ФУТБОЛ
«Урядовий кур’єр» спробував оцінити сильні та слабкі сторони претендентів на вакантну посаду тренера збірної України
Більшість фахівців переконана, що національну дружину повинен очолити вітчизняний тренер. Серед кандидатур, що обговорюються, найчастіше згадують прізвища Миколи Павлова, Олександра Заварова, Павла Яковенка, Олексія Михайличенка, Леоніда Буряка й Михайла Фоменка. «Урядовий кур’єр» спробував оцінити сильні та слабкі сторони претендентів.
Павло ЯКОВЕНКО
Народився 19 грудня 1964 р.
Півзахисник харківського «Металіста» й київського «Динамо»
Після більш ніж оптимістичного початку кваліфікації до чемпіонату світу-2014 в Бразилії Олег Блохін зізнався: нарешті склад виконавців головної команди країни дає змогу демонструвати яскраво виражену атакуючу гру. Це стало можливим завдяки появі у складі синьо-жовтих молодих талантів, яких підготували клубні тренери, а відшліфував у молодіжній збірній Павло Яковенко. Богдан Бутко та Євген Селін, Андрій Ярмоленко і Євген Коноплянка, Роман Зозуля і Тарас Степаненко — всі вони потрапили в національну дружину з легкої руки колишнього блискучого півзахисника київського «Динамо» і збірної Радянського Союзу.
На наш погляд, Яковенко — ледь не найкраща кандидатура на вакантний пост. Єдина проблема: схоже, 47-річного фахівця повністю задовольняє його нинішня робота.
Микола ПАВЛОВ
Народився 20 червня 1954 р.
Захисник мінського «Динамо» і дніпропетровського «Дніпра»
Один із найбільш харизматичних представників тренерського цеху країни. Під його керівництвом типовий середнячок Прем’єр-ліги — «Ворскла» — рік тому посіла місце в зоні єврокубків і вперше у своїй історії зіграла в груповому турнірі Ліги Європи. Нинішній сезон розпочав головним тренером маріупольського «Іллічівця», в якому зібрана здібна молодь, здатна в недалекому майбутньому посилити склад незмінного чемпіона України останніх років — «Шахтаря».
Один із популярних афоризмів Миколи Павлова звучить так:
— Я ніколи не працював у командах, де футболісти отримують більше грошей, ніж наставник.
Судячи з цих слів, шансів очолити збірну України у фахівця майже немає.
Олексій МИХАЙЛИЧЕНКО
Народився 30 березня 1963 р.
Півзахисник київського «Динамо»
Якби восени 2009 року в Дніпропетровську Україна несподівано не поступилася грекам у матчі плей-оф до мундіалю в ПАР, не виключено, що на тренерському містку збірної до цього часу залишався б олімпійський чемпіон Сеула і срібний призер чемпіонату Європи-1988.
Його не випадково називають одним з улюбленців Валерія Лобановського. Саме він очолив київське «Динамо» після раптової смерті Маестро. Згодом довів молодіжну збірну до срібних медалей чемпіонату Старого Світу. Очоливши національну дружину, вдало провів відбірний цикл ЧС-2010. Під його керівництвом Артем Мілевський з партнерами вперше перемогли в офіційному матчі команду топ-п’ятірки — збірну Англії.
Зважаючи на те, що, принаймні, до Нового року на виїзні матчі Ліги чемпіонів київське «Динамо» буде літати на чолі з першим помічником Олега Блохіна — Михайличенком, імовірність його появи у збірній — суто теоретична.
Михайло ФОМЕНКО
Народився 19 вересня 1948 року
Захисник луганської «Зорі» і київського «Динамо»
Як відомо, до складу новоствореної тренерської ради Федерації футболу України увійшли всі 16 наставників елітного дивізіону. Кожен з них мав можливість висловитися щодо майбутнього керманича національної дружини. Немає нічого дивного в тому, що серед кандидатів опинився і сам голова комітету національних збірних і одночасно голова тренерської ради.
Центральний захисник київського «Динамо» піднімав над головою Кубок кубків і Суперкубок УЄФА. За плечима вихованця сумської футбольної школи багатюща тренерська біографія: від грузинського клубу «Гурія» (Ланчхуті) до київського «Динамо».
На нинішній посаді голови тренерської ради ФФУ за авторитетом серед колег і досвідом роботи з ним важко конкурувати будь-кому. Найімовірніше, під час гіпотетичного рейтингового голосування Михайло Іванович зніме власну кандидатуру.
Леонід БУРЯК
Народився 19 липня 1953 р.
Півзахисник «Чорноморця», київського «Динамо»,
московського «Торпедо» і харківського «Металіста».
Уболівальники зі стажем досі добре пам’ятають відбір до чемпіонату Європи-2004. Збірна України більш ніж впевнено перемагала в Єревані господарів поля — 2:0. Наприкінці зустрічі керманич нашої команди Леонід Буряк робить дві, на перший погляд, необов’язкові заміни. Як наслідок, гра завершується внічию — 2:2.
«Леонід Йосипович однією рукою пише, а іншою перекреслює», — так футбольні аналітики визначили одну з рис вихованця одеського футболу. Він був головним тренером «Чорноморця», тернопільської «Ниви», київського «Динамо», національної збірної, та гучних успіхів не досяг.
Показовим виглядає останнє місце роботи Буряка — у стані дебютанта Прем’єр-ліги «Олександрії». Блискучий у недалекому минулому футболіст не досяг вершин у тренерській справі. За підсумками сезону 2011–2012 «Олександрія» повернулася до першої ліги.
Олександр ЗАВАРОВ
Народився 26 квітня 1961 р.
Півзахисник ростовського СКА та київського «Динамо»
Коли Олег Блохін несподівано опинився на лікарняному, до тренерського штабу збірної разом з Олегом Кузнєцовим був запрошений і Олександр Заваров. Багато хто із спостерігачів розцінили цей хід як проміжний на шляху до повноцінного керування національною дружиною. Після того, як у двох останніх матчах проти Молдови й Чорногорії синьо-жовті набрали одне очко з шести можливих, відомий експерт Олександр Іщенко прямо заявив:
— Краще б Заваров ще напередодні цих зустрічей став головним тренером.
На користь кращого футболіста СРСР 1986 року свідчить його робота на чолі київського «Арсенала». Як і його колишній одноклубник Олег Блохін, Заваров не визнає авторитетів. Водночас інколи це призводить до публічних з’ясувань стосунків. Досить згадати гучний скандал, яким супроводжувалося його прощання з президентом «канонірів» Вадимом Рабиновичем.
На наш погляд, серед усіх названих кандидатів його шанси на перемогу найпереконливіші.
ТАБЛО «УК»: НАСТАВНИКИ ЗБІРНОЇ УКРАЇНИ
Віктор Прокопенко — 1992; Микола Павлов — 1992, 1994; Олег Базилевич — 1993–1994; Йожеф Сабо — 1994, 1996–1999; Анатолій Коньков — 1995; Валерій Лобановський — 2000–2001; Леонід Буряк — 2002–2003; Олексій Михайличенко — 2008–2009; Мирон Маркевич — 2010; Юрій Калитвинцев — 2010–2011; Олег Блохін — 2003–2007, 2011–2012
ТОЧКА ЗОРУ
Шукайте тренера в собі!
Оксана ГОЛОВКО,
«Урядовий кур’єр»
Тільки-но збірна Туреччини забуксувала у відборі до ЧС-2014, нащадки Сулеймана Пишного знову виказали зацікавлення послугами успішного тренера донецького «Шахтаря» Мірчі Луческу, який свого часу працював з місцевими «Галатасараєм» і «Бешикташем». Та, як відомо, фахівець вже неодноразово відмовлявся тренувати збірну цієї країни. Навряд чи згодився б і на пропозицію очолити першу українську команду. Хоч досвід керманича збірної у нього є. Якої? Правильно — румунської!
Бо національна — це не лише прийменник. Це ще й величезна відповідальність. Збірна України — має бути гордістю країни, і її повинен очолювати українець. Олег Блохін своєю роботою довів, що в нас теж є талановиті тренери. І ми не повинні порівнювати себе з кимось, а йти своїм шляхом.
Як погляд нестороннього слід сприймати і думку талановитого динамівця Сергія Балтачі, який живучи багато років у Лондоні, неодноразово наголошував: у Європі інша ментальність. Саме це може стати на заваді створенню сильної команди. Хоч у Європі теж багато гарних тренерів. Скажімо, Фабіо Капелло, на прізвисько Генерал, який, до речі, був учнем Залізного Полковника Валерія Лобановського і, напевне, найкраще підходить для нас. Та він очолює збірну Росії.
Можливо, цього разу росіянам пощастить і в них більше не буде ситуації, як з Діком Адвокатом, який проваливши Євро-2012, забрав величезний гонорар і рушив за новим контрактом.
Тож нехай інший імовірний претендент на «українську корону» Марчелло Ліппі заробляє свої мільйони в Китаї. А нам потрібна наша людина, що всією душею переживатиме за результат. Хто саме? Сподіваємось, Федерація незабаром визначиться, а пропозиція збіжиться з її фінансовими можливостями і нашими бажаннями…