Начальник Чернівецького обласного управління лісового
та мисливського господарства
Ігор ЧЕБАН

Порядок у лісі — це не тільки доглянуті сотні тисяч гектарів правікових і молодих насаджень, убережених від шкідників, пожеж і браконьєрів. Це ще й грамотно опрацьована лісосіка, облаштовані склади деревини і задоволені деревопереробники. Останнє — поки що з області мрій. Утім, на Буковині це також поступово стає реальністю. Адже рік тому, коли один із наймолодших начальників управлінь країни системи держлісгоспів Ігор Чебан приймав буковинські ліси, показник зростання за рік реалізації продукції на 150% теж виглядав ніби нездійсненним, як і збільшення обсягів переробки деревини одразу на 125%, а зарплати — на 127%. 

До дерева з повагою

— Це заслуга всього нашого колективу, — розповідає начальник Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства Ігор Чебан. — Нам справді є чим пишатися. Ми добре попрацювали і маємо відповідний результат. За підсумками фінансово-економічної діяльності наше управління цьогоріч посіло п’яте місце в системі Державного агентства лісових ресурсів України.

—  Цифри справді вражають. Невже вели заготівлю якоїсь особливої деревини на небувало продуктивних лісосіках?

— Лісосіки звичайні. Просто ми відповідальніше поставилися до деревини, яку заготовляємо. Приміром, збільшили вихід високоцінних сортиментів на 15%, і це одразу дало відчутний фінансовий ефект.

—  Цікаво дізнатися: за рахунок чого? Адже сортимент — річ об’єктивна: що дано природою, те і є. Його можна тільки суб’єктивно зменшити на папері зі зрозумілою метою, а збільшити — за умови виведення цього показника з «тіньового» обороту.

— Яка «тінь»? Просто раніше деревина відпускалася в основному з верхнього складу, а в лісі, особливо в горах, темніє рано й важко точно порахувати, чого і скільки отримував покупець. Тепер реалізуємо тільки з нижніх складів, де все чітко обліковано. Найперше завдяки тому, що наші лісогосподарські підприємства впровадили новітню технологію маркування та електронного обліку деревини. Конкретні характеристики кожної її партії (порода, сортимент, ∂атунок, довжина, об’єм, дата рубки) зводиться в загальну базу даних (області і країни), і це дає змогу прослідкувати через систему GPS шлях продукції лісозаготівлі від верхнього складу аж до кінцевого покупця.

Із запровадженням такої системи зловживання з деревиною звелися до мінімуму. До речі, ми перші в країні за підтримки Держагентства лісових ресурсів відпрацьовували цей пілотний проект з власної, підкреслюю, ініціативи. А ще — започаткували електронні чипи зі штрих-кодом до новорічних ялинок, що унеможливить їх самовільну рубку і незаконний збут.

Наступний пілотний проект, досвід впровадження якого мають Чернівці, поширився на всю країну і стосується саме покращення сортування лісу. Створили в лісових господарствах спеціальні розкрижувальні майданчики та виплачуємо їхнім працівникам вагому премію за перевиконання сортиментного плану. За дев’ять місяців витратили на преміальні 270 тис. грн, а заробили на тому додатково 6,5 млн грн. Бо той пиловник, що раніше мав іти на дрова, зараз прямує в цех переробки.

Старший майстер Георгій Ткачук кріпить «паспорт» ялинки, що унеможливить її незаконний збут.
Фото Олени ЧАЙКИ

Навічно в минулому

—  Важливо і вдало продати продукцію лісосік... Однак на адресу лісівників лунають нескінченні звинувачення щодо обмеження деревопереробникам доступу до сировини, завищення відпускних цін. Очільник області Михайло Папієв услід за всіма своїми попередниками і франківським колегою Михайлом Вишиванюком навіть забороняв вивіз необробленого лісу-кругляку за межі області.

— Гадаю, це задавнене прикре непорозуміння між нами, владою і підприємцями поступово зникає. Ми ведемо з усіма відкритий діалог і показуємо в цифрах, що в області на ринку деревини пропозиція перевищує попит. Із заготовлених нами сортиментів (загалом понад 480 тис. кубів лісу щорічно) у краї переробляється лише частина. Зокрема, дуба — третина, 60% пиловника бука і хвойних порід.

В області немає жодного спеціалізованого підприємства з переробки низькосортної сировини. Саме тому за межі Буковини йде вся фансировина. Без попиту залишається 42,6 тис. кубометрів хвойного пиловника малих діаметрів. Однак з промислової карти області зникли такі славні підприємства, як Берегометський лісокомбінат та Чернівецький меблевий комбінат. Безрадісні перспективи у Путильського лісокомбінату, Вижницького і Чернівецького ДОКів. Ось куди варто було б спрямувати зусилля і владі, і асоціації деревопереробників краю. Тому 40% заготівлі ми відправляємо за межі області, бо деревина не може лежати на складах, оскільки швидко втрачає свої технічні характеристики, а з ними — свою вартість. Як бачимо, місцеві товаровиробники аж ніяк не страждають від нестачі сировини і отримують її за цінами, значно нижчими за експортні пропозиції, яких у нас надлишок і на яких ми могли б добре заробити.

Тож із заборони вивозу деревини суцільний негатив з усіх боків: важливий природний ресурс пропаде задарма, наші підприємства не отримають кошти для виплати зарплат, сплати податків, ведення лісового господарства (на нього з бюджету ми маємо лише 6% потреби, решту перекриваємо з надходжень від ведення промислової діяльності). Справедливості заради скажу, що розпорядження про таку заборону так і не побачило світ. Щиро сподіваюсь, що випадки, коли керівники облаті і народні депутати під прицілом телекамер кидалися під колеса лісовозів, захищаючи ніби місцевого товаровиробника, — навічно в минулому.

Доступ до деревного ресурсу також є цілком відкритим — через систему загальних і спеціалізованих аукціонів, що добре себе зарекомендувала і виключає будь-які зловживання і з нашого боку, і з боку підприємців. Знову ж таки — виставляємо деревини більше, ніж реалізуємо. Що важливо — ціни на внутрішньому ринку не зросли.

Проблема в іншому. Цього року ми продали деревини на 30 тис. кубів більше, ніж торік. Проте не видно відповідного зростання податків по групі деревопереробних підприємств. А все тому, що левова їх частка перебуває на спрощеній системі оподаткування. Так-от, якби ми ті 30 тис. кубів відправили на експорт, то за нинішніх високих цін вторгували б понад мільйон гривень, і бюджети всіх рівнів із Пенсійним фондом включно це добре б відчули.

Веду це до того, що наші держлісгоспи — теж місцеві товаровиробники, аж ніяк не гірші за інших. Ми сплатили на 36% більше від минулого року в Пенсійний фонд, на 13% зросла сума загального податку  і на 26% — до місцевого бюджету. За 9 місяців маємо чистого прибутку 8,5 млн грн. Торік, зауважте, був мільйон.

Зиск від розуму

— І як розпоряджаєтеся заробленим?

— Коротко кажучи, — з розумом. Удвічі збільшили капітальні інвестиції, спрямовані на модернізацію та оновлення заготівельної техніки, деревообробного обладнання, що з часом повернеться сторицею.

Європейський ринок хапається брати сирий кругляк. Та й нам самим треба відходити від ролі сировинного придатку Європи. Придбали для Путильського лісгоспу сучасну сушильну камеру разом з енергетичним комплексом, який, працюючи на деревних відходах, забезпечує роботу цеху, ще опалює контору. Таке саме обладнання незабаром отримає і Берегометський лісгосп. Будемо випускати конкурентоспроможну продукцію, створювати нові робочі місця. Тому з тривогою сприймаються задекларовані наміри реформування лісогосподарської галузі з черговим відокремленням від лісгоспів ними ж створених виробничих активів. Ми це вже проходили в 90-х роках, досвід — досить сумний.

Щороку наші 12 виробничих підрозділів усіх шести держлісгоспів переробляють майже 60 тис. кубометрів лісу. Тішить, що за обсягами переробки ми сьогодні вийшли на рівень 2007 року, зупинивши падіння цього показника. Беремо на розпил в основному низькосортну деревину, яка не має збуту на ринку. А от наші вироби з неї  користуються значним попитом. І нам також від того зиск.

—  Однак показники роботи держлісгоспів вимірюються не тільки миттєвими прибутками.

— Так, адже ми, можна сказати, закладаємо фінансовий підмурівок майбутнього добробуту, економіки нашого лісистого краю і повинні дбати про ліс, зокрема про лісосічний фонд. Проводимо рубки догляду, боротьбу зі шкідниками, аби ліси не втрачали технічну властивість.

Приріст деревини у 4,5 кубометри (цілком європейський показник) свідчить, що ми грамотно ведемо лісове господарство. Щороку збільшуємо відсоток рівномірно-поступових рубок головного користування. А це не тільки гарантія того, що завтра буятиме хороший ліс. Це значить, що вже сьогодні зменшаться витрати на посадку лісових культур і догляд за ними. Хоча ще не було такого року, щоб ми посадили лісу менше, ніж зрубали — в гектарах, зрозуміло. Проте залишається низькою інтенсивність заготівлі — в середньому рубаємо 60% приросту деревини. Хоча в Румунії — 80%, у Швейцарії — усі 100%.

Причина — у відсутності належної лісової інфраструктури, зокрема — у низькій щільності лісових доріг, які б забезпечили доступ до деревинного багатства області. В європейських країнах їх на тисячу гектарів лісу — від 17 до 32 км. У нас — 6,5 км. Цього року ми здали 17 км дорожнього полотна через ліс, а на наступний запланували вдвічі більше. А дві дороги взагалі мають соціальне значення, а всі — сприятимуть розвитку туризму. Тому кожну дорогу ми супроводжуємо гарними місцями відпочинку. Будуємо, до речі, своєю технікою і своїм коштом. Кожний лісгосп має відповідну ліцензію, потрібних спеціалістів. Будемо, окрім того, допомагати і нашим колегам з поліських районів.

Зводимо ще й контори для наших лісгоспів. Наступного року своє адміністративне приміщення матиме нарешті Путильський держлісгосп, який в результаті уже згаданих реформ 90-х років опинився не лише без виробничих потужностей, а й у приймах місцевого лісокомбінату, через що сплатив майже півтора мільйона гривень оренди. Навіщо, питається, такі оборудки, коли можна мати свій дах над головою, а вивільнені кошти пустити на розвиток господарства?

—  Ігоре Дмитровичу, але ліс — то не тільки робота…

— Правильно. Де ще так добре відпочинеш, як не на полюванні! Запевняю: у нас є всі умови — і для затятих мисливців, яким, окрім азарту, рушниці і невибагливого прихистку для ночівлі більше нічого не треба, і для тих, хто прагне поспілкуватися з природою і друзями, не полишаючи комфорт.

Світлана ІСАЧЕНКО
для «Урядового кур’єра» 

ДОСЬЄ «УК»

Ігор ЧЕБАН. Народився 27 січня 1975 року у с. Болотіно, що у Глодянському районі Молдови. Його дід і батько були лісівниками.

Трудову діяльність розпочав у 1990 році робітником з догляду за лісовими культурами в Хотинському держлісгоспі Чернівецької області.

Вищу освіту здобув в Українському державному лісотехнічному університеті (м. Львів).

 Працював інженером з організації лісового господарства, інженером з охорони та захисту лісу.

В Чернівецькому обласному управлінні лісового господарства обіймав посади начальника відділу контролю за веденням лісового та мисливського господарства, завідувача сектором економіки та фінансів, начальника відділу охорони та захисту лісу.

З 2009 року — заступник начальника, а з листопада 2010 року — начальник Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства.