Народне прислів’я стверджує: від в’язниці й торби не зарікайся. Так само в будь-який час із різних причин людина може втратити й домівку. Але так званий портрет безхатченка нині відчутно різниться від того, що був, скажімо, за часів СРСР. Звісно, є серед них люди, які самі обирають таке життя — поза соціумом, із прогресуючими поганими звичками. Але більшість втратила домівку зазвичай через злочинні дії шахраїв, байдужість близьких або руйнування житла з різних причин. А останнім часом до них додаються й вимушені переселенці, які на новому місці не можуть знайти собі притулку.
— Нині у столиці, за неофіційними даними, близько 20 тисяч бездомних. Ці дані не дуже точні, адже такі люди не мають реєстрації, а часто навіть будь-яких документів. Сумна статистика свідчить, що 2014-го із січня по березень, коли на вулиці було дуже холодно, від переохолодження та обмороження загинули 27 людей, які не мали даху над головою. І це лише те, що зафіксовано офіційно. Отже, у столиці вже давно є нагальна потреба створення служби порятунку безхатченків, — каже президент Благодійного фонду «Соціальне партнерство» Олена Поліщук.
Вона розповіла, що в очолюваному нею фонді вже кілька років працює служба «Соціальний патруль»: кілька спеціально обладнаних машин курсують містом і роздають таким людям їжу (до 1,5 тисячі гарячих обідів щодня), чистий одяг, ліки першої необхідності. А ще за потреби її працівники можуть надати соціальну або юридичну консультацію. Та, за вітчизняним законодавством, забрати людину з вулиці ця служба не має права.
Саме тому на базі фонду створили Службу порятунку бездомних, яка може надавати безхатченкам й оперативну допомогу. Працює вона за викликом, який небайдужі громадяни або й самі безхатченки можуть направити на «гарячу лінію» за номером 067-911-7-911 з 9 до 21 години. Олена Поліщук наголосила, що цей номер відтепер має бути у пам’яті мобільного телефону кожного небайдужого киянина.
— Якщо ви помітили бездомну людину, що потребує допомоги, особливо коли температура за вікном значно нижча за нуль, а отже, ці люди можуть бути хворі або обморожені, слід зателефонувати нам, і на допомогу прибуде машина з двома соцпрацівниками: водій надасть гаряче харчування, одяг, взуття, а фельдшер огляне і за потреби надасть первинну медичну допомогу і може прийняти рішення про транспортування до соціального центру фонду, лікарні, пункту обігріву або закладу, де ця людина може переночувати, — веде далі Олена Поліщук.
Якщо бездомний погоджується поїхати до нашого центру, який міститься за адресою: Київ, вулиця Лобачевського, 8-а, там він безплатно зможе:
♦ зігрітися;
♦ отримати гарячу їжу і напої;
♦ пройти санітарну обробку;
♦ отримати допомогу лікаря (у центрі завжди чергують терапевт і хірург);
♦ помитися, підстригтися та привести до ладу зовнішність;
♦ випрати речі та отримати чистий і теплий одяг;
♦ за потреби поремонтувати одяг та взуття;
♦ зателефонувати;
♦ відвідати бібліотеку;
♦ відновити втрачені документи та отримати консультацію юриста;
♦ пройти курс ресоціалізації;
♦ знайти роботу.
А начальник управління у справах людей похилого віку та надання соціальних послуг Мінсоцполітики Оксана Суліма зазначила, що держава підтримує таку ініціативу благодійників. Адже хоч нині в Україні й працює 98 державних закладів, у яких допомагають бездомним, і протягом минулого року таку допомогу отримали понад 16 тисяч людей, а 7 тисяч з них навіть знайшли собі нове місце проживання, все-таки у 9 областях України таких закладів немає. І саме тут благодійники дуже доречно підставляють плече державі. А та має удосконалювати нормативно-правову базу так, щоб такі громадські ініціативи плідно розвивалися.
Ми в Google+