Найвірогідніше, багато хто чув інформацію: одному з найстаріших на території України дерев, яке росте на мисі Сарич у Криму, загрожує загибель. Виявляється, нинішні власники земельної ділянки додумалися повісити на реліктовий ялівець електротрансформатор, тож у будь-який момент унікальна пам'ятка може згоріти. Кримські екологи б'ють на сполох і вже подали заяву до Мінприроди щодо внесення дерева до пам'ятників природи.
Йдеться про справді дивовижне дерево. Знайшли його екологи лише минулої осені, припустивши, що йому 2000 років. Та, проаналізувавши матеріали досліджень віку ялівця високого, здійснених німецькими та голландськими вченими з допомогою радіовуглецевого аналізу, українські екологи дійшли сенсаційного висновку - кримському патріарху щонайменше чотири тисячоліття!
Як же людська рука могла піднятися на дерево, котре ще до нашої ери зросло на скелястому березі Понтійського моря? Безперечно, "зачепитися" маленькій насінині на цій найпівденнішій точці півострова, так званій "Кримській Африці" було вкрай важко. Але маленький зелений паросток не затоптала нога давніх греків та римлян, скіфів і сарматів, не зламали його зелені шати й візантійські купці, які не раз припливали на цей берег.
Кримське субсередземномор'я, як ще називають територію мису Сарич, віддавна і аж до нашої ери, тобто впродовж 4000 тисяч років було вкрите густими реліктовими лісами. Слава Богу, нікому не спадало на думку завдати їм зла. Ще й сьогодні тут можна зустріти такі "червонокнижні" екземпляри як фісташка туполиста, суничник дрібноплідний, дуб пухнастий, грабинник, держидерево.
Та цивілізація безжальна передусім до мовчазних і уразливих наших братів -дерев. Більшість унікальних насаджень тепер загублено, а на їхньому місці з'явилися санаторні комплекси, державні дачі і просто "дачки". Хтось "урвав" і шматок землі, на якому дивом зберігся ялівець, про який йшлося вище. Та навіщо ж бездумно знищувати давнє, проте живе дерево?! Спасибі екологам, зокрема і з Київського еколого-культурного центру, які встали на його захист.
Принагідно зауважимо, що ідея провести інвентаризацію реліктових належить саме цій громадській організації. За словами її голови Володимира Борейка, протягом двох років активістами-екологами за підтримки Держслужби заповідної справи Мінприроди знайдено понад 500 древніх дерев, половина з яких ще не є заповідними. 82 з них мають вік 1000 років ( 75 - у Криму), три - два тисячоліття і більше.
Ці та інші заповідні "могікани" вимагають від нас не так вже й багато. Охоронного знаку та огорожі, яка б повністю виключила доступ людей, іноді кількох підпор під старе гілля та бережного шанобливого поводження. Натомість туристи-варвари не лише залазять на дерева, щоб сфотографуватися, а й подекуди з нечуваною жорстокість відрізають шматочки деревини на сувеніри. Найнахабніші розпалюють поблизу багаття, витоптують ногами та автомобілями землю довкола стовбура.
Та попри таке знущання і грубі старі пломби - жорстокі рани від дроту та залізних штирів у деревині - 2000-літня олива з Нікітського ботанічного саду ще й продовжує плодоносити. Точнісінько, як у тій пісні про черешню: "Стара-стара, а кожен рік цвіте..."
Пробачте нас, старі і мудрі дерева! За те, що меркантильне й бездумне дедалі частіше вихолоджує з багатьох сердець безкорисливу любов та співчуття до всього живого. Що не всі на планеті і в суспільстві навчилися поводитися відповідно до наукової кваліфікації. Виходить, для цього одного життя дерева вистачає, а людського - замало?
