Заступник директора Центру
економічного розвитку при коледжі
урбаністики Державного університету
Клівленда доктор Ірина ЛЕНДЕЛ

Ірина Лендел — співкерівник і провідний аналітик дослідження «Аналіз економічного потенціалу сланцевих колекторів у штаті Огайо» у 2011—2012 рр. Штат, де виявили промислові поклади газу і нафти, опинився у центрі бурхливого розвитку сланцевого буріння. Цей штат, випускаючи більш як 12% усієї сталі, що виробляється в країні, й посідаючи друге місце за цим показником у США, може завдячувати цим саме збільшенню попиту на метал для буріння і здешевленню електроенергії за рахунок видобутку сланцевого газу.

 Кількість дозволів на горизонтальне буріння у штаті зросла в серпні цього року на 250% — до 239 свердловин порівняно з 94 свердловинами у  2011 р., тоді як у 2009—2010 рр. пробурено всього по одній свердловині!

Про те, які вигоди отримує Огайо від розробки родовища Utica Shale, чи стане такий досвід в нагоді Україні «УК» розповідає заступник директора Центру економічного розвитку при коледжі урбаністики Державного університету Клівленда доктор Ірина ЛЕНДЕЛ.

Видобуток сланцевого газу, пов'язаний з екологічними ризиками, вимагає високих стандартів. Фото з сайту rferl.orrferl.org

— Ірино, як змінилася економіка Огайо з початком розробки в ньому родовища Utica Shale, яке експерти оцінюють як таке, що містить великі поклади газу і, можливо, нафти?

— Серед регіональних вигод для Огайо — потенційне створення додаткових або підтримка вже існуючих 12 тис. робочих місць цього року (до 2014 р. їх буде приблизно 65 тис.) та зростання його реального ВВП на 1% до 2014 р. Для порівняння: за останні 13 років середній щорічний показник зростання ВВП був лише 0,6%.

Цікаво, що 15—17% вартості видобутого нафтового продукту отримується як роялті (виплати родинам, які надають право бурити свердловини на їхній приватній землі). Ці гроші вливаються в економіку штату через витрати, які ці родини роблять здебільшого там, де живуть. З точки зору економіки, хороші гроші — це ті, що приходять у регіон, а погані — ті, які тікають із нього. За нашими прогнозами, в Огайо торік та цього року залучено 58% локальної робочої сили та матеріалів (у 2014 р. передбачається зростання цього показника до 70%). За нашими підрахунками, у певних сегментах інфраструктури (будівельні роботи, екологічне регулювання або подальше обслуговування свердловин) може бути задіяно 100% локальної робочої сили і матеріалів.

Водночас Огайо не може обмежити в’їзд «іноземних» працівників до штату, наприклад, із Пенсильванії, де буріння на сланці відбувається вже давно і є кваліфікована робоча сила. На самому початку стрімкого розвитку сланцевого буріння наш штат відчув дефіцит фахівців двох спеціальностей: водії великих вантажних машин і висококваліфіковані зварювальники. Завдяки приїжджим робітникам цих та інших спеціальностей посилено почала розвиватися інфраструктура Вгайо: стали відкриватися нові готелі, ресторани, відділення банків, активніше розвиваються фінансові інститути (люди, які отримують роялті, хочуть вкладати гроші).

Раніше в районах штату, де інтенсивно ведуть видобування зі сланців, було велике безробіття (значно більше, ніж у середньому в штаті). Жителі Огайо, які були без роботи, дуже тішаться тим, що мають її і можуть підтримувати свою сім’ю.

Із яким промисловим регіоном України можна порівняти Огайо?

— Мабуть, із однією з промислових областей на сході країни. В Огайо розвинене виробництво сталі та машинобудування, сконцентровано багато інших промислових підприємств.

— І податків стали платити більше?

— Коли буріння становило незначну частку в загальному обсязі виробництва штату, влада мало дбала про такі податки, що багато грошей не приносили. Через недосконалу систему оподаткування нафтової промисловості Огайо має вдвічі менші податки, ніж штати, які займаються нафтовидобуванням.

Нині податки прив’язані до фізичного обсягу видобутку нафти і газу окремо, а новий рідкий газ у Ютиці, який є цінною сировиною, зовсім не оподатковували (у традиційному бурінні оподатковують тільки сухий газ). Тепер тривають дебати щодо обов’язкового перегляду податків, які можуть бути спрямовані на відшкодування можливих негативних наслідків нафтобуріння і дадуть змогу частково компенсувати зниження індивідуальних податків громадян. Та деякі економісти наполягають, що замість зниження податків для громадян краще створити фонд для впровадження інновацій у штаті Огайо.

— Чи відрізняються підходи у нафтогазовидобуванні в Америці та Україні?

— Так як давно живу в Америці, то порівнювати американську нафтогазову систему з радянською непродуктивно. Пригадую, на передзахисті дисертації у Російському держуніверситеті нафти і газу ім. Івана Губкіна мені більше ставили запитань щодо розподілу Чорноморського флоту, ніж за темою.

В Америці вражає закритість нафтогазових компаній, жорстка конкуренція між ними і те, як вони неохоче діляться своєю інформацією. В Огайо ще недавно були дебати, на яких деякі компанії заявляли, що хімічний склад фракційних розчинів є ноу-хау компанії, й не хотіли ділитися інформацією, посилаючись на те, що це конкурентна перевага. Але було ухвалено закон, який зобов’язав компанії оприлюднювати хімічний склад розчинів для фракціонування.

Громадськість нині вимагає, щоб компанії заявляли про склад найшкідливіших речовин. Втішає, що в Україні компанія Shell організовує економічні семінари щодо можливості видобутку сланцевого газу і готова відповідати на запитання щодо хімічного складу фракційних розчинів, що їх використовуватимуть при цьому.

— В Огайо є спеціальні закони щодо нафтогазовидобування?

— У нас є закони федеральні й на рівні штату. В Америці федеральні агенції дуже пильно відстежують процеси порушення екологічних норм: суворо карають доларом та відбирають ліцензії й дозволи. В Україні поки що такої практики немає, але потрібно її напрацьовувати. Такі компанії, як Shell і Chevron, можуть принести в Україну нові технології й не ризикуватимуть своєю репутацією, створюючи тут екологічні проблеми. Крім того, інфраструктура, створена в результаті їхньої діяльності, — дороги та трубопроводи, — залишиться.

— Що треба зробити в Україні, щоб у видобутку сланцевого газу брав участь великий та малий бізнес?

— Великі компанії проводять більше досліджень і мають більше ресурсів для цього, їхні технології безпечніші. У Пенсильванії, на яку Огайо рівняється подібно до того, як Україна на Польщу (там активний видобуток сланцевого газу почався на 5—6 років раніше, ніж у нашому штаті), спочатку прийшли малі компанії. Вони багато відпрацьованої води скидали у річки і невеликі водойми, через що жителі Пенсильванії були незадоволені й сформували велике лобі проти цього буріння.

В Огайо сталося навпаки: від самого початку розробкою Ютики зацікавилися великі компанії, які створюють стандарт збереження довкілля, і відсоток порушень порівняно з обсягами буріння у великих компаній менший, ніж у малих.

Один зі шляхів залучення малого бізнесу під час видобування сланцевого газу — те, що приблизно 7% усіх інвестицій у регіон піде на поліпшення доріг і спорудження мостів;  25% робіт із буріння свердловин є будівельними. Shell і Chevron не вигідно привозити з іншої країни робітників або такі елементарні будівельні матеріали, як пісок та гравій, коли облаштовуватимуть будівельні майданчики.

Українським компаніям потрібно навчити робітників стандартів якості цих робіт, як в іноземних компаній. Крім того, досвід Польщі свідчить, що концесія на буріння свердловин надається не тільки великим, а й малим вітчизняним нафтовим компаніям.

— Як регіональний економіст які б поради ви дали українським фахівцям?

— Я за розвиток генеративної економіки, тобто тієї, яка створює багатство, що його потім уже можна розподіляти. 

Потрібно дати українським робітникам та фахівцям шанс попрацювати в іноземних компаніях, перейняти технології й культуру виробництва та  стиль управління. Володіння такими навичками створює інвестиційну привабливість для інших потенційних інвесторів. Окремі громади реалізують «точкові» проекти, але не мають проектів стратегічного значення. Тут є великий простір для організації громад і напрацювання стратегій не тільки на часи цих нафтових інвестицій. Через демократичні інститути різні країни поєднують інтереси бізнесу, уряду і громади.

Вікторія КОВАЛЬОВА,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Ірина ЛЕНДЕЛ. Народилася в Івано-Франківську, де закінчила  з відзнакою Інститут нафти і газу. У 1995 році по завершенні аспірантури в Російському держуніверситеті нафти і газу ім. Івана Губкіна отримала ступінь кандидата економічних наук у Львівському інституті регіональних досліджень НАН України. Працювала доцентом кафедри економіки Івано-Франківського інституту нафти і газу. Співпрацювала з українсько-канадським проектом «Малий бізнес та економічний розвиток Івано-Франківщини». З 2004 р. — заступник директора Центру економічного розвитку при коледжі урбаністики Державного університету Клівленда, викладає економіку та державне фінансування.

ПЕРСПЕКТИВИ

Замість «сланцевої» революції — еволюція

Марія ЄВМЕНЕНКО
для «Урядового кур’єра»

Казати про можливість досягнення видобутку 10 млрд куб. м нетрадиційного газу в Україні до 2020 року необачливо. Заяви щодо можливості швидкого нарощування його витягання з надр протягом найближчих двох-трьох років є непрофесійними, оскільки поки що немає промислового видобутку нетрадиційного газу  в жодній європейський країні. Про це під час семінару для журналістів «Нетрадиційний газ: співпраця заради успіху» повідомив  заступник директора науково-технічного центру  (НТЦ) «Психея» Геннадій Рябцев.

Вітчизняні технології не дають змоги видобувати економічно обгрунтовано будь-який нетрадиційний газ в Україні, тому просування таких проектів може призвести до значних фінансових втрат. Тож фахівці вітають проект розвідки на території України, яким займаютьcя Shell, Chevron,  Exxon Mobil.

«В той же час копіювання  один до одного американського досвіду,  де відбулася так звана сланцева революція, для  України є помилкою, тому що в США для цієї  революції були створені передумови», — зауважує

Г. Рябцев. В їхньому числі — стабільність законодавства і податкової політики з кінця 80-х років минулого століття, велика кількість сервісних компаній, які створювали інфраструктуру, вільний доступ до газопроводів усіх компаній, у тому числі приватних.  Усіх цих чинників в Україні поки що немає.  Крім того, видобуток нетрадиційного газу аналітики пов’язують з досить високими ризиками, зокрема екологічними, які потрібно враховувати і вимагати дотримання від всесвітньо відомих компаній тих високих стандартів, яких  вони дотримуються в інших країнах.    

За дослідженими обсягами сланцевого газу Україна посідає четверте місце в Європі після Польщі, Франції та Норвегії. Цікаво, що погляди європейських країн щодо розробки сланцевого газу розділилися. У той час як Польща має намір у найближчому майбутньому приступити до «сланцевих» проектів, Франція, Бельгія, Румунія та Болгарія ввели заборону на подібні роботи.