СИТУАЦІЯ
Через непорозуміння між суб'єктами господарювання ошуканою виявилася сільська громада
У колективному листі до редакції жителі села Хрещате Козелецького району Чернігівської області інформували: ще 2007 року, коли в районі розпочалася газифікація, внесли відповідні кошти на закупівлю газових труб та підведення їх до своїх осель, аби пришвидшити цю справу. Писали про те, як зраділи в 2009-му, коли відповідно до урядової постанови N1001 їхній підвідний газопровід, як об'єкт з високим рівнем готовності, був включений до списку таких, котрим фінансово допоможе держава.
Та от завершується січень 2011-го, а вже безпосередньо підведений до Хрещатого газ ніяк не потрапить до селянських осель. Люди продовжують писати і дзвонити в усі інстанції зі скаргами: обіцяного газівниками "голубого вогника" досі немає, а керівник місцевого господарства ще й вимагає від них кругленьку суму - 15 тис. грн з кожного.
17 січня вони побували на особистому прийомі у голови Козелецької райдержадміністрації Леоніда Мисливця. Для з'ясування подробиць ситуації разом із скаржниками на прийом прийшла і власний кореспондент "Урядового кур'єра".
Як розповіли представники територіальної громади Хрещатого, конфлікт виник з приводу оплати восьмикілометрового газопроводу високого тиску, прокладеного місцевими газівниками від села Чемер.
Відповідно до згаданої вище постанови Кабміну добудова мала здійснюватися коштом НАК "Нафтогаз України", звідки й надійшло 700 тис. грн на рахунок ГУ Державного казначейства України в Чернігівській області. Про це селянам офіційно повідомив заступник начальника Головного управління економіки Чернігівської обласної державної адміністрації Олександр Капелюха. Як, до речі, і про те, що коли в Чернігові зібралися спрямувати гроші за призначенням, виявилося таке: за підвідний газопровід уже встиг заплатити керівник ТОВ СВК "Дружба". Причім, як вказано в офіційній відповіді, "без будь-яких договірних відносин", через що управління капітального будівництва облдержадміністрації "не має права отримані кошти від НАК "Нафтогаз України" направити на компенсацію витрат ТОВ СВК "Дружба".
- Тепер, коли стало очевидно, що держава йому ці гроші не поверне, він став вимагати компенсації витрат від односельців: газ, мовляв, буде підключено тільки тим господарям, які внесуть у касу товариства 15 тис. грн. Чому ми мусимо платити за те, що мало б дістатися нам безкоштовно? - резонно запитали представники села в голови райдержадміністрації. - Де взяти таку суму пенсіонерам?
- Хто визначив, що треба платити саме стільки? -поцікавився Леонід Мисливець.
- Нам не надали ніякої кошторисної документації, -завважили представники сільської громади. Ще на початку минулого року підвідний і розподільний газопроводи нашого села прийняло на баланс ВАТ "Чернігівгаз". А ми й досі не підключені.
- Що ж, будемо розбиратися! - зауважив голова райдержадміністрації і запросив до розмови керівника районного управління газового господарства Юрія Яворського.
- Немає такого механізму, аби використати цільові кошти не за призначенням, - пояснив він. - Як виконавець робіт, теж не маю права взяти їх ще раз і передати далі, оскільки мені вже оплачено зроблене.
- А навіщо ви їх брали від товариства, знаючи, що на підвідний газопровід передбачено державні кошти? -поцікавилися скаржники.
- Тому, - пояснив керівник газового господарства, - що сільськогосподарський виробничий кооператив "Дружба" був замовником. Хотілося вже нарешті зробити справу. Коли починали будівництво, державні кошти ще не надійшли. Гадали, що вкладені у підвідний газопровід фінанси повернемо товариству після того, як надійдуть державні кошти. Але тепер виявилося, що юридично це неможливо. Звісно, зараз газопровід є державною часткою майна, але за чисто людськими законами, якщо товариство заплатило свої гроші, то їх треба повернути. Зрозумійте, якщо ви відмовитеся це зробити, а я підключу газ - на мене керівник виробничого кооперативу подасть до суду.
На цьому розмова закінчилася. Допоки селяни пішли з кабінету голови райдержадміністрації ні з чим, та все ще не втрачають надії, що місцева влада залагодить ситуацію, в їхніх скромних оселях нарешті з'явиться довгоочікуваний "голубий вогник" і ніхто знічев'я "за чисто людськими законами" не вимагатиме з кишень сільських пенсіонерів по 15 тис. грн.