ПАМ’ЯТЬ
Ця стрічка про геніального хірурга, зйомки котрої розпочнуться за кілька тижнів, — кінематографічна спроба нагадати українцям, що нам є ким пишатися!
15 квітня стартують зйомки документального фільму, присвяченого відомому українському хірургу Миколі Амосову. Цю роботу розпочато за ініціативою Асоціації кардіологів, судинних та серцевих хірургів, а також особисто Катерини Амосової та її сім’ї. Презентація фільму запланована на грудень 2013 року — до 100-річчя Амосова.
— Наша мета — зробити так, щоб картина виглядала як документальне свідчення. Для цього ініціативна група досліджує архівні матеріали, записує спогади пацієнтів Миколи Амосова. Фіксуємо події у часі, проектуючи їх на вічність. Такого підходу до справи вимагає життя великого лікаря. Саме цим можна пояснити його життєвий успіх. Нині у нас є приблизно 75% бюджету — це гроші інвесторів проекту. Існує домовленість із кінодистриб’юторами, тож, окрім трансляцій на телебаченні, заплановано обмежений кінопоказ, — розповів сценарист і режисер документального фільму «Амосов: сторіччя» Сергій Лисенко.
За життя його називали генієм, але сам Амосов ставився до себе досить скептично. Він не думав про вдячність і вічність. Чесно, талановито і відповідально виконував свою роботу.
За час лікарської практики врятував понад дев’ять тисяч чоловік. Започатковану ним справу успішно продовжують у створеному академіком інституті, який має його ім’я. Туди поспішають за допомогою не лише жителі України, а й хворі з багатьох країн. Лікар, академік, науковець у галузях медицини, кібернетики, біокібернетики. Засновник кардіохірургії в Україні, дослідник, винахідник, громадський діяч, письменник, філософ. Хто спілкувався з ним або хоч раз чув виступ, на все життя запам’ятав його переконання в силі людських можливостей, внутрішню культуру і націленість на успіх. Життя академіка Амосова — своєрідний моральний стрижень суспільства, підняття до високої планки духовних цінностей. Він не лише лікував хворих, а й підтримував у суспільстві прагнення бути кращими у стосунках і відповідальнішими за майбутнє. Не випадково 2008 року Миколу Амосова назвали другим після Ярослава Мудрого великим українцем за результатами опитування громадської думки в проекті «Великі українці». Нинішній рік ЮНЕСКО оголосило Роком Амосова.
Але час швидкоплинний. Уже 10 років немає серед нас лікаря-новатора. Дедалі менше залишається колег, з якими він працював, хворих, яких оперував. Проектуючи минуле на сьогодення, творці фільму прагнуть, аби він прислужився вихованню майбутніх поколінь. Нині, зауважив Сергій Лисенко, в нації є проблеми з пам’яттю. І якщо цьому не протистояти, то на яких прикладах виховуватимемо молоде покоління? Тож і сьогодні великий хірург допомагатиме суспільству лікувати серце від байдужості і псевдоцінностей. Його асистентами будуть люди, врятовані академіком.
Катерина АМОСОВА,
професор-кардіолог,
донька Миколи Амосова:
— Ініціативна група поставила за мету створити не просто біографічну розповідь, а фільм про цінності людського життя. Академік Амосов стверджував: щоб бути щасливим, треба не хворіти, а для цього слід дотримуватися певних правил.
Якими вони були в нього, як їх відчували пацієнти, колеги, слухачі його виступів — все це мають розповісти сучасники, до яких ми звертаємося з проханням допомогти у створенні фільму.
Це буде розповідь про моральність, про вплив особистості на становлення суспільства. Хочемо показати, як жила людина, маючи ідеал, високо піднявши планку вимог до себе.
Впевнена: це потрібно молоді. На жаль, нині значна її частина ту планку опускає. Тому їй необхідний приклад для наслідування. А люди старшого покоління пам’ятають, з яким піднесенням вони продовжували життя після зустрічі з академіком. Їх ми і запрошуємо для співпраці.
Нація сильна пам’яттю, продовженням великих справ, розпочатих раніше. На жаль, ставлення до пам’яті не завжди таке, як має бути. Приміром, при підготовці матеріалів до фільму ми звернулися в Музей історії Києва, куди свого часу передали апарат штучного кровообігу, розроблений і виготовлений академіком. Йому і хворим він служив не один рік. Але в музеї знайти цей експонат не змогли.