Міжнародне співробітництво дуже приваблює аграріїв Луганщини. По-перше, це зовнішні ринки для збуту продукції. По-друге, допомога донорів, які вважають за необхідне опікуватися долею краю, де третій рік триває АТО. Та виявляється, що дуже важливий і належний облік ресурсів області. Аби налагодити цю роботу, луганчанам довелося навіть звернутися з відповідною пропозицією до столичних відомств: аграрного та статистики.
Чи поспішати на ринок, коли «своїх» круп лише 1%?
Аграрії Луганщини в 2016 році виростили 1,4 мільйона тонн зернових культур. Але потреба області — не більше 450 тисяч тонн. Тож на продаж тут спрямовують третину врожаю.
«У 2016 році наша область експортувала всієї продукції на 12,7 мільйона доларів США, зернових культур — на суму 6,4 мільйона доларів, 40 тисяч тонн (обсяг збільшився на 21% порівняно з попереднім періодом). Наше зерно експортуємо в країни Азії, Африки та Євросоюзу, — розповідає в. о. директора департаменту агропромислового комплексу Любов Безкоровайна. — Але якщо проаналізувати, то, хоч обсяги збільшено, виручка значно менша, ніж, наприклад, у 2009 році. Проблема в тому, що ціни на світовому ринку впали. Виходить, продаємо тільки для того, щоб наші підприємства хоч якось виживали».
Та, може, все вирощене краще не везти далеко? Наскільки насичений товарами власного виробництва внутрішній ринок області?
«Якщо проаналізувати попит та пропозицію, то власними м’ясопродуктами ми забезпечені на 43%, ковбасними виробами — на 8%, продуктами молокопереробної промисловості — на 72%, а власними крупами — тільки на 1%. І то це ячна та пшенична крупи, тобто ті, що не дуже й затребувані. Нашим сільгоспвиробникам необхідно якнайшвидше зайняти цю нішу та налагодити власну переробну промисловість», — вважає Любов Безкоровайна.
Рослинна олія Луганщини до смаку китайцям
А ось за виробництвом та якістю рослинної олії українська Луганщина лідирує як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках.
«Виробляємо олії в області понад 100 тисяч тонн. Це дані статистики без урахування продукції малих підприємств. А якщо врахувати і її, то це ще більше», — підкреслює Любов Безкоровайна.
Три підприємства області працюють так, що луганська рослинна олія відома далеко за межами Донбасу. Вони — експортери продукції в Білорусь, Казахстан, Китай. Підприємства працюють на сучасному обладнанні, впроваджують новітні технології виробництва, мають сертифікати відповідності ISO.
«Валовий збір соняшнику в 2016 році становив 669 тисяч тонн, що на 142 тисячі тонн більше, ніж у попередньому році. Урожайність 20,0 ц/га — це найвищий показник, досягнутий в агропромисловому комплексі області останніми роками. У минулому році обсяги експорту рослинної олії збільшилися порівняно з попереднім роком у 1,8 раза і становили 1,4 мільйона доларів США.
Окрім олії, на потужностях наших олійно-жирових підприємств виробляють шрот (його використовують у виготовленні комбікормів) і пелети, які охоче закуповує Польща. Тож маємо вже майже безвідходне виробництво», — каже очільниця департаменту агропромислового комплексу.
І додає: «Для розширення зовнішніх ринків збуту наші місцеві виробники нині працюють над підвищенням якості, розширенням асортименту продукції, впроваджують сучасні технології. Це дасть змогу виходити з пропозиціями на ринки ЄС, де у 28 країнах проживають майже півмільярда потенційних споживачів».
Допоможе сільська рада
У 2017 році прийнято кілька державних програм, спрямованих на підтримку сільгоспвиробника, а в області розроблено програму розвитку тваринництва.
Саме такому напряму розвитку аграрного комплексу, за словами Л. Безкоровайної, буде приділено основну увагу. Актуальність проблеми визначає і та обставина, що в 2017—2018 роках закінчується мораторій на забій тварин у домогосподарствах, для цього будуть потрібні сертифіковані майданчики. Але ж у тваринництві Луганщини до 72% обсягу — це продукція населення. Тобто більшість корів та свиней вирощують саме у приватних господарствах селян.
«Треба створювати кооперативи, купувати охолоджувачі для молока, займатися роботою з поліпшення племресурсів. Але ані у нас на підконтрольній території, ані в Донецькій області тепер немає племгосподарств, — окреслює коло проблем Любов Безкоровайна. — Найближчі такі господарства — у Полтаві та Сумах. Але й вони не працюють із дрібними товаровиробниками».
За словами очільниці агропромислового комплексу області, багато пропозицій надходить по лінії міжнародної допомоги. Та де саме розміщувати оті «забійні майданчики» чи охолоджувальні пункти для молока?
«Аби це визначити, треба мати чітке уявлення про кількість поголів’я, сировинну базу», — підкреслює Любов Безкоровайна.
Тим часом реформи у статистиці призвели до скасування такої форми звітності, коли відомості про кількість великої рогатої худоби та свиней подавали сільради. За новими методиками, на вибір обстежують приблизно дві тисячі домогосподарств із 25 тисяч, що є на території краю.
Населення до питань статистики ставиться з обережністю (чи не для нових податків збирають такі відомості?), тож не завжди йде на контакт. Практично тільки 86% погоджуються на обстеження. Нерідко до обстежуваних потрапляють «ті, хто взагалі й курки не мав».
«Цього року ми запропонували повернутися до колишньої форми звітності, коли статистичні відомості подавали сільські ради, — заявляє Любов Безкоровайна. — Адже найбільш авторитетні на селі люди — це голови сільських і селищних рад. То давайте разом з’ясуємо наявні ресурси області, аби мати реальні перспективи її розбудови».
Що стосується форми обліку тваринництва, то Луганщина — перша в Україні область, де такий експеримент матиме місце.