ПРОБЛЕМА

На Житомирщині заборгованість перед Пенсійним фондом у кілька разів перевищує обсяг зарплатних боргів

За офіційними статистичними даними, загальна сума заборгованості із зарплат в області торік скоротилась наполовину і станом на 1 січня ц. р. становила 25,3 млн грн. У 7 районах Житомирщини із боргами покінчено повністю, а в 14 територіальних одиницях розрахувались із працівниками економічно активних підприємств. Як наслідок, область не лише прозвітувала про виконання на 109 % завдання з ліквідації зарплатних боргів, доведеного розпорядженням Кабміну N 1609 від 11 серпня 2010 року, а й вийшла за темпами їх погашення на друге рейтингове місце по Україні.

Віл і муха орали...

Як бачимо, ситуація нарешті кардинально змінилась на краще насамперед на економічно активних підприємствах області, де заборгованість впродовж минулого року скоротилась аж на 61%. І якщо до липня минулого року зарплатні борги, попри всі потуги їх зменшити, лише неухильно зростали, то у другому півріччі масштаби цього ганебного явища почали стрімко скорочуватися.

Зокрема, за даними обласного управління статистики, протягом останніх 6 місяців 2010 року заборгованість вдалось ліквідувати на 380 підприємствах. Отже, кількість працівників, які несвоєчасно отримують зарплату, за рік скоротилась більш ніж уп'ятеро і на 1 грудня 2010 року становила лише 6,7 тис. осіб. Утім, якщо виходити з розміру середньої заборгованості на одного працюючого, то ситуація менш оптимістична: якщо на початок минулого року кожному недоплачено 1126 грн, то нині - вже 2644 грн. Іншими словами, хоча кількість тих, кому заборгували зароблене, зменшилась, але гострота проблеми, як прогодувати сім'ю, для багатьох лише загострилась... А особливо з урахуванням того, що розмір середніх зарплат в області порівняно низький і становить лише 1755 грн.

Ще одна важлива складова, без врахування якої годі об'єктивно оцінити ситуацію із погашенням зарплатних боргів на Житомирщині, - зменшення обсягу своєчасно не виплачених доплат, нарахованих працюючим на забруднених унаслідок чорнобильської аварії територіях. Якщо на початок минулого року держбюджет боргував за цією статтею видатків майже 15 млн грн, то на початок нинішнього року ця заборгованість фактично ліквідована, а її розмір становить символічні для масштабів області 0,1 млн грн.

Крім того, вагомим внеском у розв'язанні проблеми зарплатних боргів стало виділення із обласного бюджету 5 млн грн Житомирському трамвайно-тролейбусному управлінню. А зважаючи на дотаційний статус області, можна говорити, що ці кошти теж фактично виплачені за рахунок держави.

Отож маємо досить просту арифметику: із 25,5 млн грн, на які вдалось скоротити загальний зарплатний борг в області, 20 млн грн становить внесок держави, а 5,5 млн грн припадає на місцеві органи влади.

Хвалитись чи сумувати?

Менш оптимістична картина, якщо аналізувати ситуацію не за матеріалами обласного управління статистики, перед яким звітують лише середні і великі підприємства, а за даними Пенсійного фонду, який обліковує всі наявні борги із зарплат. Як з'ясувалося, навіть з урахуванням 20 млн грн державних "вливань" загальна заборгованість в області торік скоротилась... на 16,7 млн грн, або на 25,1%, і станом на 1 грудня 2010 року становила 49,7 млн грн.

Навіть у тих семи територіальних одиницях, де "офіційно" прозвітували про повну ліквідацію зарплатних боргів, вона насправді становить від 67,5 тис. грн у Червоноармійському до 0,7 млн грн у Коростенському районі. Не менш дивує, що до переліку територій, де ліквідовано борги на економічно активних підприємствах, потрапили аж три райони із понад мільйонною (за даними Пенсійного фонду) заборгованістю - Баранівський, Житомирський і Черняхівський. Причому, якщо в останньому, за даними статистики, майже весь борг справді обліковується за підприємством-банкрутом, то у двох перших за "лежачим" сектором економіки - лише 0,3 і 0,03 млн грн відповідно.

Та особливо тривожить, що серед 9 територіальних одиниць, які мають понадмільйонні борги, у 5(!) впродовж минулого року заборгованість зросла від 1,3 до 2,5 раза! Не кажучи вже про те, що в обласному центрі, де заборгованість скоротилась із 30,8 до 27,2 млн грн, ситуація стає діаметрально іншою, якщо згадати про фактично подаровані місту 5 млн грн на погашення боргів перед працівниками місцевого трамвайно-тролейбусного управління.

Пенсійне забезпечення - на чужі плечі?

Місячна потреба на виплату пенсій в області становить 450 млн грн, із яких на її території збирають лише 185 млн грн. Здавалось би, слід дякувати державі за підтримку дотаційної Житомирщини та своєчасно спрямовувати до Пенсійного фонду свою частку внесків. Та на ділі все з точністю до навпаки...

- Заборгованість із платежів, - розповідає начальник головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області Олександр Чорній, - торік зросла із 93 до 100,2 млн грн. І це при тому, що майже по 98 % боргу вже є судові рішення, а державна виконавча служба забезпечила примусове стягнення 39,2 млн грн, що майже у півтора раза більше, ніж позаторік. Утім, вже те, що в області частка боргу економічно активних підприємств становить 42 % від його загального обсягу, тимчасом як загалом по Україні - лише 20%, засвідчує: належної консолідації всіх причетних до розв'язання проблеми служб ще не досягнуто.

Навряд чи хтось ризикне заперечувати цей невтішний висновок, якщо із 23 районів і 5 міст області не мають заборгованості понад 1 млн грн по внесках до Пенсійного фонду лише 6 районів і м. Новоград-Волинський. Навіть якщо вести мову лише про так звані дієві борги (без врахування безнадійної заборгованості підприємств-банкрутів), то в області аж 13 територіальних одиниць-"мільйонерів". Причому, за винятком двох, їх борги торік лише зростали - від "скромних" 0,3 млн грн в Андрушівському районі до "рекордних" 1 млн грн у містах Житомирі та Малині.

Тому складається прикре враження, що в області задля покращення суворо контрольованої урядом ситуації із скороченням зарплатних боргів свідомо йдуть шляхом нарощування заборгованості перед Пенсійним фондом.

Тривожить також те, що, з огляду на дані Пенсійного фонду, майже 40 % найманих працівників отримують зарплати у розмірах, не вище встановленого законодавством мінімуму. Крім того, чимало жителів області оформлені на неповну ставку, що є ще одним із симптомів "тінізації" ринку праці. А якщо врахувати, що в дотаційній області із кожних п'яти працюючих двоє зайняті у бюджетній сфері, то мимоволі виникає думка, що на Житомирщині, м'яко кажучи, все ще існують містечкові підходи до вирішення завдання державної ваги і значимості.

І хоча ніхто не заборонить робити хорошу міну при поганій грі, однак в українській мові слово "міна" має два значення - і вираз обличчя, і вибуховий пристрій. А останній, як відомо, може піднести неприємний "сюрприз"...