Хоч як прикро, мусимо визнати: не люблять у нас успішних, роботящих, завзятих. Щонайменше їм заздрять, і ця жаба душить передусім тих, хто сам нічого не вміє, не хоче працювати і нічого не робить, щоб змінити своє життя на краще, хоч і першим прибігає з ложкою за загальний стіл. Зате пройдисвітам вірять щиро, по-дитинному, подекуди навіть здогадуючись, що завтра ризикують залишитися без шматка хліба. Чому ж так ведеться?

Як мокре горить

На початку цього року добре відомий на Хмельниччині підприємець, голова селянського фермерського господарства «Кузьминці» Олександр Співак змушений був звернутися до суду по захист своїх прав.

23 січня  розпочалося досудове розслідування в кримінальному провадженні за заявою Олександра Михайловича про те, що громадянин Сапсай С. П., перебуваючи на посаді виконавчого директора СФГ «Кузьминці», зловживаючи службовим становищем, незаконно заволодів та розпоряджається майном цього господарства, частину якого самовільно використовує у створеному ним сільськогосподарському кооперативі.

Нині кримінальним провадженням за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, займаються фахівці слідчого управління УМВС України в Хмельницькій області. Минуло дев’ять місяців, а в «сухому підсумку» обласних пінкертонів особливо звітувати нічим: допит заявника і кількох свідків, вилучення в «реприватизаторів» документів СФГ «Кузьминці» та передача матеріалів провадження на судово-бухгалтерську експертизу.

І хоч ознаки злочину очевидні навіть невтаємниченому, самого Олександра Співака   постраждалою стороною в справі чомусь визнано лише через півроку. А документальне підтвердження цього з офіційних паперів його адвокати змогли отримати майже   місяць потому. Проведення судово-бухгалтерської експертизи взагалі виявилося Рубіконом, хоча сторона позивача оперативно надала всі матеріали.

Тож у заявника небезпідставно склалося враження, що хтось чи щось таки істотно гальмує слідство. Тим часом, за словами Олександра Співака, місцеві «експропріатори», очолювані згаданим С. Сапсаєм, безперешкодно створили на базі майна приватного СФГ «Кузьминці» однойменний сільськогосподарський виробничий кооператив і демонстративно на очах односельців та всього району почали використовувати чуже приватне майно, розгорнувши бурхливу господарську діяльність.

На чиємусь нещасті в рай не заїдеш

Як свідчить Олександр Співак, селянське (фермерське) господарство (СФГ) «Кузьминці», головою якого він є, володіє на правах приватної власності матеріальними цінностями, виробничою худобою, великою рогатою худобою, сільськогосподарською технікою. Це підтверджують документи, надані слідству.

Приміром, упродовж 2013 року (О. Співак придбав СФГ у попередніх власників наприкінці 2012-го) це сільськогосподарське підприємство закупило основних фондів на 2,3 мільйона гривень, зокрема молокопровід, обприскувач, трактор, наростило молочне стадо, істотно збільшило виробництво молока.

Фермерське господарство активно підтримувало соціальну сферу села — відремонтувало місцеві дороги, надало допомогу на харчування школярів і дошкільнят, обладнало для малюків ігровий майданчик, спорудило церкву. Тут було створено майже 70 робочих місць (чи не найбільше в районі). Власники паїв вчасно і в повному обсязі отримали плату за свою землю за результатами господарювання в 2013 році.

Щоправда, за попередніх власників  орендна плата тут і справді була найнижчою в районі, тож Олександр Михайлович плекав плани щодо збільшення виплат, для чого збирався  наступного року внести зміни в договірні документи. Він планував розширити посіви цукрового буряку, який завжди добре родив на цих землях, наростити тваринництво, яке розв’язує проблему  постійної зайнятості працездатного сільського населення.

Та сталося не так, як гадалося. Жителі Кузьминців дуже легко повелися на облуду, яку вміло вклали їм у вуха  свої «солодкоголосі» і потрапили в чужу пастку.

Нині багато хто з них зрозумів, що придуманий образ «ворога трудящих» зовсім не личить молодому підприємцеві Олександрові Співаку, який підставив плече і власні статки громаді села у найважчі для неї часи, коли попередні власники господарства вичерпали свої організаторські спроможності та поспіхом виїхали з цієї місцевості.

Адже сільське господарство нині — чи не найризикованіший сегмент економіки, і охочих вкладати в нього власні інвестиції  треба довго шукати. А земля, як відомо, без належного обробітку мало кого прогодує. Ось і заростають кукілем колись квітучі лани, а села, де лишаються безробітні й пенсіонери, поволі перетворюються на пустку.

Люби, Боже, правду, — недарма повторювали наші бабусі. Олександр Михайлович для місцевих жителів людина не чужа-заїжджа. Він виріс на теофіпольській землі, знає ціну шматка хліба, поважає трудовий люд, ніколи не вдається до образ чи погроз. Усім в області добре відомо, що саме Олександр Співак дав нове дихання  столітньому цукровому заводові в сусідньому Старокостянтинові, перетворивши його за п’ять останніх років на  одне з кращих виробництв цукру в Україні.

Його батько Михайло Петрович Співак свого часу будував тутешній, найбільший на хмельницькому Поділлі, Теофіпольський цукровий завод, а потім  майже 11 років очолював колектив підприємства, і всі в районі досі згадують його добрим словом.

Здавалося  б, від добра добра не шукають. Чому ж псевдореволюційна риторика купки авантюристів затьмарила розум громади?

Позичаєш чуже — віддаси своє

За словами Олександра Співака, новоутворений кооператив на своєму балансі не має ні майна, ні великої рогатої худоби, ні будь-яких інших матеріальних цінностей.

У нього нема належним чином зареєстрованих угод щодо оренди землі та майна, документів щодо вчинення виробничо-господарської діяльності, договорів на реалізацію чи купівлю продукції. «Кооператори» впродовж дев’яти місяців фактично паразитують на чужому майні, обманюючи наївних односельців, мовляв, революція все спише.

Водночас привласнення кооперативом чужої продукції створює потенційну небезпеку для законних господарів — СФГ «Кузьминці», призводить його до стану банкрутства, противоправного вилучення майна фермерського господарства та грошових коштів.

Як пояснює Олександр Михайлович, С. Сапсай та кільканадцять його апологетів (більшість  селян дедалі частіше розуміють, що їх просто ошукали) перешкоджають подальшому розвиткові фермерського господарства, не дають змоги  законному господареві провести інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, протиправно утримували бухгалтерську документацію та трудові книжки працівників господарства.

Захоплення майна СФГ «Кузьминці», продовжує співрозмовник, позбавляє його можливості здійснювати підприємницьку діяльність на орендованій  землі, у нього незаконно відібрали власність на посіви, виробничу та сільськогосподарську продукцію. Певна річ, це створює підстави для невиконання фермерським господарством взятих на себе договірних зобов’язань, перешкоджає нарахуванню та сплаті податків до бюджету.

Не все просто і з орендною платою за землю. Як пояснюють юристи, договори оренди землі, укладені з СФГ «Кузьминці», чинні до 2022 року.  Згідно із законом, кошти селянам має виплачувати саме селянське фермерське господарство, а не горезвісний кооператив. Інакше це буде дохід, за який  контролюючі органи обов’язково нарахують податки.

Цікаво, що новий кооператив навіть організаційно розпочався… з брехні. Розповідають, що на загальних зборах привселюдно обіцяли, що його засновниками будуть усі селяни, проте на папері виявилося, що ними стала четвірка наближених до С. Сапсая.

Коли громада дізналася про це, махінатори нашвидкуруч змінили установчі документи, до складу засновників внесли вісім інших осіб, найімовірніше, щоб згодом перекласти відповідальність за свої неправомірні дії на чужі плечі. Щоправда, С. Сапсай «скромно» залишив за собою директорське крісло.

Навіщо це зроблено, стало зрозумілим з його подальших дій. Як інформують жителі Кузьминців, керівництво кооперативу, привласнивши чуже майно, вже розпочало співпрацю з інвестором (до цієї ризикованої оборудки пристало ВАТ «Теофіпольський цукровий завод»), отримало від нього фінансове і матеріальне вливання. А отже, місцевий люд  знову підставляють, втягуючи в економічну залежність від того, чиї гроші без його згоди зичать.

Неважко передбачити, що в недалекому майбутньому новітніх кооператорів може очікувати боргова яма. То про яке самостійне господарювання йшлося, панове?!

Світло і тіні

Нагадаємо,  що справу  в кримінальному провадженні за заявою Олександра Співака співробітники Теофіпольського  РВВС внесли до реєстру досудових розслідувань ще в січні цього року. Та місцева Феміда відразу злякалася псевдореволюційних масовок, які вчиняв під вікнами  місцевої міліції та прокуратури. С. Сапсай та наймані ним «комедіанти». Тоді провадження забрали в обласну міліцію.

Допоки решта  новокооператорів годувала чужу худобу і продавала чуже молоко, кузьминські псевдореволюціонери добралися і до Хмельницького, вочевидь залякавши своїми гучними «виставами» і тамтешніх майорів з лейтенантами.

Та досудове розслідування  все-таки тривало, бо державний реєстр так просто не обійдеш. І тут слідство, за словами Олександра Співака, зіткнулося з новою проблемою: червоне світло на його шляху почали вмикати окремі посадові особи обласної прокуратури.

Олександрові Михайловичу довелося навіть звернутися до Генеральної прокуратури, щоправда, звідти скаргу узвичаєно (як це було і до Революції гідності) надіслали тому, на кого скаржаться. В області прочитали, трохи злякалися, а коли зрозуміли, що Києву не до них, вже дев’ятий місяць поспіль, як мовиться, тягнуть кота за хвіст.

Може, запитає допитливий читач,  така консервація конфлікту між законним власником  та купкою новітніх «анархістів» комусь вигідна? І той «хтось» сидить у м’якому кріслі й тихо посміхається, мовляв: «Усе йде за планом».

Тишком-нишком, проте вочевидь грубими і неправовими методами  доводять до банкрутства ще одне успішне сільськогосподарське підприємство.

Власникові встромляють палиці в колеса, не дають змоги провести посівну, тож, зрозуміло, годі й чекати наступного врожаю. Затим худобу відправляють під ніж, і 70 селян працездатного віку замість ферми підуть на біржу. Бо тому,  хто  має на меті лише зиск, така «дрібничка» байдужа.

Сумна картина чекає на кузьминську громаду. Допоки  триватиме судова тяганина, літні власники земельних паїв з досвітку займатимуть чергу на прийом до місцевого очільника, щоб запитати: «Хто ж їм тепер платитиме орендну плату, коли законного користувача земельних ділянок не допускають до їх обробітку, а з новим кооперативом угоди не мають правових наслідків?!»

Спорожніє місцева скарбниця, бо нікому буде платити податки, мілітимуть районний та обласний бюджети. Чи отримуватимуть вчасно зарплату слідчі й прокурори — питання риторичне.

Семен СИЧЕНКО
для «Урядового кур’єра»