Липневі скандальні події довкола Українського центру оцінювання якості освіти, який, по суті, є штаб-квартирою організації в Україні зовнішнього незалежного оцінювання абітурієнтів, схоже, тягнуть за собою не менш скандальні наслідки, які можуть обернутися для країни загалом справжньою бідою.
Гадаєте, нагнітаю ситуацію? Якби ж то! З одного боку, серед десятка найважливіших досягнень України за роки незалежності саме ЗНО — на одному з чільних місць як реальна реформа в освіті. З іншого, за всі роки існування цієї системи, яка була задумана як антикорупційна в галузі вступу до вишів, не припинялися спроби її знищити. І ми мали такий парадокс: суспільство обома руками «за» (прикладів, коли дитина з незаможної родини вступила до вишу, та ще й на бюджет, – хоч греблю гати), а певні сили, у руках яких – важелі телефонного права, а в кишенях – чималі гаманці, весь час намагалися ЗНО дискредитувати. Найнебезпечніші часи для системи тестування були, коли на чолі Міністерства освіти й науки був Дмитро Табачник.
Цього ж року, коли сама система зазнала певної реорганізації (запровадження порогового бала стало перепоною для вступу повним неукам) й довела свою прогресивність, в липні раптом з’ясувалося, що силовики начебто мають інформацію, що в комп’ютерну мережу УЦОЯО були втручання нібито з метою підтасовки результатів. Якщо коротко, то події розвивалися так. У київському офісі УЦОЯО й приміщенні Івано-Франківського регіонального центру оцінювання якості освіти, де знаходилися сервери Українського центру, у третій декаді липня пройшли обшуки, ініційовані Генеральною прокуратурою. Водночас Генпрокурор Віктор Шокін зробив гучну заяву про «організоване злочинне угруповання», яке в УЦОЯО «зловживало службовим становищем і вчинило низку тяжких злочинів», про що «УК» писав у матеріалі «Про Ігоря Лікарчука, прокурорів і… дві ручки» (номер за 23 липня), тож повторюватися не буду. Нагадаю лишень, що спочатку правоохоронцям на хабарі впіймати не вдалося нікого, проте пізніше, як Пилип з конопель, вигулькнула сума розміром 130 тисяч доларів, яку нібито, за словами заступника Генпрокурора Олега Заліска, було вилучено за місцем проживання керівників центру. Перший заступник міністра освіти Інна Совсун, коментуючи ситуацію, зазначала, що «було б добре, якби ГПУ перестала говорити абстрактними фразами про «керівництво центру» й назвала конкретні імена». Проте прокуратура відмовчувалася, а в суспільстві почали вибудовувати версії, що ж послужило справжньою причиною для цих подій. Одна з основних — під час ЗНО-2015 не добрало потрібних балів чадо когось із можновладців, тож Лікарчукові, який завжди займав принципову позицію, таким чином просто вирішили помститися. До речі, ця версія, хоч і не підтверджена, проте й ніким не спростована.
Що ми маємо на сьогодні? Вилучені силовиками сервери з базою тестових завдань, відсторонений від виконання своїх обов’язків Ігор Лікарчук, ініційовану Кабміном комісію із службового розслідування, яка вже його завершила, проте з самим паном Лікарчуком ніхто з її членів так і не поспілкувався, і — ситуацію, яка може закінчитися зривом зовнішнього незалежного оцінювання в наступному році. Якщо нічого не зміниться, то, за словами Ігоря Лікарчука, «перспектив проведення ЗНО-2016 майже немає». «Як людина, яка занадто добре знає цю систему, починаючи з 2006 року, я сьогодні роблю дуже голосну заяву, — сказав Ігор Леонідович під час прес-конференції в Укрінформі, — що проведення ЗНО у 2016 році є майже неможливим. Маю принаймні п’ять підстав так казати».
Одна з основних причин, за словами Ігоря Леонідовича, — вилучення бази тестових завдань. «Коли вони будуть нам повернуті й у якому стані, невідомо. Для відновлення апаратного, тобто технічного, і програмного забезпечення, технологічного процесу проведення ЗНО треба не менше 10—11 місяців напруженої роботи сильної команди програмістів, потрібні кошти, проведення численних тендерних процедур. Всього цього на сьогодні в центрі немає», — роз’яснює керівник УЦОЯО. Ще одна вагома причина — брак достатньої кількості коштів, необхідних для нормального безперебійного забезпечення ЗНО: тих грошей, які передбачені у проекті держбюджету на наступний рік (а це 109 мільйонів гривень, тоді як, за підрахунками регіональних центрів, для проведення ЗНО-2016 в параметрах, що визначені колегією МОН, потрібно щонайменше 172,4 мільйона), замало. Ігор Лікарчук повідомив, що УЦОЯО працює з морально і фізично застарілою технікою — востаннє вона купувалася у 2008 році і нового сезону не витримає. «У нас, — зазначив він, — практично 60% людей вимушені працювати з власними ноутбуками, тому що ті, що є в центрі, не придатні до використання».
Украй незрозуміла й ситуація з відстороненням І. Лікарчука від роботи (а це було зроблено нібито на час проведення службового розслідування, яке вже завершилося). Захисник Кирило Антонов зазначив, що УЦОЯО не є органом державної влади, а Лікарчук, як і решта співробітників центру, не є державним службовцем. А порядок проведення службового розслідування, який затверджений відповідною постановою Кабінету Міністрів, зазначив адвокат, «стосується перевірки діяльності саме осіб, уповноважених на виконання функцій держави, перелік яких міститься у відповідному законі про боротьбу з корупцією». До речі, дехто пов’язує те, що відбувається з УЦОЯО загалом і зокрема з його директором І. Лікарчуком, з конфліктом між його сином Костянтином Лікарчуком, який обіймає посаду заступника голови Державної фіскальної служби, і її керівником Романом Насіровим. На запитання, чи є такий зв’язок, виданню «Гордон» К. Лікарчук відповів так: «Спочатку у мене не було такого враження, проте коли побував на допиті в Головному слідчому управлінні, підозра з’явилася».
Отже, як бачимо, нині залишається відкритим питання: що це — помста за «недодані» бали, спроба вплинути на сина чи справді проблеми у системі організації ЗНО (до речі, як зазначають ІТ-фахівці, втручання може бути як внутрішнім, тобто з боку працівників УЦОЯО, які мають певний рівень доступу, так і зовнішнім, з боку хакерів, що теж слід брати до уваги)? Поки правоохоронці шукатимуть на нього відповідь, не надто поспішаючи це робити, ЗНО-2016 справді може бути зірване. І хто тоді відповідатиме за те, що абітурієнти-2016 фактично втратять змогу стати студентами, бо в країні немає такої чарівної палички, за помахом якої можна враз переналаштувати систему вступу до вишів?!
КОМПЕТЕНТНО
Сергій КВІТ,
міністр освіти і науки України:
– Я вже казав, що знаю Ігоря Лікарчука як людину порядну та принципову, і своєї думки не змінював. Думаю, що ми все це подолаємо і проведемо ЗНО, але те, що сказав Ігор Леонідович, це абсолютно реалістичні загрози на сьогоднішній день. З ними треба боротися і питання вирішувати, — ми це будемо робити.