Понад три місяці в Україні чинний Закон №1115-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість з операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції». Ним зменшено нарахування ПДВ до 14% на сире незбиране молоко та живу худобу, натомість залишено 20% на продукти переробки того й іншого. Така новація дала негативні наслідки, і цілком очікувано.

Ми неодноразово наводили на наших шпальтах висновки фахівців, що застерігали про небезпеку запровадження такої норми («УК» від 4 вересня та 9 жовтня 2020 року), але законодавці не дослухалися. Наслідки чинності закону і шляхи виходу із кризової ситуації, що склалася, стали предметом обговорення на пресконференції, яка відбулася в Києві за участі представників галузі переробки м’яса та молока. 

Два ринки в одній державі

Виконавчий директор Асоціації м’ясної галузі Микола Бабенко наголосив: зниження ПДВ до 14%, замість стимулювання виробників до зниження собівартості і відповідно зниження ціни м’ясної сировини фактично стимулювало подальше зростання ціни для споживачів — приблизно на 10 гривень за кілограм червоного м’яса.

Директор ТОВ «МК М’ясний», голова ради Асоціації м’ясної галузі Олександр Скорик додав: коли почали виконувати закон, вийшло так, що переробникам довелося доплачувати за виробників сировини різницю в ПДВ, причому вийшло навіть не 6%, а 7,2%, бо на оті 6% нараховується ще додаткове ПДВ. На стільки само зросла ціна продукції. Тож підприємства, які офіційно працюють, — платники податків опинилися у невигідному становищі порівняно з тіньовиками, ФОПами та базаром.

Фактично сформувалися два ринки м’яса — з ПДВ та без нього, ціна на них відрізняється на 10%. Зрозуміло, якому ринку надаватиме перевагу споживач.

За словами представників легального м’ясопереробного бізнесу, з набуттям чинності закону на ринку різко побільшало продукції від нелегальних забійних цехів, які, певна річ, не сплачують до державної скарбниці. І шкода тут не лише економічна — про якийсь санітарний контроль не йдеться, отже, здоров’я населення наражається на серйозну небезпеку. Відповідно переробники (у цьому разі м’ясокомбінати) вимушені вдаватися до якихось схем оптимізації податкового навантаження — подрібнення підприємства на ФОПи, перехід на тіньові моделі роботи тощо.

Чим завинило молоко?

Від закону постраждали не лише м’ясопереробні підприємства. Голова ради директорів Спілки молочних підприємств України Вадим Чагаровський наголошує: цей закон ще на стадії обговорення перед ухваленням викликав здивування, адже головною його метою проголошували боротьбу з податковими скрутками, а в молочній галузі їх нема. Тому не зрозуміло, чому сире незбиране молоко потрапило до переліку товарів, на які змінився механізм оподаткування.

І побоювання справдилися — приблизно на третині підприємств молочної галузі відбулося не зниження, а підвищення ціни. Адже за умови дефіциту молочної сировини жодне з підприємств — виробників молока не забажало знижувати відпускну ціну на оті сумнозвісні 6% різниці у ПДВ.

Одна з великих молокопереробних компаній повідомила, що лише за березень — квітень зазнала фінансових втрат на 20 мільйонів гривень. За попередніми оцінками, втрати всієї молокопереробної галузі за рік сягнуть мільярда гривень.

Голова ради Ічнянського молочноконсервного комбінату Сергій Запорощук так само висловлює здивування, чому м’ясо та молоко потрапили до того списку. Ні переробники молока, ні споживачі нічого від цього не виграли, зокрема не відбулося обіцяного зниження цін: виробники молока-сировини сприйняли зниження ПДВ як природну реакцію на весняне зниження надоїв, а свої відпускні ціни знижувати й не подумали.

І це попри те, що виробник молока закуповує все необхідне для свого виробництва з ПДВ 20%, а сам мусить платити 14%. Тобто фактично він припиняє сплачувати ПДВ, а інколи йому ще ту різницю мають відшкодовувати. Чи виграв від цього бюджет — питання вважаємо риторичним. Натомість у переробника ситуація зворотна: він мусить доплачувати оті 6%, які на практиці перетворюються на 7,2%.

Ще один нюанс: за офіційною статистикою, в Україні виробляють близько 9 мільйонів тонн молока на рік, з них 70% надходить із приватних господарств. Нині багато переробних підприємств, аби уникнути ситуації з ПДВ, що склалася, приймають молоко від населення за готівку і так само за готівку продають продукти його переробки не у великі торговельні мережі, а дрібним напівлегальним продавцям. Відповідно постає проблема низької якості та фальсифікату.

І ще один негативний чинник: імпортна молочна продукція на нашому ринку дешевша за вітчизняну, бо митна ставка на неї і податок, які сплачують закордонні виробники у своїх країнах, дають можливість збивати ціну.

Нічого, крім конфлікту

Завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики ННЦ «Інститут аграрної економіки» Леонід Тулуш зауважив: законопроєкт про зниження ставки ПДВ на деякі види сільськогосподарської сировини начебто мав за мету боротьбу з так званими податковими скрутками. Жодних можливостей для якогось зниження цін ні для виробників, ні для переробного сектору туди не закладали. Тому викликає подив, чому до переліку продукції потрапили ті товарні позиції, де жодних скруток не було.

Натомість одразу було закладено конфлікт між виробниками та переробниками. Таке одноразове зниження ПДВ не на всьому маркетинговому ланцюгу, а лише на одному його етапі не могло дати інакшого результату, крім як поставити переробників у невигідне становище. Виробників сировини ніщо не спонукало знижувати ціни, отже вони їх і не знизили. Навпаки, якщо у попередні роки наприкінці весни спостерігалося деяке просідання ціни сирого молока, цього року такого не відбулося.

Це українське ноу-хау, що не має аналогів у світовій економічній практиці, дало начебто парадоксальний, хоч насправді цілком логічний наслідок: зниження ПДВ дало зростання цін на продукцію. Ще один негативний наслідок — зниження конкурентоспроможності тих переробних підприємств, які працюють в офіційному податковому полі.

Вихід насправді не один

Більшість учасників пресконференції обстоювали думку, ніби єдиний спосіб уберегти їх від банкрутства — повернення до попередньої схеми оподаткування по 20% ПДВ з усіх. Такі законопроєкти вже внесено до Верховної Ради (5425 та 5425-1). Але насправді це не єдиний вихід, є альтернатива: не збільшувати ПДВ для всіх, а навпаки, зменшити хоч до 14%. Таке пропонує законопроєкт 5425-2, але туди не входить червоне м’ясо.

Уже не кажемо про те, аби зменшити ПДВ на основні соціально значущі види продовольства до рівня розвинених країн — 5-7%. Олександр Скорик зазначає, що це не спричинить зниження надходжень до бюджету, бо зниження цін активізує ринок, продаж зросте, тож бюджет отримає не менше, а навіть більше. Він запропонував у співпраці із профільними міністерствами, професійними асоціаціями та народними депутатами розробити відповідний законопроєкт.

Таку саму думку висловив міністр аграрної політики Роман Лещенко в інтерв’ю ресурсу UBR. На його переконання, слід знизити ставку ПДВ для цілої групи продовольчих товарів. Але проти, за словами міністра, виступає Мінфін, який наполягає на ставці ПДВ 20%. Роман Лещенко сподівається досягти порозуміння в уряді з цього питання.