«Що ж тепер буде?! Як вони могли?! А я, уявляєш, днями до Амстердама лечу!» — цю тираду я почула вчора зранку, коли стривожена раннім дзвінком, вхопила свій мобільний. Засмучену й обурену подругу мені вдалося заспокоїти та пояснити їй, що за всієї поваги до волевиявлення невеликої кількості голландців, Брюссель нашу угоду з ЄС не поховає, та переконала її не здавати квиток до Амстердама.
Розмова з моєю мамою вийшла трохи емоційнішою, бо вона була налаштована радикально. «Як тобі голландці?! — пролунало у моєму телефоні, коли я вже поспішала в редакцію. — Нам треба якось на це прореагувати, припинити з ними торгувати! Не купуватимемо їхнього насіння!» Розповідаю мамі, що Нідерланди — наш третій торговельний партнер у ЄС, і ми не можемо припиняти торгівлю, бо від цього теж маємо неабиякий зиск. Тим паче що офіційна влада Нідерландів усіма можливими силами підтримувала Україну та агітувала громадян підтримати Угоду про асоціацію. «Поганенько щось вони агітували!» — уїдливо зауважує мама.
Однокласниця, яка вже багато років живе в Гаазі, надіслала мені виправдовувального листа через Фейсбук. Мовляв, і вона, і чоловік-голландець, і всі їхні сусіди та знайомі голосували за асоціацію з Україною. Загалом дуже активними у підтримці України були молодь і жителі великих міст. «То несвідомі селюки із забитих хуторів, які не люблять ЄС, вважають усіх єврочиновників корупціонерами і бояться мігрантів, вирішили у такий спосіб підкласти Брюсселю свиню», — так пояснила вона результати референдуму.
Багато хто вбачає причину саме такого «голландського вибору» неправильною агітаційною тактикою. Вони переконують, що варто було залишити агітаційне поле битви противникам асоціації і не розпочинати проукраїнської кампанії, бо це лише роздмухало пристрасті довкола референдуму. Проте коли я запитала у нідерландського депутата від «зелених» Ріка Грасгоффа, чи не варто проукраїнським силам робити ставку на неявку, він відповів: сподіватися, що референдум визнають таким, який не відбувся, — хибна тактика. «Ми спочатку маємо переконати людей голосувати, а вже потім переконати їх віддати свій голос на підтримку України». Схоже, ця тактика не виправдала себе. І знайомий експерт сказав мені напівжартома, що значно ефективніше було б, якби піарники референдуму домовилися з власниками барів шостого квітня безплатно наливати всім охочим друге пиво. «Хто б тоді згадав про той референдум!» — упевнено каже він.
Ще одна поширена думка в Україні, яку мені особисто в розмовах спростували немало шанованих нідерландських політиків і євродепутатів: за референдумом щодо України стоїть Росія. Голландські депутати мене переконували, що референдум — це просто нещасливий для України збіг політичних обставин, і жодних фактів причетності до нього російських грошей не виявлено. Проте раджу вам ознайомитися у соціальних мережах зі змістом сторінок наших співвітчизників, які тепер живуть у Голландії і були активними учасниками україноненависницьких агітаційних акцій перед референдумом. Прапори «Новоросії», портрети Путіна і гасла «Крим наш» не змусять нікого вагатися в тому, що Росія знову вправно використала «корисних ідіотів» у Європі. І цілком можливо, що згодом виринуть і факти загадкових грошових позик маловідомих російських банків деяким голландським політичним партіям і «громадським» ініціативам.
Референдум у Нідерландах має зробити нас сильнішими і назавжди позбавити рефлексу очікування на безумовну підтримку і схвалення своїх дій. Адже в України — свій шлях, яким треба вперто рухатися вперед, незважаючи ні на що. Чому для нас так важливо, чи підтримає Україну згасаюча російська «зірка», яка під час свого концерту брутальними словами вимагає прибрати український прапор, і чому ми так сподівалися, що кожен громадянин в ЄС переймається і розуміє проблеми України? Київ має усвідомити, що найліпша підтримка євроінтеграції України — негайні реформи, а не схвалення голландців.
А щодо результатів референдуму в Нідерландах, то вони, за словами Президента Петра Порошенка, не є перешкодою на шляху України до Європи і на застосування положень Угоди про асоціацію не вплинуть. Тож як Україна скористається механізмом угоди і чи зможе скоро переконати голландців у тому, що вони фатально помилилися, залежить лише від нас самих.