людям, а й чималі податки до бюджету.

ДОВІДКА «УК»

Державне підприємство «Волиньторф» упродовж чверті століття є найбільшим в Україні виробником екологічно чистого виду палива — торф’яних брикетів. Продукцію волинян, які виробляють шість із десяти українських торфобрикетів, купують споживачі із 17 областей.

Промислові запаси торфу в Україні мають 13 областей.

У 1970-х роках в країні виробляли до 800 тис. тонн торфобрикетів; нині кусковий паливний торф виробляють кількістю 25–30 тис. тонн, торф’яні паливні брикети — по 200–250 тис. тонн на рік.

ДОПОМОГА

Вугле- та торфодобувні підприємства  підтримають фінансово

Кабмін постановою № 988 затвердив Порядок використання коштів, передбачених у держбюджеті для підтримки будівництва вугле- та торфодобувних підприємств, їх технічного переоснащення та виконання програми реновації гірничошахтного обладнання.

За інформацією департаменту інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату КМУ, цей порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Державна підтримка будівництва вугле- та торфодобувних підприємств, на технічне переоснащення зазначених підприємств, у тому числі через механізм здешевлення та погашення кредитів, а також виконання програми реновації гірничошахтного обладнання», зокрема для технічного переоснащення підприємств Державного концерну «Укрторф».

Перелік вугле- та торфодобувних підприємств, технічне переоснащення яких передбачається здійснити за рахунок бюджетних коштів, затверджується Міненерговугілля відповідно до галузевої програми розвитку підприємств на відповідний рік за результатами конкурсу поданих підприємствами бізнес-планів технічного переоснащення.

Прийняття урядової постанови сприятиме підвищенню ефективності роботи підприємств для задоволення потреби галузей економіки у необхідному обсязі вугілля і торфу і збільшенні їх видобутку.