Помітно втомлений і пригнічений політичними, воєнними та економічними невдачами і поразками кремлівський геополітик гарячково продовжує змінювати плани так званих денаціоналізації, демілітаризації і всього повномасштабного вторгнення в Україну, як циган коней. Нині керівні терорашисти, вже навіть не приховують, що москва цілеспрямовано воює із беззбройними мирними жителями нашої держави: триває так звана деелектрифікація, під час якої вороги не шкодують потужних ракет. Якщо зважати на те, що верзуть знервовані кремлівські пропагандисти та окремі пересічні люди, складається враження, що уявна світова велич і могутність рф на сьогодні виписана трохи зміненою і відомою з історії тезою: зіщулене пуйло у владі мінус електрифікація всієї України. 

Що ж, не маючи змоги прорвати оборону ЗСУ та дедалі частіше відступаючи під успішними контрударами захисників України, загарбники змушені здебільшого воювати із цивільним українським населенням. І навіть із тваринами. Бо чого тільки варта відома рашистська «спеціальна військова операція» «деєнотизація». Адже вкраденого із зоопарку на Херсонщині звичайного єнота на одному з російських телеканалів тепер демонструють і пропагують як «визволеного» і водночас як один із символів перемог російських елітних десантних військ. 

Це було б смішно, аби не було так гидко і моторошно. Бо з’являється дедалі більше підтверджень такого тлумачення символів на техніці росіян Z і V: до нас увірвалися дикі zвірі та vиродки. А після того, що зробили ці озброєні потвори із тваринами в зоопарку селища Ямпіль на Донеччині, вже не виникає сумнівів: місце за міцною металевою кліткою звіринця має належати не звичним представникам фауни, а двоногим російським нелюдам.

«На вольєрі з вовками так і висів замок»

Зоопарк Yampol Zoo та страусина ферма поблизу лісу, а ще екологічна стежка місцевого лісгоспу «Лісове намисто» були улюбленими місцями відпочинку малих і старших жителів Лиманського району Донеччини та сусідніх областей. Звісно, приваблювали людей не лише довколишні мальовничі краєвиди, а насамперед наявність там різних видів тварин, серед яких були й екзотичні. Усього у звіринці утримували понад пів сотні представників фауни, серед яких антилопи, лами, кенгуру, олені, ведмеді, вовки, дикобраз, бізон Яша, верблюд Гоша, мули, віслюки, кабани, кози, вівці. А ще австралійські страуси, павич, фазани, свійські та хижі птахи. 

Небезпека цим тваринам стала реальною, коли російські самоназвані «старші брати» почали обстрілювати селище, а заодно й вольєри з реактивних систем залпового вогню «Град», гармат і мінометів. Уже тоді окремі нажахані тварини побігти до лісу, й подальша їхня доля невідома. Інші залишалися на місці, аж доки 29 квітня рашисти повністю окупували Ямпіль. 

Нарешті вдалося визволити селище від хижих окупантів аж наприкінці вересня. На території зоопарку побували волонтери з організації порятунку і допомоги постраждалим від війни тваринам «Ветмаркет» і пересвідчилися, що розповіді людей про жахіття в зоопарку, на жаль, не перебільшені. Звіринець був заповнений кістками та рештками звірів, які здохли з голоду чи внаслідок обстрілів.

«З’ясувалося, що деякі тварини якось зуміли самостійно вийти звідти, інших хтось випустив на волю, а ті, що залишилися, здебільшого там і здохли. Наприклад, на вольєрі з вовками висів замок, який ми збивали, щоб зайти. Вовки, звісно, лежали мертві. А ось одного виснаженого ведмедя, як нам розповіли, буквально напередодні нашого візиту вивезли інші волонтери», — розповідає представник «Ветмаркету». 

Волонтери згадують, що під час їхнього перебування в зоопарку рашисти вкотре обстрілювали звіринець, який й без того нагадував кладовище. Зокрема там вони відразу натрапили на рештки верблюда Гоші, який, за висновком ветеринарів, сконав від голоду та виснаження. 

Війна все спише?

Вражає, що під час прицільного обстрілу зоопарку волонтери, зрозуміло, змушені були якомога швидше поїхати звідти. Однак зуміли тоді вивезти в безпечніше місце віслючків, ламу та інших вцілілих аборигенів звіринця. По інших вирішили повернутися після припинення вогню. І що ж? Коли невдовзі знову приїхали туди, голодні й дуже налякані тварини не розбіглися лісом тощо, а збившись до гурту, стояли в терплячому очікуванні рятівників. Так підтвердилася відома особливість утриманців зоопарку, які, опинившись на волі без опіки людей, найчастіше приречені на загибель. 

Нині вже не секрет: цією особливою довірою тварин до людей, які їх утримували, забезпечуючи харчем та водою, скористалися російські загарбники. Проте вони не годували «братів менших» у зоопарку, а навпаки, зжерли їх. За словами місцевих жителів, «брати»-буряти активно полювали на страусів, які розбігалися довкола, і залюбки харчувалися екзотичним для них трофейним м’ясом. 

Така сама доля спіткала бізона Яшу. «Якийсь час він ходив селищем, але був не агресивний, а дуже наляканий і нікого не чіпав. Його трохи підгодовували, а потім застрелили: комусь із п’яних окупантів закортіло ще й такої свіжини», — розповідає місцевий житель. 

Підтвердженням цієї версії можуть слугувати залишки відрізаної голови великої рогатої худоби, які знайшли волонтери. А ще на території зоопарку натрапили на вміло зрізані шкури звірів, яких уподобали російські зообрати і гурмани. 

Певна річ, заперечувати причетність кремлівських загарбників до жахіття, що відбувалося у Yampol Zoo, не доводиться. Однак вивчаючи ситуацію, активісти поступово доходять висновку: врятувати звірів і уникнути нинішніх масштабів трагедії завадила дивна позиція власників звіринця. Військові та місцеві люди підтверджують, що лінія фронту наближалася до Ямполя не стрімко, а повільно, а тому був час, щоб вивезти з небезпечної зони якщо не всіх, то бодай більшу частину чотириногих утриманців. Один із працівників зоопарку підтвердив волонтерам: ні він, ні його колега, які доглядали тварин до початку окупації, не отримали від керівників жодних розпоряджень чи вказівок про необхідність негайної евакуації звірів. 

Нині команда волонтерів, спираючись на покази очевидців, ретельно збирає матеріали, щоб потім звернутися до правоохоронців і долучити їх до розслідування причин цієї жахливої історії. Бо вже очевидно, що до загибелі покинутих у зоопарку звірів причетні не тільки російські zвірі. А й громадяни України — власники зоопарку, які, можливо, сподівалися, що війна все спише.