Якщо із 2016 року загальні обсяги капітальних інвестицій в агропродовольчі сектори економіки України збільшувалися, то, за даними Держстату, 2019 року вони зменшилися на 2,2%, повідомляє провідний науковий співробітник Інституту аграрної економіки Микола Кісіль. Які причини цього?

Заступник міністра економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства Тарас Висоцький, виступаючи на відкритті 10-ї виставки «Агровесна 2020» зазначив, що валова продукція сільського господарства зростає швидше, ніж виручка від її реалізації. Тобто виробництво росте, а його рентабельність падає. На думку заступника міністра, це тому, що світові ціни на сільськогосподарську сировину знизилися, а наші виробники досить чутливі до світової кон’юнктури.

Тому, вважає Тарас Висоцький, для подолання цієї негативної тенденції слід зменшити частку первинної сировини у валовій експортній продукції. Слід нарощувати переробку і збільшувати обсяги продукції з високою доданою вартістю. Нині щонайменше 30% закладеного тут потенціалу досі не використано. Утім, що зробить уряд для підтримки цього напряму, промовець не зазначив.

Чому падає

Але хіба чинник, наведений заступником міністра, — єдина причина падіння рентабельності галузі? Це намагалися з’ясувати учасники дискусійної панелі «Як підвищити рентабельність агробізнесу», що відбулася у межах цієї виставки. Скажімо, заступник голови Громадської спілки «Всеукраїнська аграрна рада» Михайло Соколов зауважує: дуже шкодить сільгоспвиробникам дорожнеча добрив, нагально стоїть питання зниження мит на їх ввезення. Навіщо потрібне таке мито, крім як для скорочення рентабельності сільськогосподарського виробництва, не зрозуміло.

Ще один приклад — триває дискусія навколо законопроєкту, який би нарешті дозволив ввезення в Україну дослідних зразків засобів захисту рослин для їх випробування у нас без реєстрації у країні-виробнику. Ситуація насправді безглузда, бо розвинені країни не покладаються на підсумки чужих досліджень, проводять свої, лише Україна — виняток. Тому реєстрація нових препаратів, більш ефективних і менш токсичних, фактично припинилася. Хто тут програв? Знов аграрії!

Ще одна проблема, не лише аграрна — дуже складна і корумпована система отримання дозволів на будівництво. Уся регуляторна сфера, що стосується аграрного сектору і суміжних галузей, потребує не косметичних поліпшень, а концептуального удосконалення, резюмує експерт. Бо нині парадоксальна ситуація: якщо чиновники дають дозвіл на щось, то вони мали б відповідати за наслідки наданого ними дозволу, в реальності ж — ні. Певна річ, їм простіше взяти хабар, ніж насправді щось перевіряти.

Скорочення інвестицій — шлях у нікуди

Колишня в.о. міністра аргарної політики та продовольства Ольга Трофімцева зауважує: в аграрній галузі спостерігаємо скорочення капітальних інвестицій. На це є багато причин, зокрема зміцнення національної валюти — при цьому імпортовані засоби аграрного виробництва чомусь дешевшими не стають, а ось експортна виручка помітно падає.

Виробники починають економити не лише на капітальних витратах, а й поточних виробничих — добривах, засобах захисту рослин, техніці, скорочують кількість технологічних операцій тощо. Але намагаючись скоротити витрати, аграрії скорочують і майбутні доходи, бо пропорційно витратам зменшується й урожай.

Не сприяє інвестиціям в аграрний сектор і неясність у питанні ринку землі: досі не зрозуміло, коли його запровадять і який вигляд він матиме у підсумку. Тож і сільгоспвиробники вичікують, не знаючи, куди їм вкладати гроші — чи у викуп землі, чи у розвиток виробництва, бо на одне й друге разом коштів не вистачить.

Михайло Соколов додає: чимало клопоту завдають чутки, які не з кращою метою розповсюджують прихильники вільного ринку землі — нібито аграрії занижують орендну плату за паї. Насправді переважно сільгоспвиробники балансують на нижній межі рентабельності, а то й переходять її, тож більше платити за паї вже не можуть. Тому багато аграрних підприємств з урахуванням інших згаданих чинників будуть у збитках.

Це вже не найкраща стартова позиція для запровадження ринку землі. Останнім часом аграрії знизили витрати на техніку, будівництво тваринницьких комплексів тощо. Багато хто не виконав тих планів, які торік ставив.

До чинників, що негативно впливають на рентабельність аграрного виробництва, слід зарахувати й погодні. На цьому зауважив керівник відділу агропромислового страхування страхової компанії «ІНГО Україна» Руслан Зимовець. Через кліматичні зміни збільшуються кількість і масштаби природних катаклізмів, через що знижується урожайність, відповідно і рентабельність.

Знизити збитковість могло б страхування аграрних ризиків. Але тут заковика: останні витрати страхових компаній стали рекордними за всю історію аграрного страхування і з часом лише зростатимуть. Цього року вони перевищать 100 мільйонів гривень, а аграрний сезон ще не закінчено.

В Україні страхують свої ризики лише 3—5% аграріїв, переважно великі компанії з іноземним капіталом. Решта коли й страхуються, то обирають найдешевші пакети страхових послуг, ширший пакет — для них надто вже дорого. Виходом тут була б часткова бюджетна компенсація аграріям витрат на страхування, як це практикували минулими роками. І самі сільгоспвиробники, і страховики зацікавлені, щоб така система знову запрацювала на повну силу.

А наостанок повернімося до думки Тараса Висоцького: чи завжди вигідно експортувати не сільгоспсировину, а продукти її переробки, наприклад не зерно, а борошно, як пропонували деякі під час іншої дискусії на тій самій виставці?

ПРЯМА МОВА

Ольга ТРОФІМЦЕВА,
колишня в.о. міністра аргарної політики
та продовольства:

— Це різні за обсягом ринки, тому отримати ту саму валютну виручку, яку маємо на сьогодні, там буде неможливо. Тут треба підходити зважено, підраховувати, що вигідніше нам. Усім критикам хочу сказати: беріть калькулятори і вчіться рахувати. Певна річ, нам потрібні й переробка, і готові продукти, які продаватимемо в упакованому вигляді, але не завжди вигідніше експортувати саме таку продукцію. А роль держави тут така: має бути стала, прогнозована аграрна політика, єдине бачення перспективи, чого зараз ми, на жаль, не спостерігаємо. Програми, започатковані у попередньому уряді, свого часу багато критикували, і я сприймаю цю критику, але загалом їх було спрямовано саме на розвиток вітчизняної переробки, створення додаткової доданої вартості.

Михайло Соколов,
заступник голови Громадської спілки
«Всеукраїнська аграрна рада»:

— Чим капіталізм кращий за планову економіку? Хазяїн прагне, щоб вкладені ним кошти дали максимальний прибуток. Наче очевидно, але коли йдеться про сільське господарство, зразу перестаємо цьому вірити — ні, мовляв, фермери не туди інвестують, їм треба пояснити, що не треба нарощувати виробництво пшениці, треба будувати переробку. Але фермери — не ідіоти, вони інвестують туди, де отримують найвищий прибуток на вкладений капітал і так максимізують наші додану вартість і ВВП. Тому не треба їх вчити, чим вони мають займатися, треба просто дати змогу це робити.