Юрист Юрій Калюжний після того, як залишив рідний Луганськ у 2014 році, пішов воювати за незалежність, єдність та цілісність України. Влітку 2017 року він звільнився з лав ЗСУ. Проблему працевлаштування вирішив швидко — почав консультувати демобілізованих військовослужбовців щодо захисту своїх законних прав. Сьогодні він широко відомий навіть за межами Новоайдарського району, бо проблем у колишніх учасників бойових дій чимало.

Юрій Калюжний зізнається, що до 2014 року і не думав про те, щоб одягнути форму, був дуже далекий від усього воєнізованого: «Але зважаючи на події, що відбулися на території сходу України, кожна людина робить для себе висновок. Я обрав державу Україна. Мій вибір був свідомий, тож я  приєднався до патріотів України, які зі зброєю в руках відстоюють незалежність і єдність Батьківщини», — розповідає Юрій Калюжний.

 Служив у Новоайдарському районі Луганської області. Застав трагедію у Сватовому, коли вибухнули склади боєприпасів. Його контракт на службу в армії, як і у всіх в роки АТО, був підписаний з мотивуванням «до закінчення особливого періоду». У 2016-му він зустрів Наталю. Свою любов, другу половинку,  теж вимушену переселенку з Луганська. Вирішили створити сім’ю. Але напередодні весілля Юрію Калюжному вперше довелося повоювати на юридично-бюрократичному фронті.

 «Мій командир не хотів надавати відпустку за сімейними обставинами та відпускати на весілля, тож довелося пояснити, що за законодавством два види відпусток за сімейними обставинами (а саме — весілля та похорон близьких родичів) не підлягають конкретному регулюванню по датах з боку керівництва», — розповідає Юрій.

Він каже, що взагалі в армії дуже велика проблема — нормування робочого дня. «У всіх нормативних актах, які тільки існують на території України і стосуються офіційної військової служби, чітко прописаний восьмигодинний робочий день, сорок годин на тиждень. Цього не дотримуються. Однак навіть людина, яка перебуває на передовій і виконує бойове завдання, повинна мати відпочинок після несення служби і відгули, — розмірковує Юрій Калюжний. — Деякі командири не беруть до уваги ці вимоги. І виникають ситуації, коли в караулі боєць стоїть чотири години, потім відпочиває такий самий час і знову заступає в наряд. Мій знайомий так служив майже два місяці. Це велике напруження, людина не може відпочити повноцінно. Звідси може виникати багато проблем, у тому числі зі здоров’ям».

Створення сім’ї Юрій Калюжний вважає великою відповідальністю, бо людина бере на себе турботу про іншого. Службу ніс до літа 2017 року, а коли звільнився, став на облік у службі зайнятості. «Про співробітників служби залишилися тільки приємні спогади. Але запропонувати роботу вони мені не змогли. Щоправда, за рахунок моїх здібностей та рівня знань зрозумів, що зможу себе реалізувати в такому виді бізнесу, як надання юридичних послуг на території підконтрольної частини Луганської області. Держава допомогла мені, коли ухвалила рішення надавати одноразову виплату в розмірі річної допомоги з безробіття. На ці кошти придбав оргтехніку, орендував офіс. І почав займатися даним видом діяльності», — пояснює Юрій.

Роботодавці бояться колишніх воїнів

«Сфера працевлаштування колишніх військово­службовців — це проблема в квадраті, в кубі, — гарячкує Калюжний. — Дуже багато атовців починають займатися підприємництвом лише з однієї причини — в разі виникнення конфліктної ситуації вони залишають за собою право відповісти начальнику адекватно. Їхня поведінка ґрунтується на тому, що вони воювали, а та людина — ні. І дуже багато роботодавців саме тому бояться брати ветеранів до себе на роботу».

Але, на думку Юрія Калюжного, якщо і трапляються такі випадки, то їх не так уже й багато. «Я спілкувався з багатьма людьми по всій території України, так ось, у багатьох колишніх учасників АТО, а нині ветеранів, виникають проблеми з праце­влаштуванням. І практично у більшості є по два резюме. Перше — де зазначено, що він — учасник АТО, а друге — де про це не згадується», — ділиться колишній воїн.

Чому ж люди змушені приховувати героїчне минуле? Юрій каже: «Учасник АТО при працевлаштуванні має певні пільги. Зокрема, та сама додаткова відпустка. Ветерана не мають права звільнити або скоротити. Не всі роботодавці на це погоджуються, — і продовжує: — Ми допомагаємо колишнім учасникам АТО зорієнтуватися в цивільному житті. Допомагаємо в пошуку роботи, рекомендуємо людину на певну посаду».

«Ми» — це Луганська обласна асоціація ветеранів і волонтерів АТО, одним із засновників якої є юрист Юрій Калюжний. На базі його юридичного офісу розміщується структурний підрозділ Всеукраїнської асоціації ветеранів та волонтерів АТО (місто Вінниця).

За спостереженнями Калюжного, ветерани частіше влаштовуються на робочі спеціальності, некваліфіковану працю, навіть маючи певну освіту. «І це принижує, — констатує Юрій. — А якщо врахувати, що зарплата різноробочого, наприклад, по Новоайдарському району — до 6 тисяч гривень, водія або механіка — удвічі менша, а оклад солдата першого року служби на сьогодні становить трохи більше 7 тисяч, дуже багато хто з демобілізованих просто укладають новий контракт і повертаються до армії».

Правозахисник для людей у формі

Сьогодні близько 80 відсотків тих, хто звертається до Юрія Калюжного по юридичні консультації та послуги, — саме військово­службовці, колишні та нинішні. «Звернень вистачає. З огляду на те, що під час  своєї служби в лавах ЗСУ я відповідав за кадрову роботу, знаю дуже багато нюансів, з якими не обізнані цивільні фахівці в галузі права», — підкреслює Юрій.

За його спостереженнями, на сьогодні чи не наймасовіша проблема — звільнення військовослужбовців з лав ЗСУ по закінченні контракту. «Президент України підписав указ про звільнення військовослужбовців, що служать за контрактами, з лав ЗСУ з мотивуванням «до закінчення особливого періоду», але командири на місцях не мають права їх звільнити з лав ЗСУ, навіть якщо ті відслужили встановлений термін, але перебувають у зоні проведення Операції об’єднаних сил, — пояснює Калюжний. — Щоб таких бійців звільнити, їх потрібно звідси або перевести в частини за межами проведення ООС (тобто за територію Луганської та Донецької областей), або ж вивести наказом Командувача ООС зі складу сил і засобів проведення ООС. Такий наказ реєструється і проводиться через Генеральний штаб України. Тож жоден командир на місцях не хоче цим займатися».

Що ж робити? «Люди звертаються з позовами до суду, і їх звільняють на підставі рішення суду. Вже є такі прецеденти. Військовослужбовець з міста Чугуїв Харківської області, який проходив службу на території Луганської області в Сєверодонецьку, згідно з рішенням Окружного адміністративного суду був звільнений з лав ЗСУ з формулюванням «на підставі рішення суду» і поїхав додому», — розповідає Юрій Калюжний про одну зі своїх перших перемог у роботі з військовослужбовцями.

За його словами, дуже багато проблем виникає у демобілізованих учасників АТО і ООС з отриманням встановлених законом пільг. Зокрема щодо отримання земельних ділянок як для організації сільського господарства (в розмірі 2 гектари), так і під індивідуальне будівництво та під сільгоспкооперацію. «Якщо в Новоайдарському районі з початку року було виділено для учасників АТО 168 земельних ділянок, то у Сватівському районі — лише чотири, у Старобільському — шість, — розповідає Юрій. — А потреба дуже велика. Тільки в Новоайдарському осередку ветеранів близько 240 учасників АТО. Ці люди до того ж є вимушеними переселенцями».

Багато проблем виникає з медичним обслуговуванням. Зокрема, в Новоайдарському районі місцеві органи влади виділяють на харчування учасника АТО під час лікування у стаціонарі всього 18 гривень на день. На таку суму неможливо прогодувати дорослу людину. І, за словами Юрія Калюжного, це характерно для всієї області. «Ось у таких ситуаціях я допомагаю людям захистити їхні законні права не тільки в судовому порядку, а також в органах місцевої влади», — говорить юрист.

Багато проблем і у діючих військовослужбовців. Їм потрібна допомога військового юрисконсульта. «Військовий юрист у частині повинен бути. Наразі ця посада називається помічник командира з правової роботи. Але на такі посади часто ставлять людей, які не мають профільної освіти. І, головне, жоден офіцер ніколи нічого не робитиме на шкоду своїй частині або підрозділу, захищаючи інтереси бійця», — вважає Юрій Калюжний.

Саме тому він обрав справою свого життя юридичну практику — надання  консультацій демобілізованим учасникам бойових дій з питань захисту їхніх законних прав та інтересів.

Іванка МІЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»