«З другого по тридцять перше березня 2015 року, — монотонний голос із гучномовця сколихнув чергу парасоль біля квиткової каси, — оголошено місячник з підвищення дохідності від перевезення пасажирів у приміському транспорті. Проводяться рейди з виявлення безквиткових пасажирів. Щоб уникнути непорозумінь, просимо купувати квитки в касах приміського сполучення».
«З підвищення дохідності, — якийсь чоловік у черзі вилаявся. — Не накралися ще!» Я не встиг вставити свої п’ять копійок, бо добрався нарешті до віконця каси. «Один до Києва», — протягнув 10 гривень. За кілька секунд квиток у руці касирки з трьома гривнями здачі з’явився у віконечку. «Ви забули дати ще 10 копійок», — зауважую. — «А в мене немає дрібних грошей». — «А у вас їх ніколи немає, — намагаюся себе стримати. – Якби я вам не додав 10 копійок, ви мені квиток не вибили б».
«Мужчина, — почув позаду, — не затримуйте чергу!» — «А я не затримую. Це — принципово: вчора, позавчора у цій касі теж працювали без здачі. Якщо квиток від Василькова до Києва коштує 6 гривень 90 копійок, то каса повинна мати розмінну монету. З якого це дива я маю дарувати касирці здачу?» — «А ви хіба не знаєте, що Південно-Західна залізниця таким чином збирає гроші на адвоката своєму відстороненому від роботи начальнику?» — зауважив хтось із черги.
Не знаю, що було б далі, якби ситуацію не розрядив гучномовець: він оголосив про прибуття електрички на Київ. Хвіст черги одразу ж рвонув без квитків до турнікетів, я ж устиг взамін 15 копійок отримати від касирки 25 на здачу. Звісно, настрій зіпсувався. Його значно погіршив холодний, брудний, з поламаними дверима вагон електрички. І контролери, які збирали гроші з безквиткових пасажирів. До того ж проїзні документи вони видавали не всім. Один із «зайців» сказав мені, що він за це не образився на контролера, бо заплатив лише половину вартості поїздки. «Зекономив! — підморгнув чоловік. — Так багато хто робить. Контролерів оплата в кишеню цілком задовольняє, бо для них це — не облікований додатковий заробіток».
І тоді у холодному вагоні до мене нарешті дійшло, що за допомогою таких-от місячників «залізнодорожники» (як їх назвав на одному з брифінгів міністр інфраструктури України Андрій Пивоварський) збагачуються. Бо навіщо від Василькова до Києва вони встановили ціну за проїзд не 7 гривень, а 6-90? Це ж прямий шлях до зловживань. Я згоден заплатити ті 10 копійок, але — державі, а не касирці, яка дивиться на тебе з презирством. І контролер у вагоні скоює злочин, збираючи данину із «зайців», нікого не боячись та не ховаючись. До речі, якась дуже розумна «залізнодорожна» голова придумала на багатьох платформах фастівського напрямку закрити квиткові каси. Бачите, утримувати їх стало не вигідно. Може, й так. Але якщо вже закривати каси, то логічно було б зробити це скрізь, посадивши касирів і здорових дядьків — сторожів турнікетів — у вагони. Як кондукторів. Вивільнилася б значна частина працівників і кошти, що йдуть на обслуговування та утримання дорогої електроніки.
Ще одна порада Укрзалізниці — встановіть економічно обгрунтовані тарифи. Не логічно платити за проїзд однієї і восьми зупинок 6 гривень, а за дев’яту — вже 6 гривень 90 копійок (від того ж Василькова до Києва). Знайдіть середню ціну, таку, як, наприклад, у маршрутках, що перевозять пасажирів по місту. Нехай це буде 5 гривень. Але їх кондуктору сплачуватимуть усі. Тоді не видиратимуться «зайці» на перони з колій, щоб оминути турнікети, й не бігатимуть від контролерів по вагонах та на зупинках, наражаючи себе на небезпеку.
Це лише кілька пропозицій. Але їх, за бажання, залізничники могли б зібрати десятки, зокрема й під час проведення місячників. Однак із пасажирами ніхто не хоче спілкуватися. Залізничники з генеральськими погонами шукають десятки причин, щоб виправдати незадовільне обслуговування. Бо тоді можна щось «урвати»! Не встигли вщухнути скандали навколо колишнього керівника Укрзалізниці Бориса Остапюка, якого начальник СБУ Валентин Наливайченко звинуватив у вибудовуванні на вокзалах, підприємствах залізниці, страхових компаніях системи відмивання та розкрадання коштів (під час обшуків в Укрзалізниці вилучили 7 мільйонів гривень та 1 мільйон доларів готівкою), як Кабінет Міністрів відсторонив від роботи вже іншого чиновника високого рангу — начальника Південно-Західної залізниці Олексія Кривопішина.
Останній, як стверджують журналісти телепрограми «Гроші», збудував приватний комплекс відпочинку Olimpic village на землі, яка призначалася для відпочинку працівників галузі. До того ж будували комплекс працівники відомства — за кошти Укрзалізниці, які списували як збитки цього підприємства. Або ж гривневі кінці приховували під нібито благочинною діяльністю. У такий спосіб 2014 року списали, наприклад, 1 мільйон 750 тисяч гривень як благодійну допомогу Південно-Західної залізниці… Києво-Печерській лаврі. За них ПЗЗ начебто купила монахам систему зрошення газонів!
Якби все це було неправдою, то Кабінет Міністрів України, по-перше, не звільнив би відповідального за Укрзалізницю заступника міністра інфраструктури Олександра Каву, і, по-друге, на самій Південно-Західній залізниці не цькували б рядових працівників, які розповіли журналістам про махінації Олексія Кривопішина.
PS Коли номер готували до друку, надійшло повідомлення, що Кабмін ухвалив рішення про звільнення Олексія Кривопішина з посади начальника ПЗЗ.