КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ 

Перш ніж забороняти будівництво міні-ГЕС, екологам варто з’ясувати їхнє значення для регіону
 

— На гірських річках можна зводити вик- лючно екзотичні об’єкти туристичної привабливості, приміром — водяні млини, — заявив начальник Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Чернівецькій області Борис Баглей і запевнив, що ніколи не поставить свій підпис на дозвільних документах з будівництва в області малих ГЕС. Оскільки, за його переконанням, таке будівництво є недоцільним та економічно необгрунтованим. Чи так це насправді?

Гід для  інвестора

За радянських часів на буковинських річках працювало шість малих ГЕС. Сьогодні від них залишилися самі греблі. У 2009 році за 8,5 млн грн зовнішньоекономічна асоціація «Новосвіт» відновила роботу Яблуницької гідроелектростанції на Білому Черемоші (Путильський район) потужністю 1 МВт.

Натхнена успіхом проекту вінницької компанії, облрада ухвалила Регіональну програму розвитку малої гідроенергетики на 2011—2015 роки, яка передбачає будівництво 12 ГЕС на Черемоші, Пруті і Сереті загальною вартістю понад 1 млрд грн. Пропозиції від зацікавлених інвесторів посипалися одна за одною.

Ніякий водяний млин не замінить міні-ГЕС. Фото з сайту dic.academic.ru

— Нічого дивного, адже Буковина займає третє місце в країні за загальним гідроенергетичним потенціалом малих річок, а гарантований державою «зелений» тариф робить зведення гідроенергетичних об’єктів малої потужності досить прибутковою справою, — розповідає начальник управління інфраструктури та туризму Чернівецької обласної держадміністрації Дмитро Павел. — Окрім того, забезпечуємо інвестору максимально сприятливі умови для реалізації проекту, допомагаючи за прийнятим у Європі принципом «гіда» на всіх етапах: від моменту підписання угоди про співробітництво до здачі об’єкта в експлуатацію. Чи не найважливіший крок — проведення громадських слухань, бо люди мають знати, що відбувається на території, де проживають. У свою чергу інвестор має брати активну участь у соціально-економічному розвитку населеного пункту, поблизу якого розгортається будівництво. Зазначу, що наразі інвестиційні пропозиції, які нам надходять, стосуються лише відновлення на теренах області колишніх об’єктів малої гідроенергетики, які існували в радянський період. У будь-якому разі дамби, що збереглися з тих часів, терміново треба або демонтувати, або переробити з позицій сучасних інженерних рішень роботи гідростанції.

Тож можу запевнити, що й надалі зведення електростанцій на гірських річках відбуватиметься прозоро, з урахуванням інтересів громад, економіки регіону і неодмінно — екології.

«Зелений» тариф — «зеленому» туризму!

— А для чого нам потрібно розвивати малу гідроенергетику? — цікавлюсь я.

— Міні-ГЕС дають поштовх до розвитку гірських районів, які наразі є депресивними саме через нестачу якісного енергопостачання. Реальний сектор економіки — деревопереробна, туристично-рекреаційна галузі — не можуть набирати обертів за існуючого енергозабезпечення. Саме генерація електроенергії малими ГЕС здатна розв’язати цю нагальну проблему.

Яскравий приклад сказаного — Яблунівська ГЕС, довкола якої за неповні два роки з’явилося чимало туристичних комплексів, нових пилорам. Відбувся підприємницький рух, створено нові робочі місця, люди мають де працювати і заробити гроші. З іншого боку, зросла туристична привабливість Буковини, бо власники садиб «зеленого туризму» тепер можуть запропонувати найкомфортніші умови відпочинку. До речі, в екологів до цієї ГЕС немає жодних претензій.

— Проте, — зауважую, — вони дуже стурбовані, що заради примарних тимчасових цінностей нищиться унікальна природа Карпат. 

— Усі гідроенергетичні проекти проходять прискіпливу екологічну експертизу. До того ж, є різні технічні рішення будівництва ГЕС, а гірські річки Буковини істотно відрізняються від річок Прикарпаття і Закарпаття. Вони низинні, а отже — повноводні. Немає потреби заводити їх цілком у дериваційні канали, аби акумулювати достатню кількість води для подачі на гідротурбіни (що, звичайно, не кращий варіант з точки зору екології й рекреації). У наших річок і без того сильний гідроудар. Усе це зумовлює інтерес інвесторів до зведення малих ГЕС саме в нашій області. Водночас жоден проект не передбачає осушення річкового русла через деривацію.

Отже, води в нас достатньо. Навіть — небезпечно достатньо. І саме з огляду на постійну загрозу виникнення сильних паводків екологи мали б, хоч як це, можливо, прозвучить дивно, першими ратувати за відновлення малої гідроенергетики. Бо воно дає змогу мінімізувати негативні наслідки небезпечних природних явищ, які щоразу завдають регіону величезних збитків. Адже підходимо до будівництва міні-ГЕС із позицій їхньої каскадності, що разом зі  станціями гідрорезервуарів дає змогу зменшувати руйнівну силу повеней. Ця система відмінно зарекомендувала себе в Австрії, Швейцарії, де малі ГЕС, окрім всього, ще й надійно контролюють повеневий фон.