ГЕНОЦИД
70 років тому фашисти розпочали знищення ромів на території Миколаївщини
Як відомо, за расистською теорією, яка стала наріжною у філософії нацизму, раси діляться на арійську і всі інші, другорядні, які згодом повинні бути стерті з лиця Землі. У цьому списку першими стояли євреї й цигани. Наприкінці минулого року в Берліні відкрито пам’ятник ромам, які стали жертвами геноциду у фашистській Німеччині. В Україні перший такий пам’ятний знак відкрито в селі Красненьке на Миколаївщині.
Увічнив пам’ять ромів колектив циганського народного ансамблю «Бахтале». Фото надане автором
«Народ веселий, але непотрібний»
Як стверджують дослідники теми голокосту ромів, ця фраза належить Гітлерові. Достеменно невідоме її авторство, та те, що циган, як і євреїв, було оголошено ворогами арійської раси, зафіксовано у так званих «Нюрнберзьких законах». Спершу нацисти взяли курс на фізичне знищення циганського народу шляхом стерилізації. Так кочове плем’я передбачали викорінити протягом кількох десятиліть. Із початком війни нацисти перейшли до більш жорстких методів. Циган почали цілеспрямовано знищувати. Всього за роки війни знищено від 150 тисяч до півмільйона циган. Цілими таборами ромів зганяли з місць проживання і відправляли на нові землі.
Таким місцем для карпатських циган стала територія нинішньої Миколаївської області, Кривоозерський район, село Красненьке. Нині тут немає жодної циганської родини. Та місцеві жителі знають, що в урочищі Западня на околиці села 70 років тому свою смерть знайшли близько п’яти тисяч ромів.
— Циганське населення Балкан і Карпат із релігійних міркувань не брало в руки зброї й не воювало на боці фашистів та їхніх союзників румунів, — розповідає місцева жителька Маланка Рибак. — За це ромів виселяли з батьківщини.
Жителька сусіднього села Мала Мечетня Людмила Лобода пояснює: «Щоб заохотити ромів до переселення, їм пообіцяли на завойованих землях краще життя».
Розправа в Западні
Нині ще живі ті, хто пам’ятає події 70-річної давності. За спогадами цих людей можна відновити майже повну історичну картину того, що сталося в Красненькому. Завідуюча сільською бібліотекою Надія Рябокінь повідала те, що чула від мами. «Восени 1942 року, — розповідає жінка, — в наше село кибитка за кибиткою почали прибувати цигани. Кажуть, що підводи розтягнулися на кілька десятків кілометрів. Для них підготували місце в урочищі Западня над Бугом. Жили вони в землянках під час страшенно холодної зими».
Очевидці згадують, що цигани були людьми заможними, везли із собою красиві ковдри, хустки та жіночі вбрання з дорогих тканин. Чоловіки були в шкіряних штанях, добротному взутті. Втім, згодом вони обмінювали крам на хліб і крупу. Зрештою одяг зносився, міняти на їжу вже не було чого. Тоді їм допомагали місцеві жителі. Голова Красненської сільської ради Тетяна Кондратюк розповіла, що «місцеві жителі не дали померти голодною смертю. Під загрозою власному життю потай передавали бідолашним їжу».
Антоніні Терентіївні Сікорський було 12 років, коли до Красненького пригнали циган. «Нам, дітям, було цікаво спостерігати за ними, — згадує Антоніна Терентіївна. — Красиві були люди, не схожі на нас. Щоправда, зовсім не розуміли ні російської, ні української мови. Спочатку ми їх боялися. Але згодом потоваришували з циганськими дітьми, ділилися з ними харчами. Чоловіки були майстрами, із заліза посуд робили, ковалями були знатними. Жінки з табору ходили ворожити по дворах».
Страшну зиму 1943-го пережили не всі роми. Кажуть, що помирали від голоду й холоду просто в балці. Циган не стало в Красненькому буквально за одну ніч, як тільки з’явився в небі перший радянський літак. Дослідники цієї історії вважають, що фашисти зігнали їх в інше місце і знищили.
«Бахтале» — циганське щастя
Нині в урочищі Западня відкрито пам’ятний знак «Жертвам волелюбного народу сербсько-ромської національності, який зазнав тортур від фашистських загарбників». Камінь, який став своєрідним обеліском, взяли з того самого урочища Западня, де був розташований табір. Встановлення пам’ятного знака стало можливим завдяки фінансовій допомозі голови фермерського господарства «Добробут» Івана Шинкарука.
Щирі слова вдячності за пам’ять, яку зберігають про ромів місцеві жителі, висловив лідер миколаївських циган Володимир Юрковський. Володимир Олександрович, як сам жартує, «ром не за національністю, а за покликом душі». Уже понад 40 років він вивчає історію та культуру ромів, 35 років очолює циганський народний ансамбль «Бахтале» (що в перекладі — «щастя»).
— Вважаю, що дуже важливо зберегти пам’ять про циган, які стали жертвами гітлерівського етноциду, — зазначає Володимир Олександрович. — Це потрібно передовсім молоді. Аби знали і пам’ятали свою історію. Аби розуміли, наскільки крихкий наш світ, який можна зруйнувати антилюдськими теоріями, міжнаціональним розбратом.