У редакцію «УК» надходять дзвінки від жителів різних областей України, у яких ідеться про вимушену зміну усталеного способу життя родин після того, як чоловіка чи батька мобілізували до лав Збройних сил. Наприклад, Тетяна К. із Чернівецької області схвильовано розповіла про те, що її чоловіка мобілізували. Вона зараз перебуває в декретній відпустці. З немовлям на руках дуже важко самій справлятися. Родичів поблизу немає, тож помочі немає від кого чекати. А на порі — весняні роботи в господі. «Що робити в такій ситуації? До кого можна звернутися по допомогу?» — зі слізьми завершила розмову Тетяна.

За роз’ясненням «УК» звернувся до старшого офіцера відділу військово-соціальної роботи соціально-психологічного управління Головного управління по роботі з особовим складом ЗСУ підполковника Володимира КАШЛЮКА.

— Люди часто губляться в таких ситуаціях, — каже Володимир Кашлюк. — Варто знати, що такі питання належать до компетенції місцевих органів влади. На них покладено завдання приймати рішення, спрямовані на соціальний захист і підтримку членів сімей військовослужбовців і безпосередньо бійців — учасників АТО. В кожній області існують програми, під які з місцевих бюджетів виділяють кошти для виплати певним категоріям населення. Вони можуть бути одноразовими, за рік чи щомісячними. Поширена і така форма підтримки, як компенсація за сплату комунальних послуг або за сплату найму житла. Законодавство передбачає надання пільг чи якихось інших видів допомоги за формальними ознаками. Це — наявність статусу, посвідчення, певних документів.

За словами Володимира Кашлюка, наголос нині роблять на зверненні громадянина. Поки що соціальна система не досягла рівня адресності, коли соціальні працівники самі йдуть до людей, що потребують допомоги. Тому нині усе залежить від активності громадянина, від його обізнаності. І це є чи найголовнішою проблемою. Більшість сімей військовослужбовців, призваних за мобілізацією, не знають про свої права, про те, куди звертатися по допомогу. Зараз посередник між державними органами соціального захисту і громадянами — районний військовий комісаріат. Комісаріат зобов’язаний надавати інформацію, в тому числі й про соціальну допомогу та служби, які цим займаються. А ще через комісаріати налагоджено роботу з волонтерськими, благодійними організаціями. Військкомати мають списки мобілізованих, інформацію про членів сім’ї. Передовсім тут мусять допомогти людині зорієнтуватися в місцевій системі органів самоврядування. Офіцер нагадав, що звернення про допомогу потрібно подавати у письмовій формі.

Важлива інформаційна робота всіх служб на місцях. На телефон довіри при Генштабі ЗСУ щодня надходить у середньому по 30 дзвінків. Люди часом запитують про елементарне. Приміром, чому мобілізували чоловіка, якщо в сім’ї більше трьох малолітніх дітей. Виявилося, що рідних дітей у чоловіка двоє, а троє не усиновлені — від першого шлюбу дружини. Юридично він не є багатодітним батьком. Чимало дзвінків із сільської місцевості, де виникає багато питань після мобілізації чоловіків. Великі земельні наділи, господарства потребують сильних рук.

Володимир Кашлюк навів такий приклад: «улітку минулого року на телефон довіри зверталася жінка з Житомирської області. Цікавилася, як їй зібрати урожай і підготувати поле до зими. Ми звернулися до районної державної адміністрації з цим запитанням. Голова адміністрації організував необхідну допомогу».

Молодим сім’ям часто потрібна психологічна допомога, підтримка. Волонтери-психологи зараз надають психологічну допомогу не лише бійцям, а й членам їхніх сімей. Звісно, нинішні обставини змушують подивитися на все по-іншому.