ПРАВОПОРЯДОК
Рівень корупції в Україні залишається стабільно високим
Днями Міністерство юстиції, оперуючи інформацією правоохоронних органів, громадських і міжнародних організацій, уперше підготувало і оприлюднило звіт про роботу із запобігання і протидії корупції в державі. Документ надзвичайно цікавий і, можна сказати, знаковий не лише для всіх владних структур і відомств, а й для всього суспільства, позаяк наведені в ньому дані підтверджують гірку істину: на 21-му році незалежності маємо справу не просто з проявами, а зі справжньою епідемією корупції.
І річ навіть не в тому, що торік прокуратура разом із міліцією виявила понад 17 тис. посадових злочинів — на чверть більше, ніж у 2010-му. Вражає інше: за даними Мін’юсту, абсолютна більшість населення країни (83%!) вважає хабар цілком звичним і «нормальним» явищем. А чого б їм думати інакше: якщо, приміром, ще з десяток років тому за потреби медичних послуг з вимогами гривневого підношення стикалися більше половини українців, то зараз — 60,3%. Частіше стали вимагати «калим» за проходження митного контролю (з 38,6% до 42,1%), прийом на роботу в державні відомства (з 31% до 36,2%), під час нарахування соціальних виплат ( з 16,3% до 20,4%) тощо.
Згідно зі звітом, стабільно високим залишається рівень корупції в міліції, зокрема в Державтоінспекції, а також у судах. У ході судових процедур з неофіційними платежами мали справу принаймні 12% співгромадян. За цими показниками судову систему і міліцію торік наздогнала система охорони здоров’я: в документі зазначено, що під час першого візиту до медиків «вдячність» може досягати 200 гривень, зате під час лікування в стаціонарі щонайменше 40% пацієнтів платили лікареві 500, а 16,9% хворих — 1000 та більше гривень. Неофіційні витрати пов’язані із забезпеченням медикаментами і медичними маніпуляціями, понад третина пацієнтів платила ескулапам до і після операцій.
Однією з найбільш корумпованих стає освітня сфера. Автори звіту стверджують, що торік приблизно 53% громадян стикалися з корупцією в державних та комунальних навчальних закладах. У багатьох випадках, за аналогією з охороною здоров’я, відверто незаконні платежі називають «благодійною допомогою», яку змушені надавати батьки. Причому розміри поборів зростають з віком дитини і статусом закладу: якщо в дитсадку треба віддати в середньому до тисячі гривень на рік, то в школах — до півтори й більше, а у вишах і шість тисяч часто замало.
Певна річ, оприлюднений Мін’юстом документ викликав зливу коментарів і роз’яснень, особливо згаданих у ньому структур. Поки що, на наш погляд, найоригінальніше прокоментували звіт медики. У тому сенсі, що «закон не забороняє громадянину України висловлювати вдячність лікареві». Якщо так, і не важливо, в якій формі, то список можна продовжити: міліціонерові, судді, митникові, викладачеві… А як же бути з іншим законом — тим, що набрав чинності торік 1 липня і покликаний поступово викорінити таке зло, як корупція? Відповідь очевидна: врешті-решт він повинен запрацювати. І без усяких подяк суспільства.