Потрапити за прохідну єдиного в Україні підприємства, де оновлюють легкоброньовану військову техніку — бронетранспортери всіх модифікацій, бойові машини піхоти (БМП) і десанту (БМД), — сторонній людині непросто. Отож не дивно, що навіть декому з журналістів побувати на Державному підприємстві «Житомирський бронетанковий завод» вдалось лише завдяки недавньому візиту міністра оборони України Валерія Гелетея, чий приїзд красномовно засвідчив особливу роль місцевих танкобудівників у зміцненні обороноздатності країни.
Раніше — за рік, нині — за місяць
Військовий завод вже зажив доброї слави навіть далеко за межами Житомирщини своєю суто мирною продукцією — високоефективними газовими котлами для індивідуального опалення житла. Ще однією нішею на ринку, яку освоїли танкобудівники, став випуск техніки для лісової і каменеобробної галузей. Втім, виробництво непрофільної продукції давало змогу не стільки заробляти, скільки зберегти золотий фонд підприємства — висококваліфікованих робітників, яким інакше «світило» скорочення і «працевлаштування» у кращому випадку на місцевих базарах, а у гіршому — на будівельних об’єктах «братньої» Росії.
Однак навіть у найважчі для підприємства часи його основною продукцією була бойова техніка, яку на заводі не лише капітально ремонтували, а й фактично давали їй нове життя завдяки заміні «штатних» башт на сучасні бойові модулі. Не дивно, що на порівняно недорогу, невибагливу в експлуатації і досить ефективну техніку є стабільний попит за кордоном, на задоволення якого працював завод. Кожного року тут оновлювали до півсотні броньованих машин, лише одиниці з яких надійшли до української армії.
Нині, як зі зрозумілою гордістю розповідає директор підприємства Сергій Бутенко, колишній річний обсяг виробництва став нормою на місяць. Задля цього танкобудівники працюють у три зміни, а на допомогу довелося залучити додаткові кадри, навіть студентів Житомирського автодорожнього коледжу. Крім того, безпосередньо поблизу зони АТО постійно працюють від 2 до 5 виїзних бригад із найдосвідченіших працівників заводу, силами яких фактично у польових умовах уже відремонтовано понад 400 одиниць бронетехніки, що вийшла з ладу або зазнала пошкоджень у боях. Отож подяки та іменні годинники, вручені під час візиту на підприємство високих гостей — міністра оборони Валерія Гелетея та заступника керівника ДК «Укроборонпром» Олександра Стеценка, стали цілком заслуженими відзнаками для кращих працівників заводу за доблесний труд.
Що об’єднує виноград і бронетехніку?
Обіцяні підприємству на фінансування цьогорічного військового замовлення армії 280 мільйонів гривень не йдуть у жодне порівняння із вже традиційними впродовж кількох останніх років трьома мільйонами гривень, які переважно витрачали на поставку найнеобхідніших запчастин для ремонту БМП і БМД самими танкістами безпосередньо у військах. Не менш зрозуміла позиція керівництва Міністерства оборони, де вважають, що за нинішньої непростої ситуації доцільніше, так би мовити, капітально відремонтувати у заводських умовах 10 одиниць бронетехніки, ніж придбати за цю суму всього-на-всього один її сучасний зразок.
Та, з іншого боку, повністю розібраний до останнього гвинтика та заново складений із заміною всіх дефектних частин БМП справді нічим не поступатиметься новій машині, виготовленій… 30-40 років тому. Адже навіть на експорт житомиряни відправляли переважно модернізовані машини, вартість яких лише вдвічі вища, аніж оновленого базового зразка 80-х років минулого сторіччя, натомість вогнева міць і точність стрільби зросла у багато разів завдяки сучасному бойовому модулю із додатковим озброєнням, електронікою, лазерним далекоміром тощо.
До речі, на Житомирському бронетанковому заводі освоїли виробництво автоматичного станкового гранатомета АГС-17, який є додатковою штатною зброєю модернізованих БМП. Це дає змогу навісним вогнем знищувати ворожу піхоту навіть «в окопах, траншеях, за складками місцевості», а в разі потреби — за багатоповерховими будівлями без жодної шкоди для цих споруд, адже гранатомет здатний перекидати набої через перешкоди.
Ще однією перевагою модернізованих БМП є наявність пускових для протитанкових реактивних снарядів, що перетворює ці бойові машини із легкої здобичі танків на їхніх гідних противників.
Втім, за словами військових очільників, бойовий модуль ще не прийнято офіційно на озброєння Збройних сил України, через що перевагу надали саме капітальному ремонту базової моделі БМП. Однак одразу постало закономірне запитання: чому ще справді не зовсім досконалу військову техніку, яка, однак, виграла конкурентну боротьбу з кращими зразками зарубіжних зброярів і експортувалась за кордон, не «доопрацювати» у реальних боях, відправивши до зони АТО хоча б десяток модернізованих бойових машин? Виявляється, затримка лише за тим, що Міністерству оборони, якому виділили кошти на капітальний ремонт, а не на «МОДЕРНІЗАЦІЮ» легкоброньованої бойової техніки, ніяк не вдається погодити у вищих кабінетах зміну бюджетних призначень, без чого придбання сучасної зброї стане нецільовим використанням коштів з усіма відповідними наслідками.
Ці юридичні колізії нагадують новітній варіант старої байки про лисицю і начебто неспілий виноград. Однак ідеться чи то про нерозуміння, чи то ігнорування того, що сучасній російській зброї має протистояти якщо не нова, то хоча б осучаснена бойова техніка, а не лише жертовний героїзм наших захисників.
«По місцях стояти!»
Не менше проблем із використанням досвіду, вже здобутого кров’ю. Зокрема йдеться про додатковий захист бронетехніки від вогню переносних гранатометів, для чого в зоні АТО на броню наварюють все більш-менш підхоже — сітки від ліжок, саморобні решітки тощо. Зрозуміло, що цю модернізацію мали би проводити не методом «тику». Більше того, на військових заводах взагалі не мають права на нововведення без наявності належним чином затвердженої документації, якої на сьогодні немає, і навряд чи найближчим часом вона з’явиться.
Отож залишається радіти хоча б тому, що нестачу російських комплектуючих, за словами директора Житомирського бронетанкового заводу Сергія Бутенка, фактично не відчули, адже завдяки своєчасним, чітким і посильним завданням керівництва Укроборонпрому випуск аналогічних виробів швидко освоїли вітчизняні підприємства.
Більше того, житомирські танкобудівники виявили ініціативу, створивши на базі БМП спеціалізовану броньовану санітарну машину. Незамінна у бойових умовах новинка здатна рятувати сотні життів, однак із двох уже готових машин поки що закупили лише одну. Та й ту — коштом волонтерів.
Не знаю як в армії, а на флоті є команда «по місцях стояти», за якою кожен має зайняти свій бойовий пост і зробити все можливе і навіть неможливе для перемоги в бою. Зважаючи на те, що в цехах Житомирського бронетанкового заводу ще рік тому (!) опалення на природному газі в цехах доповнили повітряними теплогенераторами на дровах, тут кожен уже давно на своєму місці. Дуже хотілося б сказати це і про державу загалом…
Ми в Google+