ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ
Місцева влада узвичаєно скаржиться на нестачу бюджетних коштів, та при цьому майстерно топить інвесторів у корупційних схемах
На початку листопада цього року на офіційному сайті Президента України з’явилося розпорядження глави держави про те, що він дав особисте доручення Генеральному прокуророві провести розслідування справи довкола ВАТ «Хмельницькрибгосп», де, на думку фахівців, наявні ознаки корупційних діянь та кримінальних злочинів. Вочевидь скандал, що розгорівся в області, вже вийшов за її межі. На жаль, місцева влада завчасно не вжила заходів з його рішучого припинення, тож доводиться залучати до справи центральні правоохоронні відомства. Генеральна прокуратура вже розпочала перевіряти цю оборудку і відразу попросила подовжити час розслідування: корупційний спрут надто глибоко вразив подільські терени.
М’яко стелили…
Наприкінці 90-х років ХХ століття ВАТ «Хмельницькрибгосп» стало правонаступником колись одного з найпотужніших на Поділлі обласних рибкомбінатів. І за десять років попереднє керівництво довело майже до ручки величезне господарство, залишивши ставки і водосховища без риби, а кілька сотень працівників без засобів для існування.
Тодішній директор В. Коцюба не надто переймався долею людей і підприємства загалом, приміром, здавши в оренду мабуть «потрібним людям» будинок рибалки площею понад 60 кв. м за… 3 грн 70 коп. у рік.
Керівництво підприємства позбулося тисячі гектарів водойм та великої кількості техніки. Селекційна робота занепала, а рибопереробку взагалі ліквідували. Якщо до акціонування обласний рибкомбінат вирощував майже 4000 тонн риби на рік, то за час керування В. Коцюбою цей показник ледь-ледь дотягав до 800.
Тоді колектив, щоб хоча якось вижити, самотужки почав шукати інвесторів, запропонувавши їм придбати частину акцій підприємства. Навесні 2009 року охочі знайшлися, і натхненні словами тодішнього голови облдержадміністрації про всіляку підтримку, взялися за справу.
Придбали мальків та корми, зарибнили ставки, найняли працівників з надією виплачувати людям зарплату і робити відповідні відрахування до місцевих бюджетів. До плану розвитку підприємства включили рибопереробку, виведення з тіні реальних обсягів виловленої риби, що передбачало істотне підвищення оплати працівникам. На такі цілі нові господарі готові були надати відповідне фінансування.
Попередньому директорові підприємства, яке на той час вже чимало заборгувало місцевим бюджетам, Пенсійному фонду, контрагентам і колективу, виробнича активність потенційних суперників і намагання вивести підприємство із занепаду не сподобалися. І він почав встромляти їм палиці в колеса.
Спершу було розірвано угоду з ДП «Укрриба». Відповідно до неї ВАТ до цього часу мав дозвіл на користування гідроспорудами, передусім греблями, без чого, зрозуміло, неможливо запускати мальків, вирощувати та виловлювати рибу, контролювати водний баланс тощо. Згодом Господарський суд Києва, вивчивши справу, скасував цей неправомірний правочин.
Затим директор зробив спробу безкоштовно отримати пакет 25% акцій держави, та Фонд державного майна України на відкритих торгах зайняв державницьку позицію і продав акції втричі дорожче за номінальну вартість.
На цей час у пана Коцюби саме скінчився термін трудового контракту, та він, не моргнувши оком, замість реальних членів наглядової ради ВАТ зібрав своїх друзів і родину, оформив сумнівний протокол засідання наглядової ради, призначивши себе виконуючим обов’язки директора підприємства на невизначений строк (наразі цей протокол скасований Господарським судом Хмельницької обл.).
Ніколи не знаєш, що втрапить на гачок. Фото з сайту us.123rf.com
Селекція з генетикою
Тим часом на рибному горизонті області засвітилося нове підприємство з дещо незвичною назвою «Селекційно-генетичний центр по рибництву «Поділля». Як уже, мабуть, здогадалися наші читачі, його директором призначили саме В. Коцюбу. Знову вийшовши сухим з мутної води, цей незамінний фахівець з рибної справи водночас розпочав бурхливу діяльність у восьми районах області, де є ставки та землі ВАТ «Хмельницькрибгосп».
Без належних на те повноважень він ініціює розірвання орендних угод з райдержадміністраціями та відмовляється від права ВАТ «Хмельницькрибгосп» на користування землею, відповідно намагаючись отримати згадані земельні ділянки вже на «Селекційно-генетичний центр «Поділля». Паралельно «хімічить» з Державним агентством з рибного господарства. Там з його легкої руки грубо зігнорували важливу урядову постанову, що обумовлює дії господарчих суб’єктів у випадках передачі майна (гідроспоруди), яке не підлягає приватизації, і передали гідротехнічні споруди на баланс ДП «СГЦР «Поділля» без отримання обов’язкових на момент прийняття відповідного наказу погоджень від Фонду держмайна та Мінекономіки.
Допоки нові господарі ВАТ «Хмельницькрибгосп», що володіють контрольним пакетом акцій підприємства, крок за кроком відвойовуючи своє майно в судах, все-таки здійснюють задекларовану виробничу діяльність з вирощування риби, їхній візаві і надалі веде напружену селекційну роботу.
Так з’являються на світ майже 20 угод про оренду ставків (до речі, як свідчить перевірка обласного КРУ, на час укладання цих документів вони належали ВАТ), які згодом стають предметами численних судових справ, зокрема й за прокурорськими заявами.
Далі, якщо можна так сказати, розпочинається генетика. В шести районах області, як гриби після дощу, виникають шість товариств з обмеженою відповідальністю, з якими «Селекційно-генетичний центр по рибництву «Поділля» укладає договори на співпрацю. Так-от, думки щодо генетичних метаморфоз виникають тоді, коли читаєш список засновників згаданих ТОВ, серед яких, кого не візьми, чийсь родич, аж до посадовців облдержадміністрацій та Держагентства рибного господарства. І ці підприємства разом із ДП «СГЦР «Поділля» взялися на очах нових власників ВАТ «Хмельницькрибгосп» виловлювати товарну рибу, яку останні зариблювали і годували.
Безвідповідальність, як відомо, хвороба заразна. Не встояли перед нею і деякі районні державні адміністрації, зокрема Летичівського, Волочиського, Ізяславського, Полонського, Красилівського, Старокостянтинівського, Старосинявського та Хмельницького районів, які всупереч чинному законодавству, видали розпорядження на виготовлення технічної документації для оформлення договорів оренди з ДП «СГЦР «Поділля» на ділянки землі водного фонду, право на які належить ВАТ «Хмельницьк?рибгосп».
А Державне агентство з рибного господарства своїм наказом №466 передало «Селекційно-генетичному центру по рибному господарству «Поділля» ще й державне майно — гідроспоруди, назвавши їх… ставками. Хоча за чинним законом ставки — це водойми, які розташовані на землях водного фонду і якими Держагентство, звісна річ, не має повноважень розпоряджатися. Тож є всі підстави вважати, що й ця оборудка є незаконною і такою, що шкодить законній діяльності ВАТ.
Інвесторам, замість того щоб розвивати виробництво, доводиться постійно вести бої немісцевого значення з невідомими людьми специфічної зовнішності, які під прикриттям районної влади та місцевих правоохоронних органів крадуть чужу рибу. Тобто, вочевидь, мають місце факти неприхованого рейдерства.
А саме про те, що «до чиновників і посадових осіб, які спробують сприяти рейдерам, навіть не треба чекати рішень суду. Будь-яка участь у захопленнях — це принаймні невідповідність займаній посаді, і тому за фактом таких посадових осіб треба звільняти негайно, розслідувати і передавати до суду», — не так давно говорив на засіданні уряду Прем’єр-міністр Микола Азаров.
«І грошей ваших нам не треба!»
Кажуть, дива в Україні відбуваються не лише на Різдво. Інвестори, як ми вже згадували, разом з купою штучних проблем, створених попереднім керівництвом ВАТ «Хмельницькрибгосп», одержали у спадок ще й понад 400 тис. грн його боргів тільки перед відділенням Пенсійного фонду Летичівського району. Незважаючи на те, що прибутків у їхній справі, судячи з викладеного вище, годі чекати, прийняли рішення заплатити ці кошти, адже вони — істотна допомога депресивному району, в якому вони й нині працюють. Та несподівано отримали одкоша і… справу про банкрутство. Подейкують, з області в район прийшла депеша: «Грошей не брати!».
Місцева Феміда останнім часом також почала істотно недобачати. Ще влітку Господарський суд Хмельницької області зупинив провадження у справі про банкрутство ВАТ «Хмельницькрибгосп» з огляду на наявність ознак, що вказують на навмисне доведення підприємства до банкрутства колишнім керівником.
Та ближче до зимових холодів справу порушили знову, оскільки місцеві правоохоронці ніяк не можуть побачити ознаки злочину серед купи грубих порушень законодавства з боку попереднього керівництва, які підтверджуються висновками ДГУ «Агентство з питань банкрутства України» Мінекономіки та КРУ в Хмельницькій області.
Щоправда, інвесторам терпіння не бракує. Вони і надалі працюють, відстоюють свої законні права в судах, звертаються до вищих інстанцій правоохоронних органів, центральних відомств. На їхні звернення, як зазначалося вище, вже є відповідна реакція, і, як упевнені в колективі, — не остання.
І намарне сподіватися, що чергових перевіряючих знову «задобрять». Бо створення інвестиційної привабливості кожної області, про що говорив на останньому засіданні ради регіонів на Дніпропетровщині Віктор Янукович, несумісне з «корупційним шлейфом».