Нині дуже важливо мати доступ до інформації, і її найпотужніше джерело, звісна річ, — Інтернет. Тому комп’ютер став невід’ємною частиною нашого життя. Та є люди, яким не так просто черпати інформацію зі всесвітньої мережі, та й узагалі працювати з комп’ютером. Це — незрячі. І якщо ми більшість інформації сприймаємо за допомогою зору, то вони — на слух і дотик. Тож для людей з вадами зору тепер розроблено безліч спеціальних озвучених програм, створили навіть спеціальний дисплей — прилад, який відтворює інформацію шрифтом Брайля за допомогою дуже маленьких голочок, тож її можна читати пальцями.
Допоміг міжнародний грант
У нашій країні одним із першопрохідців у цій сфері став Георгій Цейтлін — професор, доктор технічних наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, автор книжок з математики, кібернетики та комп’ютерних наук. Повністю втративши зір і займаючись науковою діяльністю, він як ніхто інший розумів, що потрібно для розвитку і навчання незрячих.
На початку дев’яностих минулого століття Цейтлін разом із командою однодумців спробував озвучити звичайний персональний комп'ютер. Відтоді програму багаторазово змінювали, вона стала затребуваною серед людей з особливими потребами. Отримавши міжнародний грант, науковці-ентузіасти організували пілотний клас, у якому інваліди з вадами зору освоювали комп'ютерну грамоту. Згодом відкрили і школу, на базі якої у 1997 році було створено Громадську організацію «Вікно у світ». Її президентом став незрячий Георгій Цейтлін.
Завдяки унікальним озвученим технологіям незрячі вивчали програмування й іноземні мови, основи права й менеджменту, шукали інформацію в Інтернеті і користувалися електронною поштою, спілкувалися за допомогою скайпу. Торік справу видатного незрячого вченого й президента організації продовжила його учениця Олеся Перепеченко, очоливши «Вікно у світ». Вона сама інвалід по зору і свого часу під керівництвом Цейтліна відвідувала комп’ютерні курси.
— Для мене «Вікно у світ» справді змінило життя, — каже Олеся Перепеченко. — Коли я вступила до педуніверситету ім. Драгоманова, то відчула, як важко навчатися й користуватися комп’ютером з дуже поганим зором. Я мусила просити рідних і знайомих, щоб вони мені надиктовували й читали потрібну інформацію. А на цих курсах для незрячих я освоїла озвучені програми, почала сама набирати, редагувати й читати тексти, знаходити в Інтернеті літературу, писати реферати, курсові… Яка я була щаслива, що вже не треба нікого просити мені читати! «Вікно у світ» стало для мене рідною домівкою, а тепер ще й роботою.
У 2002 році організація «Вікно у світ» виграла потужний проект «Матра», який фінансували нідерландці. Він був розрахований на здобуття професії незрячими людьми. Розробили спеціальну навчальну програму, яку затвердило Міносвіти. Організація одержала ліцензію на право навчати незрячих професії оператора комп’ютерного набору, видаючи спеціальний сертифікат. На жаль, кілька років тому ліцензію було втрачено, і віднині курси більше спрямовані на соціальну реабілітацію для інвалідів.
Озвучені програми
Нині організація продовжує проводити п’ятимісячні безкоштовні комп’ютерні курси для киян з порушеннями зору. Набирають дві групи по вісім осіб від 18 до 70 років. З ними працюють два викладачі — Костянтин Бруль і Наталія Головацька, теж інваліди по зору.
Чимало тих, хто до них приходить, втратили зір у дорослому віці, їм курси надають не лише навчальну, а й важливу психологічну допомогу. Про «Вікно у світ» незрячі дізнаються через Українське товариство сліпих, Київський міський центр соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів, з яким організація давно тісно співпрацює, а також з інших соціальних установ.
Людмила Нетяженко, нинішня слухачка, працювала у торгівлі, мала свій бізнес і давно хотіла оволодіти комп’ютером, але все не виходило, та й ще останніми роками жінка почала стрімко втрачати зір, і в такому стані взагалі не уявляла, що можна працювати на комп’ютері. Та, оформлюючи субсидію, побачила оголошення про набір незрячих на комп’ютерні курси.
— І хоч мені вже 68, я звернулась до організації і почала опановувати комп’ютерну техніку, — ділиться враженнями Людмила Вікторівна. — Уже вмію наосліп працювати з клавіатурою, за допомогою озвученого синтезатора Jaws користуватися текстовим редактором, вмію сканувати й виконувати операції з диском і флешкою. Зараз освоюю Інтернет.
Навчальна програма, за якою навчаються незрячі, розрахована на те, щоб надати їм максимальні знання про сучасні комп’ютерні технології і навчити їх користуватися ПК у домашніх умовах. На першому етапі слухачі опановують клавіатуру. Вони повинні знати кожну клавішу і навпомацки швидко набирати текст, а також комбінації із клавіш і операцію, яку вони здійснюють. Потім іде ознайомлення з системою Windows. За допомогою озвученої програми незрячі навчаються створювати папки, текстові документи, працювати з офісними програмами Word та Excel. Далі починається сканування й розпізнавання текстів, записування їх на диск та флешку. І зрештою — опановують Інтернет.
— Я майже повністю втратив зір уже у дорослому віці, але до цього вже вмів працювати з комп’ютером. Ці курси допомогли мені по-новому навчитися ним користуватися саме за допомогою озвучених програм, — каже випускник минулого року Руслан Рубель. — Та головне, що дала мені організація «Вікно у світ», — це психологічна підтримка. Тут я знайшов багато знайомих, з якими постійно підтримую зв'язок.
Нині «Вікно у світ», як і решта громадських організації, переживає нелегкі часи. Давно потрібно обновити техніку, на якій навчаються незрячі, треба розробляти й удосконалювати новітні програми і технології, але на це, як завжди, не вистачає фінансування. Проте колектив організації не здається і сподівається, що комп’ютерні курси ще довго даватимуть користь незрячим. Усі, хто має проблеми із зором і хоче освоїти комп’ютер, можуть звертатися за телефоном: 296-87-56.