До 2017 року Кабмін планує узгодити законодавство про захист прав споживачів з нормами Євросоюзу, зокрема й боротьбу з дискримінаційною ціновою політикою, забезпечення доступу до повної інформації про товар, а також недопущення несправедливих практик бізнесу щодо споживачів. Таке положення закріплено в Плані імплементації актів законодавства Євросоюзу, опублікованому на сайті Мінекономіки.
В очікуванні євроконтролю
Жителі країн Європи перебувають у зоні споживчого комфорту. Щоб людям було легше орієнтуватись, у країнах Євросоюзу поширено практику порівняльного тестування товарів і послуг на споживчому ринку. Реалізувати харчові продукти через ринкову мережу без підтвердження їхньої безпечності відповідними документами, виданими або визнаними у межах ЄС, неможливо. Тому в країнах Європейського Союзу та багатьох інших країнах світу дуже поширена практика порівняльного тестування товарів і послуг, які проводять організації з багаторічним досвідом у цій царині.
Здебільшого результати тестування публікують у різних друкованих виданнях, висвітлюють у радіо- й телепередачах. Тож покупці знають, який товар справді якісний, а який — варто обходити десятою дорогою.
А у нас? Розповім про ситуацію, яка є нонсенсом для європейських країн, однак ми до цього звикли — майже як до норми. Нещодавно знайома придбала морожену рибу, запаковану в поліетилен. Коли прийшла додому і розкрила пакет, квартиру заполонив неймовірний сморід. До того ж на етикетці значилось, що продукт придатний до споживання — його запакували лише... рік тому, а термін придатності риби становив 3 роки. До речі, термін придатності, приміром прального порошку, — 2 роки. Невже їжа може зберігатись довше за пральний засіб?! Споживачка повернула товар до магазину. Адміністратор без зволікань віддала їй гроші. Проте виробник цієї невмирущої риби залишився безкарним.
Як можна покарати нечесних виробників, поки систему захисту споживачів узгоджують з європейськими нормами?
В Україні зараз діє заборона на проведення перевірок підприємств, тому ніхто з контролюючих органів їх не турбує. Дехто користується цією ситуацією, щоб виготовляти неякісні товари. Споживачі вже знають, що до державних організацій із захисту прав споживачів марно звертатись, адже вони не можуть проводити перевірки, а інших важелів впливу на виробників у них немає, та, власне, й не було. Проте це не означає, що під час заборони на перевірки нечесних виробників зовсім не можна притягнути до відповідальності.
Судний день для виробника
— У постанові про заборону перевірок йдеться про державні органи, а ми — громадська організація, тому вона нас не стосується, — наголошує голова правління Київського міськобласного центру захисту прав споживачів, якості і безпеки продукції Сергій Пономаренко. — Ми не перевірятимемо, це будуть обстеження. З юридичної точки зору це різні терміни. Обстеження має право проводити кожен споживач. Будь-яка людина має право заходити в будь-який магазин чи на виробництво і просити надати інформацію про виробника, суб’єкт господарювання, який продає товар. Також закон не забороняє прохати показати документи на товар, які підтверджують належну якість і безпеку цієї продукції, а той, хто його продає, зобов’язаний їх надати. Наші інспектори робитимуть такі обстеження, адже ми представляємо необмежене коло споживачів. Тим паче, що всі наші дії фіксуватимемо на відео, щоб надалі уникнути інсинуацій.
До речі, навіть тоді, коли перевірки державних інспекторів дозволяли, таких гостей не жалували. Ситуація розвивалась за двома сценаріями. Якщо фахівці були нечесними, їм одразу пропонували домовитись і розійтись. А якщо чесними — доводилось ще добряче повоювати, щоб працівники підприємства розкрили всю правду про продукцію. Коли ж інспектори отримували документи на продукцію, відбирали зразки, перевіряли їх у спеціалізованих лабораторіях і виявляли, що продукт — фасильфікат, тоді на підприємство накладали штраф. Здебільшого це були несуттєві суми, тому компаніям було вигідніше їх сплатити, ніж виготовляти товари з якісної сировини.
Якщо ж комісія навідувалась у торговельну мережу, то дослідження товарів здебільшого зводилось до вивчення маркування і супроводжувальних документів. Щоправда, споживачу від такої перевірки було ні холодно ні тепло, адже одна справа — прописати якісний склад на пакуванні, й зовсім інша — насправді дотриматись описаної рецептури.
Тепер експерти планують працювати, враховуючи сумний досвід минулих років та успішний європейський.
— Якщо нас не пускатимуть на підприємство, то ми таким фактам надаватимемо широкого розголосу, зокрема й за допомогою ЗМІ. Щоб усі знали, що такій-то фірмі є що приховувати, — наголошує Сергій Пономаренко. — У нашому колективі працюють фахівці, які знають усі секрети підприємців, тому швидко можуть зорієнтуватись, чесний перед ними виробник чи ні. Якщо ми вийдемо на обстеження за зверненням споживача і виявимо, що людину справді обдурили, тоді вже наші юристи представлятимуть її інтереси в судах. Адже споживачі часто бідкаються, що вони не можуть довести свою правоту в судах, оскільки у підприємств є професійні юристи, які будь-яку ситуацію повернуть на свою користь. Тому споживачі часто програвали суди.
В Європі нечесних виробників карають безпосередньо споживачі, до того ж елементарним чином — вони відмовляються купувати їхню продукцію. Так буде і у нас. Стосовно фінансування діяльності громадських інспекторів, то передбачається, що європейські фахівці у межах співпраці підтримають своїх українських колег не лише рекомендаціями і консультаціями, а й фінансово. Тож інспектори не залежатимуть від вітчизняних виробників і зможуть чесно оцінювати якість товарів.