Наша країна працює над підвищенням енергоефективності житлових будинків. Люди можуть скористатися державною і місцевими програмами. Зокрема у Вінниці ефективно себе зарекомендувала міська програма капітальних ремонтів у житлофонді на умовах співфінансування, де 30% — кошти мешканців, а 70% — міського бюджету.
Насамперед згуртували людей
Свого часу в місті масово і швидко будували багатоповерхівки з газобетонних плит. Завдяки їм можна було трохи зняти гостроту квартирного питання. Хоч будинки з цегли вважаються теплішими і на вигляд кращі. Утім, на панельку, що на вулиці Литвиненко, 44 у Вінниці, яка понад 30 років не бачила капремонту, тепер приємно подивитися. «Коли ми її утеплили й пофарбували, то побачили, що й перехожі на неї задивляються», — каже мешканка будинку Поліна Твердохліб.
«Добру справу зробили. Взимку в дитячій кімнаті було 24 градуси, у залі — 21, а в моїх знайомих в іншому будинку — 19 і 18. До того ж, влітку тепер у кімнатах не душно, а прохолодно, бо сховали стіни не лише від морозу, а й від сонця», — приєднався до розмови Іван Онуфрієнко, який раніше був старшим у будинку.
Поки розмовляли, прийшов Іван Капля — протягом п’яти останніх років старший у будинку, чи, як тепер кажуть, уповноважений. Про себе розповів, що «спеціаліст-теплоенергетик та експерт з енергозбереження, працював керівником підприємства». Однак спочатку йому знадобився організаційний досвід. У будинку 180 квартир, ще живуть люди у 5 кімнатах, які спершу мали призначення колясочних.
Іван Онуфрієнко агітував за термомодернізацію будинку всіх мешканців. Знаходив власників квартир, які не живуть у своїх помешканнях. Якщо діти не могли домовитися з батьками, які перебувають на заробітках, він телефонував навіть в Італію і Польщу. І зрештою власники квартир поставилися до ідеї прихильно, хоч із деким розмовляти довелося не раз. Пан Іван зізнається, що згуртувати людей — неабиякий клопіт. Допомагали йому старші, яких визначили в кожному під’їзді. Однак тепер усі задоволені, що об’єдналися і перетворюють свій будинок в енергоощадний.
Красиво і корисно
Спочатку відремонтували покрівлю. Ці витрати входять у квартплату як поточне обслуговування, їх розподіляли між усіма квартирами. А згодом на загальних зборах вирішили дім утеплити, скориставшись міською програмою проведення капремонтів. До речі, підрядника не стали шукати, а найняли того, якого рекомендувала міська влада. Так надійніше, бо є впевненість, що не обдурить, а роботи виконає якісно і з гарантією. Тож уклали тристоронній договір між департаментом житлового господарства, підрядником і уповноваженим у будинку. Департамент розробив проектно-кошторисну документацію. Знаючи загальну суму, будинковий комітет разом із мешканцями порахував, скільки має здати кожна квартира. Коли мешканці сплатили свою частку, у другій половині 2015 року підрядник розпочав, а наступного року завершив утеплення фасаду пінопластом.
Робили почергово — по під’їздах, технічний нагляд за якістю робіт здійснювали й фахівці комунального підприємства, і самі мешканці.
«Це велика допомога, бо міський бюджет бере на себе 70% витрат. Загалом утеплення будинку обійшлося майже у два мільйони гривень, з яких 625 тисяч — кошти людей. Кожна квартира залежно від розміру і розміщення внесла різну суму — від 1,5 до 9,5 тисячі гривень (де бокова стіна)», — розповідає Іван Капля. Він зауважує, що 100 міліметрів теплоізоляційного шару пінопласту на будинку достатньо для забезпечення енергозбереження. Це ніби додатково поставили півтори цеглини.
Завдяки утепленню економлять 20% тепла. «В опалювальний період 2015—2016 років, хоч тоді було утеплено лише 70% будинку, порівняно з попереднім періодом ми зекономили 121 гігакалорію. З тією вартістю, що була, це майже 68 тисяч гривень. А за останній сезон, коли вартість тепла зросла, заощадили на опаленні приблизно 160 тисяч гривень. За кілька років інвестиції окупляться», — запевнив він.
Підхід комплексний
Нині в підвалі будинку повністю замінюють мережу системи опалення — теж за міською програмою «70 на 30». «Маємо підтримку департаменту житлового господарства і житлово-експлуатаційного об’єднання. Мешканці зібрали 100 тисяч гривень і втричі більше надав міський бюджет», — зазначив уповноважений у будинку. Оновлення мережі дасть змогу регулювати тепло на кожному стояку, отже, додатково економити.
До речі, понад 10 років тому мешканці придбали будинковий лічильник тепла, який потім передали у комунальну власність міста (підприємству «Вінницяміськтеплоенерго»). Зробили це задля зручності: тепер прилад обслуговує теплопостачальна організація, проте разом вони контролюють витрати і сплачують лише за спожите. Іван Іванович запевнив, якщо є лічильник, то можна і треба регулювати подачу тепла: «У нас у кожному під’їзді стоять теплові елеватори, якими вирівнюємо температуру по контуру в під’здах і загалом у будинку. Якщо розрахункові сопла правильно відрегульовані, то витрати тепла в будинку нормальні: немає перевитрат і люди зайвого не платять».
За його словами, минулої зими опалення трикімнатної квартири обійшлося за місяць у 1100—1200 гривень. Для порівняння: мешканці деяких цегляних будинків платять майже вдвічі більше. Він каже, що завдяки впровадженим енергоефективним заходам економія тепла становить 25—30%. І резерви ще є. Цього року люди планують за міською програмою замінити в під’їздах будинку вікна на енергоощадні, а ще проситимуть міську владу допомогти встановити ІТП з автоматичним погодним регулюванням.
До енергозбереження тут комплексний підхід. У всіх під’їздах встановили світлодіодні лампи з датчиками, завдяки чому в 5 разів зменшилися витрати електроенергії в місцях загального користування. А ще розпочали поточний ремонт системи водопостачання і каналізації. В усіх квартирах тут є лічильники води, тому платять лише за спожите.
«Наш будинок однин із кращих в ЖЕО, однак треба ще попрацювати, щоб у ньому було комфортно й економно жити, — сказав Іван Капля.
Ми в Google+