Нинішній 2014-й для системи українського ЗНО фактично ювілейний: хто відстежує тему, пам’ятає, що рівно 10 років тому колектив однодумців, який на той час очолювала Лілія Гриневич, за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження» організував і провів перший масштабний експеримент зі складання тестів. Саме він став підгрунтям системи, що дала змогу забезпечити рівний доступ до вищої освіти й мінімізувати корупційні ризики при вступі до вітчизняних ВНЗ. А вже створював механізм дії цієї системи Ігор Лікарчук, який майже 6 років очолював Український центр оцінювання якості освіти, — доти, доки, як скаже Ігор Леонідович під час нашої розмови, він «міг працювати з Табачником». Тож його повернення на посаду директора УЦОЯО громадськість сприйняла позитивно.
…Готуючись до зустрічі з Ігорем Леонідовичем, якого знаю ще відтоді, коли він очолював освітянський главк столичної області, звісно, відслідковувала тему зовнішнього незалежного оцінювання. Причому не тільки і не стільки на новинних сайтах, скільки на його власній сторінці у Фейсбуці, — попри свою зайнятість, Ігор Лікарчук знаходить вільну хвилину, аби поділитися з громадськістю найсвіжішою інформацією. Останній приклад: уже після нашої з ним розмови на сторінці Лікарчука з’явилося: «Учора (1.04. — «УК».) під час наради із директорами регіональних центрів оцінювання якості освіти керівник служби безпеки УЦОЯО зробив заяву, що вони не можуть гарантувати збереження конфіденційності тестів. Учасники зібрання були шоковані. Я цьому не здивувався. Тож маємо іще одну проблему до існуючих... А після наради з’явилися перші заяви на звільнення тих, хто причетний до розробки тестів. Збіг обставин чи щось інше…?»
Отже, на це та багато інших запитань щодо особливостей проведення тестування-2014 «Урядовому кур’єру» відповідає директор УЦОЯО Ігор ЛІКАРЧУК.
— Ігорю Леонідовичу, в народі кажуть, що двічі в одну річку ввійти не можна. Ви — виняток чи ота «вода», у якій ви знову опинилися, таки інша?
— Я досі теж був упевнений, що це неможливо. Зважаючи на ситуацію, можна сказати, що я не зайшов у річку, а кинувся вниз головою у її воду з високої кручі. Чому? Бо центр тестування, який я залишив у 2011 році, й те, що маю зараз, навіть порівняти важко. Якщо образно, то 2011-го я залишив молоду людину, яка розквітала і прагнула до нового життя, і мала для цього всі перспективи. А сьогодні я опинився ніби біля ліжка тяжкохворого, якого потрібно реанімувати. Він іще живий, ще дихає, але, якщо ми хочемо його врятувати, потрібна серйозна реанімація.
Якщо конкретніше, рівно за 2 місяці розпочинається зовнішнє оцінювання (ЗО). На цей час, за всіма правилами і процедурами, вже повинно бути надруковано 45–50% тестових зошитів. Але... Уже десяту добу стоїть унікальна лінія, створена 2008 року, на якій друкуються і пакуються тестові зошити. Тобто щодня ми недоотримуємо їх певну кількість. І все ближче і ближче той момент, коли скажемо: все! Якщо лінія не буде запущена, ми не встигаємо.
Причина прозаїчна: немає грошей на витратні матеріали й комплектуючі. Натомість тільки торішній борг за такі витрати становив 400 тисяч гривень, тоді як загальний сягає майже півтора мільйона.
Цього року з відомих причин регулярного фінансування нема. Зважте, що час роботи лінії розрахований погодинно: щоб надрукувати всі тести до початку ЗНО. Кожен день простою тягне за собою значне збільшення ризиків. Додає їх і те, що техніка за роки експлуатації ресурс вичерпала уже 4 рази. А в грудні 2012 року тодішній МОН перерозподілив 31 мільйон гривень (не були освоєні кошти на придбання шкільних автобусів) між іншими бюджетними програмами. На потреби ЗНО не дісталося жодної копійки, зате чималу суму отримала Одеська юридична академія. Тобто лінія фактично стоїть тому, що попереднє керівництво Українського центру не доклало максимум зусиль, щоб були вкладені кошти в розвиток матеріальної бази, зокрема і в розвиток цієї лінії.
— Ваше спілкування з людьми у Фейсбуці вже стало звичним. Зокрема, я прочитала там, що на засіданні уряду під час вашого призначення вам ставили і незручні запитання. Які саме?
— Насправді я не зразу вирішив погодитися на повернення до УЦОЯО. Але те, що відбулося під час самого засідання уряду, мене переконало в тому, що давши згоду, я вчинив правильно. Для мене це було нелегке рішення передусім тому, що я втратив можливість бути вільною людиною в контексті вільного часу. Я 4 роки жив у режимі, коли сам розпоряджався собою. Я міг робити те, що вважав за потрібне, і міг говорити те, що вважав за потрібне. Від 25 березня (день призначення) я залишився вільним лише у можливості говорити те, що думаю. До речі, про намір так робити я відкрито сказав Сергієві Квіту. Він сприйняв це як абсолютно нормальне явище. А я згадав, що мені говорив його попередник після публікації моєї статті в одному з періодичних видань...
А щодо незручних запитань… Міністр внутрішніх справ поцікавився, чому я працював із Табачником. Я відповів, що працював з Табачником доти, доки не зрозумів, що більше не можу з ним працювати. Це сталося тоді, коли мені запропонували взяти участь в одній оборудці, яка тягла за собою серйозні фінансові порушення. Я це відмовився робити — і через 5 днів був звільнений.
— Тобто саме це було справж?ньою причиною вашого звільнення?
— Я думаю, що так. В мене вдома досі лежить копія доповідної, яку я направив Табачнику, де прямо написав, що його підлеглі 29 грудня 2010 року(!) змушували мене до скоєння злочину, вимагаючи підписати документ, що ми прийняли комп’ютерну техніку на кілька мільйонів гривень. А на ту хвилину ця техніка ще не перетнула кордон України...
— Ставлення попереднього керівництва і профільного міністерства, і власне УЦОЯО до ЗНО відоме, тож за рахунок чого виживала система?
— Починаючи з 2011 року, в її розвиток не вкладали жодної копійки: вона жила лише за рахунок внутрішніх ресурсів. Але ці ресурси, які ще й обскубували з усіх боків, уже закінчилися. Що маємо сьогодні? Майже сотня працівників центру туляться у приміщенні площею 240 кв. м: за норми 6 кв. м на одного чоловіка маємо менше як 2,5 кв. м. Люди сидять на головах одне в одного — по троє за одним столом. З двох офісних приміщень, які були в УЦОЯО в 2011 році, зараз залишилося тільки одне: оце, де ми з вами розмовляємо.
Якщо хочете знати, куди поділося ще одне приміщення (а воно було в районі Либідської площі), то це запитання до тих, хто керував і МОН, і Українським центром раніше. Якби Міністерство освіти і науки хотіло забезпечити УЦОЯО приміщеннями і коштами, потрібними на придбання високотехнологічного обладнання, нових технологій і техніки, воно б забезпечило. Натомість у систему ЗНО свідомо не вкладали кошти. Їх вкладали в інші, більш високодохідні проекти.
— Я так розумію, міністр освіти і науки уявляє, в якій прірві опинилася система тестування…
— Так, Сергій Миронович у курсі справи й він сьогодні в пошуку додаткових джерел фінансування. Ми докладатимемо максимум зусиль, щоб ці кошти знайти. Ми зараз вирішуємо проблему створення спеціального благодійного фонду, який — щоб підтримати розвиток системи зовнішнього оцінювання — залучатиме небюджетні кошти. Іншого виходу не бачу. Бюджет — за існуючих у державі проблем — коштів на розвиток системи не дасть. Я особисто розмовляв з багатьма бізнесменами. І вони не проти допомогти — за умови, що гроші точно підуть за призначенням, а не «осядуть десь у казначействі».
Тож ЗНО у 2014 році відбудеться. Між іншим, міністр має чітку позицію й щодо іншої проблеми: УЦОЯО, юридично перебуваючи у сфері управління МОН, фактично буде незалежною структурою. Так, як і було до 2011 року.
— Найгостріше запитання — щодо подальшої долі кримських випускників: розставмо усі крапки над «і».
— Із Кримом ситуація дуже складна. Для участі в зовнішньому оцінюванні там зареєструвалося трошки більш як 15 тисяч абітурієнтів. Ми отримали офіційний лист від Сімферопольського центру оцінювання якості освіти про те, що на території Криму зовнішнє оцінювання провести неможливо. І справді, за існуючою технологією ми не можемо в Крим ні привезти матеріали, ні проконтролювати там їхнє збереження, ні заплатити людям за роботу на пунктах тестування...
Ми запропонували три варіанти розв’язання проблеми ЗНО для кримських абітурієнтів. Перший: вони зможуть перереєструватися для його проходження на материковій Україні. Відкритий доступ до спеціального програмного продукту на їхніх персональних сторінках. Вони складатимуть ЗНО разом з рештою українських абітурієнтів, з 3 червня до липня. Цей процес уже почався — перереєструвалося 300 осіб.
Другий варіант: додаткова сесія, для участі у якій теж потрібно перереєструватися через персональні сторінки. І третій — скорочена сесія: при перереєстрації треба зазначити, що абітурієнт хоче складати ЗНО перед самим початком приймання документів у ВНЗ. Це щоб їм не їхати на материкову частину України двічі. Ми можемо на території або однієї області (це може бути Херсонська чи Миколаївська — що ближче), або в кожному обласному центрі створити для них пункти тестування, де вони пройдуть ЗНО за 2–3 дні. Зараз наші фахівці працюють над технологією проведення сесії за скороченою програмою. Але маємо потребу отримати інформацію від абітурієнтів: які тести і де вони хочуть складати. Тож знову запрошуємо їх до власних персональних сторінок на нашому порталі.
Принагідно хочу зауважити, що для абітурієнтів, які проживають в Херсонській області, ЗНО пройде за тією самою техноло?гією, що і в інших регіонах України. Зовнішнім оцінюванням на Херсонщині цього року буде займатися Одеський регіональний центр оцінювання якості освіти. Він уже отримав необхідні повноваження й фінансові призначення. Вся реєстраційна база абітурієнтів Херсонщини йому передана також.
— При цьому, звісно ж, для кримських абітурієнтів на материковій Україні виникне питання житла…
— В останній день березня у міністра була нарада, і міністр чітко сказав, що абітурієнтів, які приїдуть на ЗНО з Криму, повинні забезпечити житлом університети. Щодо механізму цього процесу, то все залежить від перереєстрації і їхнього бажання. Але в будь-якому разі ми готуватимемо не два пакети тестів — на основну й додаткову сесії, як було раніше, а три — ще й на скорочену. Між іншим, в Інтернеті почала поширюватися інформація, що тести для скороченої сесії будуть іншого рівня складності, аніж для основної чи додаткової. Хочу розчарувати авторів і поширювачів подібних чуток: не вгадали. Тести на всіх трьох сесіях будуть однакового рівня складності, бо беруться, як кажуть, «з одного кошика».
— Із Кримом більш-менш ясно, а з чого ви почнете реанімувати отого тяжкохворого, біля ліжка котрого опинилися?
— Насамперед нам треба запустити лінію, яка друкує тести, на що потрібно 5 мільйонів гривень. Тести написані — їх потрібно друкувати. Це питання №1. Друге, що необхідно зробити, — провести тестування, попри всі складнощі й проблеми. Тому що кошти — це один ризик, а є й інші. Я, приміром, не беруся сьогодні гарантувати, що не може статися витоку конфіденційної інформації про зміст тестових завдань.
— Ви хочете сказати, що всередині можуть бути заслані козачки, які працюють проти?
— У мене поки немає підстав назвати конкретну людину, але така загроза є. І хочу відразу застерегти: якщо це буде, повну відповідальність нестимуть попередні керівники Центру, міністерства, а також люди, які мають допуск до змісту. Я, на превеликий жаль, ще до кінця не розібрався, наскільки існуюча система захищена від такої можливості.
Наступний крок — створення умов для роботи людей. Окрім того, на сьогодні попередники мені залишили 15 вакансій і 20 сумісників. Що таке сьогодні вакансія і сумісники? Відповідно до урядової постанови №65, я не маю права заміщати вакансії і якщо звільню сумісників, то в мене знову відкриється ще 15 вакансій, яких не зможу замістити… В центрі є відділи, в яких із 10 працівників основних — лише чотири. Як можна було так працювати? Хоч зрозуміти цих людей можна: їм банально ніде було сидіти. Та і зарплата в УЦОЯО — питання дуже проблемне... Тому для нас є дуже важливим питання знайти місце, де працюватиме УЦОЯО: без створення умов для роботи працівників центру далі рухатися ми не зможемо.
— Ігорю Леонідовичу, система ЗНО за роки існування майже не змінилася, є якісь плани її модернізації?
— За роки масового ЗНО нагромадився певний аналітичний матеріал. А хто-небудь коли десь його використав? Національна академія педнаук чи колеги з міністерства? Цього ж усього немає. Тож потрібно думати над тим, що таке ЗНО взагалі. Воно вже є: як би його не хотіли знищити — не вдалося. Але треба думати, як воно має розвиватися. А для цього слід зрозуміти, що хоче від системи зовнішнього оцінювання суспільство. Тож ми плануємо — через громадське обговорення, залучивши вчителів, інших фахівців і експертів, у мене на Фейсбуці уже є 25 чоловік, готових долучитися до цієї роботи, лише на засадах максимальної відкритості й прозорості — створити нову концепцію ЗНО. Я переконаний, що система має стати відкритою. Сподіваюся, що спільними зусиллями до осені з цією концепцією реформування ЗНО впораємося, тоді й поговоримо про перспективи докладніше.
Лариса УСЕНКО,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Ігор ЛІКАРЧУК. Народився 1954 р. у м. Богуславі на Київщині у родині педагогів. Після школи вступив до Київського державного педінституту ім. М. Горького, який 1976 р. закінчив з відзнакою. Працював учителем, заступником директора, директором школи, ПТУ, начальником обласного управління освіти, професором і завідуючим кафедрою університету.
З листопада 2006-го по січень 2011-го — директор Українського центру оцінювання якості освіти. До нового призначення на цю посаду очолював неурядову організацію «Центр тестових технологій і моніторингу якості освіти». Шеф-редактор інтернет-порталу «Освітня політика».
Наукові інтереси: історія становлення й розвитку освіти в Україні, проблеми управління сучасними освітніми системами. Доктор педагогічних наук (2005), професор кафедри управління освітою (2003), академік Української академії історичних наук (2004).