Попри стрімкий розвиток цивілізації і глобальні наукові досягнення, воєн та збройних конфліктів на земній кулі, на жаль, не поменшало. Щоразу до участі в них втягується дедалі більше країн.
Фундамент для наслідування
На пам’яті зовсім свіжі трагічні події за кордоном — у Парижі (осінь 2015-го) та Брюсселі (березень 2016 року). В Україні власна масштабна біда із трагічними наслідками. За кожним випадком — скалічена душа не лише бійця, а його близьких. Загалом зроблено нібито чимало для психологічної реабілітації воїнів. Однак лише розмов із психологом замало. Ті, хто зумів подолати власну трагедію, схиляються до думки, що бажання перебороти біду має йти від людини. У кожної особистості є власний рецепт і бачення того, як це зробити.
Щоб розширити можливості психологічної реабілітації захисників України, Центр дослідження армії, конверсії і роззброєння восени 2015 року започаткував проект «Герої сучасної України». Першим його результатом стала презентація книжки «Герої сучасної України. Історії подолання», упорядником якої став керівник лабораторії аналізу особистості Дмитро Козлов. У книжці зібрано позитивні приклади подолання трагедій українськими військовослужбовцями. Автори задуму сподіваються, що вона стане фундаментом, зразком наслідування для інших хлопців та дівчат, що зіткнулися (або ймовірно зіткнуться) із жахливими викликами життя.
— У цій книжці зібрано історії різних людей, — розповів автор Дмитро Козлов. — Усі вони в мирному житті займалися різними справами, жили в різних куточках країни, мали різні погляди на життя. Але коли над країною нависла загроза знищення, всі вони вирушили на її захист. Це стало ключовим об’єднавчим моментом.
Кожен із них пройшов шлях крізь полум’я війни і гідно з нього вийшов. Там, де інші опустили б руки, зіткнувшись із важкими травмами і пораненнями, необхідністю тривалого лікування та реабілітації без гарантії успіху, ці люди знову проявили свою головну якість — волю. Цього разу — волю до подолання. Дорогою до зцілення від душевних і фізичних ран багато хто з бійців прийшов до повного одужання не таким, яким був до війни. Їм чимало довелося і вдалося змінити у своєму житті. Вони зуміли двічі зробити неможливе — вижити на війні і всупереч обставинам повернутися до повнокровного активного життя.
.jpg)
За прикладом одного
На переконання автора проекту Дмитра Козлова, такі безпрецедентні історії, як морського піхотинця Віктора Кардаша, спецпризначенця Вадима Довгорука, десантника Владислава Кузнєцова та інших героїв (про них можна прочитати в книжці чи на сайті ЦДАКР http://cacds.org.ua/ru/war), можуть переконливо впливати на долі інших людей, на їхній вибір. А також підтримати морально-бойовий дух українських військ, надати поштовх до посилення авторитету української армії та збільшення уваги держави й суспільства до створення ЗСУ нового типу. За словами Дмитра Козлова, це той крок, який серед іншого створює умови формування мережі підтримки вояків.
Фахівці центру переконані, що використання принципу нейролінгвістичного програмування, коли приклад одного може впливати на поведінку іншого, — вагомий чинник адаптації захисників Вітчизни після їхнього повернення з поля бою до мирного життя.
Невдовзі після презентації проекту з’явилися відгуки користувачів соціальних мереж. Ось що написала на своїй сторінці у Фейсбуці Ірина Канаєва: «Вам сумно чи важко? Просто набігли хмари чи щось пішло не так? Чи, може, «все пропало»? Тоді подивіться на фото цього усміхненого хлопця. Перед вами людина, яка живе яскравим насиченим життям і вміє бути щасливою. Є лише такий нюанс.
Віктор Кардаш, так звати цього молодого чоловіка, хореограф. Працював у двох школах. Але доля зробила кульбіт: Донбас, війна, поранення, ампутація. Після короткого шоку Віктор швидко опанував нову професію. Тепер він робить протези і ставить на ноги таких як сам. Водночас займається з хореографом, підбирає собі програму з елементів, які можна виконувати на протезі. А ще — підтримує бойових побратимів, має намір зайнятися боксом і збирається одружитися. Жартома шкодує, що доба має 24 години, а не 60. Каже, багато чого не встигає.
Щоб збагнути, в чому його секрет, треба чути, з яким настроєм він розповідає свою історію. Як вирішив піти в АТО, як в армії голодували, як не зовсім вдало надали першу допомогу після поранення, як падав у метро на протезі. У його виконанні це не жахи, а легкі й часом кумедні пригоди. Він каже: «Я просто обрав життя!»
Віктор Кардаш — справді приклад подолання, він уособлює фактично всі риси українців, завдяки яким вдалося протистояти війні вже після важких поранень.
Автор книжки «Як подолати особисту трагедію» військовий експерт Валентин Бадрак на презентації висловив власне бачення особистості військового: «Віктор дуже спрощено та з гумором сприймає надзвичайно важкі й складні події («Якось упав у метро, плоскогубці в один бік, протез — у другий. Нічого (усміхається), підвівся, зібрав протез, прилаштував та й пішов далі»). У його словах передано внутрішній стан та емоції. Життя не зупинилося, а перейшло в іншу фазу. Усі, хто подолав трагедію, ведуть успішне, надзвичайно завантажене соціальне життя. І це результат власного вибору».
Валентин Бадрак також зауважив, що всі переможці, і Віктор Кардаш насамперед, поставили перед собою мету, девіз якої «Якщо не я, то хто?»
Про таких, як Віктор Кардаш, кажуть: хто стукає, тому відчиняють. Про його історію, про жагу до життя дізналися в Міністерстві соціальної політики і запропонували навчання за програмою НАТО на фахівця у галузі протезування. Є підстави казати: якщо прагнеш місії, шанс завжди знайде тебе.
Ще один із героїв проекту «кіборг» Вадим Довгорук, якого нерідко називають українським Ніком Вуйчичем (внаслідок бою він, важкопоранений, кілька діб пролежав на снігу, в результаті чого залишився без стіп ніг і руки), каже: «Для мене вислів «Є така професія — Батьківщину захищати» — не порожні слова. Те, що сталося, вже реальність, не сон. І з цим треба жити, шукати свою нішу в житті. А вона є. І повірте, не в ролі споживача».
Пророчі слова Альберта Швейцера про те, що особистий приклад — не головний спосіб вплинути на інших, це єдиний спосіб, влучно характеризують місію Вадима Довгорука.
Перший крок проекту ЦДАКР зроблено. Далі організатори запланували провести серію профільних тренінгів та семінарів. А ще звернулися із проханням надсилати історії подолання трагедій співвітчизниками на електронну адресу anieli@ukr.net для розміщення їх на інформаційних ресурсах.