Із дати ухвалення цього документа вже минуло більш як сім місяців, і «Урядовий кур’єр» (як ми це завжди робимо) намагався дослідити, що позитивного та негативного вніс цей закон у наше непросте життя.

Норма, що не робить погоди

Гортаючи документ, найперше, що помічаємо, — підвищення ліміту інвестицій за кордон із 50 тисяч доларів до 50 тисяч євро. Населення отримало, згідно із законом, змогу купівлі валюти онлайн. Що ж надали для бізнесу та фізичних осіб такі істотні зміни?

«На жаль, Нацбанк України поки що не надав статистичної інформації стосовно цих значень. Не очікую істотного зростання від підвищення ліміту для приватних осіб. Ті, хто хотів інвестувати за кордон значні суми, робили це через створення юридичних осіб, а не переказами як приватні особи», — зазначає «УК» керуючий партнер Pravovest Law Firm Гліб Сегида.

Є чимало фахівців, які впевнені, що така норма особливої погоди не робить, і все, що було регламентовано у цьому документі, — лише імітація чогось нового і начебто більш прогресивного й навіть революційного.

Олександр Москаленко, начальник управління валютного контролю банку «Кредит Дніпро», вважає, що з огляду на невеликий крос-курс, зміна долара на євро в лімітах валютних операцій не надто вплинула на бажання клієнтів здійснювати такі операції. Тож можемо вважати, що істотного зростання обсягів таких операцій не відбулося.

Інтернет-обмін стає популярним

Щодо обміну валюти онлайн, то експерт такий дозвіл вважає надто революційним. Понад те, цього очікували і фізичні, і юридичні особи (адже всі ми населення). Клієнти стали активно користуватися такою зручною послугою, не виходячи з дому.

Для банку «Кредит Дніпро» це особливо відчутно, адже до 15% валютообмінних операцій здійснюється в онлайн-режимі.

А Гліб Сегида впевнений, що більшість власників платіжних карток у валюті вже провела принаймні одну таку операцію: «Адже якщо людина звикла проводити безготівкові операції, а курс обміну через онлайн-банкінг такий самий, як і в обмінному пункті, навіщо знімати гривні, йти до пункту, а потім знову вносити готівкову валюту на рахунок?»

Це міркування цілком слушне й логічне

Як відбуваються такі операції й що повинні зробити і сплатити фізичні особи під час обміну валют, можна яскраво простежити на прикладі ТАСкомбанку. У цій фінустанові таке можна робити у два способи. По-перше, треба оформити кредитну карту Weekend Card, яка надає змогу відкрити чотири дебетові рахунки: у гривнях, доларах, євро та англійських фунтах стерлінгів. Банк надає можливість робити обмін між гривнями, доларами та євро. Однак якщо клієнт бажає придбати євро за долари, то спочатку їх треба перевести у гривні, а вже потім обміняти на євро.

Другий спосіб — онлайн-обмін можна здійснити за допомогою карти «Велика п’ятірка» у гривнях і доларах. Першу з них оформляти слід без залучення кредитних грошей, бо це коштуватиме дорого — 4%+15 гривень комісії.

Приблизно такі самі умови обміну валюти через інтернет і в інших банках України. Проте, звісно, що там є особливості.

Ця послуга банків стала надто популярною серед населення. Як зазначає «УК» прессекретар ПриватБанку Олег Серга, в середньому за банківський день їхні клієнти придбавають мільйон доларів: «Приблизно на таку саму суму вони і продають американську валюту. Щоб зробити онлайн-операцію з обміну валют, не треба мати гривневу, доларову чи єврову картки. Достатньо зайти у свій віртуальний гаманець у Приват24 й буквально за кілька секунд виконати таку операцію. Курси валют в онлайн-режимі в нашому банку безготівкові, тобто трохи нижчі, ніж на роздрібному ринку. Саме через це і популярні серед населення такі нові електронні послуги».

Дивіденди репатріюють

Які ще негативні й позитивні сторони дії цього важливого закону?

Експерти зауважують, що у 2019 році завдяки цьому документу збільшилися обсяги торгів на міжбанку. Так, у січні — червні 2019 року вони зросли в 1,5 раза порівняно з аналогічним періодом торік (відповідно 44,6 та 31,2 мільярда доларів).

Гліб Сегида вважає, що дуже важливим для бізнесу було  зняття обмежень на репатріацію дивідендів, тобто прибутку від українських компаній за кордоном, а також зняття обмежень щодо обов’язкового продажу валюти нашими експортерами.

«Усе це зменшує ризики від інвестування в Україну, скорочує перелік негативних чинників, що можуть стримувати від капіталовкладень у нашу країну чи партнерства з вітчизняним бізнесом», — зазначає юрист.

Олександр Москаленко впевнений, що одним з основних чинників валютної лібералізації було скасування статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», яка обмежувала діяльність резидентів та нерезидентів (від індивідуального ліцензування до повної заборони зовнішньоекономічної діяльності).

«Але Нацбанк після набуття чинності Закону «Про валюту і валютні операції» надіслав банкам лист від Міністерства економічного розвитку і торгівлі, в якому йшлося, що всі санкції, які було застосовано до резидентів та нерезидентів до 7 лютого 2019 року, залишаються чинними, оскільки закон не має зворотної дії.

Фактично клієнти або їхні контрагенти, які раніше потрапили до цього переліку, були змушені знову звертатися до Міністерства економічного розвитку і торгівлі по індивідуальні ліцензії, що створює додаткове навантаження на бізнес», — зазначає він.

Згідно із законом, було зроблено певні кроки, які мали спростити приплив капіталу в Україну. Один із них — скасування Нацбанком реєстрації зовнішніх запозичень. Тобто компанія, яка отримає кошти з-за кордону, не зобов’язана  про них звітувати.  Чи прижилося таке на практиці? Чи не порушували закон органи влади?

Подвійне списання є

Експерти переконані, що це була суто бюрократична норма, яка просто забирала час і ресурси у вітчизняного бізнесу.

Головна проблема — залучити кошти і домовитися про прийнятні умови фінансування, а не провести реєстрацію цього факту.

На жаль, закордонні фінустанови не дуже охоче видають кредити нерезидентам своєї країни/держави ЄС. Тому для малого та середнього бізнесу ринок закордонного фінансування майже закритий (за винятком позик і грантів від міжнародних організацій, які діють в Україні). Позичає за кордоном здебільшого великий бізнес на реалізацію чималих проєктів, фінансування залучає на ім’я своїх закордонних представництв.

У матеріалі від 19 лютого 2019 року «ІТ-прогрес робить банки гнучкішими» «Урядовий кур’єр» писав про проблему так званого подвійного списання сум, коли українці розраховуються різними банківськими картками (і гривневими, і валютними) за кордоном. Тоді, на початку року, це було великою проблемою, і люди часто ображалися на банки за такі витівки. Нині це, на превеликий жаль, не таке й рідкісне явище.

Ускладнює вирішення  питання і тоді, й нині те, що фінансові установи розглядають скарги клієнтів на такі запити протягом 120 днів. І часто навіть після такого закінчення терміну  питання жодним чином не вирішується.

Проте здебільшого Закон «Про валюту і валютні операції» можна вважати досить вдалим. Він зробив чимало доброго і для бізнесу, і для пересічних українців.