Уже давно українські споживачі переконалися, що за лічильниками платити за комунальні послуги вигідніше, ніж за нормами. Тож встановлюють прилади обліку води, хто має технічні можливості — й на тепло, щодо електроенергії працює давно налагоджена система. Дещо окремо в цьому ряду стоїть хіба що облік газу. Кінець минулого року мав стати початком повного обліку блакитного палива в житловому секторі.
Саме таку норму передбачає Закон «Про комерційний облік газу». Не вийшло. Та можливо, вдасться з другої спроби: нещодавно ухвалено Закон «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», який набрав чинності 19 січня. Що він дасть споживачам, з’ясовував «Урядовий кур’єр».
Проблема великих міст
Фахівці переконують, що закон підвищить рівень захисту прав споживачів газу.
— Закон «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» ухвалили ще 2011 року, його структура була досить проста і зрозуміла. Він стосувався поступового (з 2012-го до 2018 року) встановлення систем обліку газу і строків проведення таких заходів залежно від типу суб’єкта споживання (ті, хто споживає газ комплексно, чи для підігрівання їжі та води, чи тільки для приготування їжі). Проте зміни до закону вносять досі. Так, наприкінці 2017 року було вкотре змінено термін запровадження комерційного обліку газу у квартирах, де блакитне паливо використовують тільки для приготування їжі, з 01.01.2018 року на 01.01.2021 року, — пояснила «Урядовому кур’єру» старший юрист юридичної компанії «Алексєєв, Боярчуков і партнери» Інна Рудник.
Справді, майже всі, хто користується газом комплексно — для приготування їжі, підігріву води та обігріву помешкання, — лічильники встановили уже давно, адже побачили, що це доцільно і вигідно. Найменше ж проблемою обліку блакитного палива переймаються ті, хто користується лише газовими плитами. І здебільшого це стосується мегаполісів, адже якщо в менших містах переважає комплексне користування газом, то у великих — зазвичай лише плитами, та ще в невеликій кількості будинків квартири обладнано газовими колонками. Наприклад, у столиці, як повідомили «Урядовому кур’єру» у прес-службі ПАТ «Київгаз», індивідуальними приладами обліку природного газу забезпечено 102 040 абонентів, що становить приблизно 24% загальної кількості побутових споживачів у Києві.
У новобудовах цими приладами за замовчуванням обладнано всі квартири. А ось у старому житлі цей процес надто млявий. Встановлення газового лічильника обійдеться в дві — три тисячі гривень — надто дорого для людей з невеликими доходами, а окупиться він нешвидко. Газопостачальники ж не поспішали встановлювати людям прилади обліку за свій кошт. Натомість пропонували інший спосіб обліку блакитного палива — загальнобудинкові лічильники.
Адже їм усе одно, за яким газоміром рахувати використане блакитне паливо, — аби облік був. «З огляду на позиції чинних нормативно-правових актів передбачено порядок розрахунку як за показаннями індивідуальних приладів обліку природного газу, так і за показаннями загальнобудинкових. Вважаємо, що облік на підставі норм споживання природного газу не актуальний. Приладовий облік природного газу стратегічно важливий для інтересів енергозалежної держави», — пояснили нам у ПАТ «Київгаз».
Однак людям не подобалася ідея із загальнобудинковими лічильниками.
— Оскільки газорозподільні компанії неналежно виконували свої зобов’язання із встановлення індивідуальних приладів обліку, то ще 2014 року стало зрозуміло, що до 31 грудня 2017-го (попередня дата, після якої продаж газу без обліку заборонено) більшість із них не встигне це зробити. Тарифних коштів замало, щоб усім вчасно поставити індивідуальні прилади, тому НКРЕКП дозволила ставити загальнобудинкові лічильники замість індивідуальних. Тут і почалися проблеми, — зауважила «Урядовому кур’єру» координатор житлово-комунальних програм громадської мережі ОПОРА Тетяна Бойко. — Бо хтось увесь день на роботі і тільки вранці підсмажить яєчню, ввечері запарить «Мівіну», а хтось пече торти на замовлення. Платити ці споживачі мають однаково. Десь зареєстрована одна особа, а проживають десятеро. Не забуваймо про незаконні врізки. Як наслідок, людям почали надходити захмарні рахунки — по 20 і більше кубометрів за газ, який вони не споживали. Тому Верховна Рада ухвалила закон, що подовжує термін, до якого має бути забезпечено повний облік, і забороняє встановлення загальнобудинкових лічильників без згоди співвласників. А такої згоди не буде. Тобто облік, а відповідно і платіжки мають стати більш справедливими.
Потрібен механізм відшкодування
Та чи вкладуться газопостачальники в нові терміни? У ПАТ «Київгаз» запевняють, що так. Тетяна Бойко також переконана, що все можна встигнути, якщо захотіти, головне — не затягувати. Потрібно лише внести зміни до інвестпрограм газорозподільних підприємств і провести громадські слухання. А Інна Рудник звертає увагу, що новий закон дає можливість власникам квартир самостійно встановлювати лічильники газу з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які вони сплачують за тарифом на розподіл природного газу. «Це спростить запровадження комерційного обліку газу в умовах, що склалися», — каже юрист.
Інша річ — чи захочуть люди скористатися такою можливістю. Киянка Тамара Мальченко, наприклад, не хоче, бо не впевнена, що витрачені кошти їй повернуть. «Рік тому працівники Київгазу ремонтували мені плиту і переконували поставити лічильник — мовляв, це обійдеться всього у три тисячі гривень. Коли я сказала, що вони мають встановити його безкоштовно, почали виправдовуватися, що немає коштів. А в мене вони є? Та і як повертатимуть гроші, якщо я витрачу свої? Чи є механізм?» — запитує пані Тамара.
Справді, на це запитання відповіді ще немає.
— Закон не встановлює, за чиї безпосередньо кошти відбуватиметься така компенсація: чи то за кошти газопостачальника, чи такі компанії отримуватимуть доплату від держави. Зафіксовано лише, що такі порядок і розміри компенсації витрат на придбання і встановлення індивідуальних приладів обліку визначає Кабінет Міністрів України. Тож для надання відповіді на запитання, хто і як компенсуватиме громадянам кошти, витрачені на самостійне встановлення лічильників газу, потрібно дочекатися розпорядчого акта Кабміну, — пояснює Інна Рудник.
А Тетяна Бойко додає, що Кабміну варто ухвалити підзаконні акти в тримісячний термін. Щонайменше потрібен документ, який визначає порядок і розміри компенсації витрат на придбання і встановлення індивідуальних лічильників для приватних споживачів. Сподіватимемося, що такі нормативні документи ухвалять вчасно, адже в новому законі зазначено: «Для споживачів природного газу — фізичних осіб (населення), які встановлять лічильники протягом 2018 року, відповідна компенсація здійснюється протягом 12 місяців».
За потрійним нормативом
Хоча й це пані Тамару не заспокоює. «А якщо я взагалі відмовлюся від лічильника? Адже влітку небагато газу використовую, а взимку нерідко вмикаю духовку, щоб у квартирі було тепліше, бо в нас часто відключають центральне опалення». Втім, тут відповідь є, і вона для пані Тамари невтішна.
— Якщо споживач відмовиться, йому нарахують плату за потрійним нормативом, — каже Тетяна Бойко. — Я вважаю, що це правильно. Зазвичай нарахування за індивідуальним лічильником менші, ніж за нормативами.
Важливе питання — що робити з уже встановленими загальнобудинковими газомірами. Чи мають право люди, у разі стовідсоткового обладнання помешкань квартирними лічильниками газу, вимагати демонтажу будинкових? На це запитання також немає чіткої відповіді.
— Якщо вже встановлено загальнобудинковий прилад обліку, а мешканці вирішили перейти на окремі лічильники на кожну квартиру, то демонтаж загальнобудинкового під питанням, це потрібно вирішувати в діалозі з газорозподільником, — відповідає Інна Рудник.
Отже, закон дає можливість повністю індивідуалізувати облік газу. Але, як завжди, проблемних деталей ще вистачає. Втім, грамотний підхід до вирішення всіх питань, на які ще немає відповідей, дає можливість сподіватися, що процес піде планомірно і до визначеного законом терміну блакитне паливо стовідсотково обліковуватимуть.