Пригадую свою молодість, коли служба в армії вважалася не лише почесною, а й обов’язковою. Дівчата навіть не ходили гуляти з тими хлопцями, які не служили у війську, бо вважали їх «не готовими» до дорослого чоловічого життя.
Потім часи почали змінюватися і, на жаль, не у кращий для армії бік. Від служби в ній молодь намагалася «відкосити» (цим хлопці навіть вихвалялися). До чого це та інші обставини призвели, показав спочатку Крим, а потім і Донбас.
Але сьогодні можна із впевненістю сказати, що ЗСУ України відродилися, змужніли та загартувалися в боях з російським агресором та бойовиками. Через те не здійснилися плани президента РФ Володимира Путіна, який 17 квітня 2014 року заявив претензії на Харківську, Луганську, Донецьку, Запорізьку, Дніпропетровську, Одеську, Миколаївську та Херсонську області, які назвав Новоросією і на території яких могли розміститися кілька європейських країн. Вихід «рускому міру» до Чорного моря наглухо перекрили українські вояки та добробати. І північному сусіду, озброєному до зубів, вдалося захопити за пів року фактичної війни з Україною лише кілька районів Луганської та Донецької областей.
Змінилося й ставлення до військових людей в українців: їх поважає, любить, пишається ними народ. Через це ЗСУ зміцнюються новою технікою, грамотним особовим складом: за контрактом служити в армії вважається вже престижно. Тож успіхів вам, наші вояки, у службі, підтримки від народу! Витримки, міцного здоров’я, хоробрості та майстерності у виконанні ваших обов’язків!