СПАДЩИНА
Однак у місті, яке сьогодні святкує свій день народження, нині про земляка мало хто пам’ятає
У незвичний спосіб вирішили миколаївські цінителі історії увічнити пам’ять про видатних земляків. А саме про родину Аркасів, вихідців з Греції, які оселилися в південному місті у 1793 році. Внесок Аркасів у розбудову півдня сучасної України, розвиток культури і духовності неоціненний. Їхні імена вписані в історію краю золотими літерами. Тож кілька десятків миколаївців об’єдналися для того, щоб пройтися аркасівськими місцями. Цим походом вони нагадали городянам про видатну родину, дізналися багато нових цікавих фактів, краще пізнали рідне місто.
На перехресті доль
Сама поява грецької родини Аркасів на миколаївській землі має давню і цікаву історію. В ній переплелися долі багатьох людей на тлі трагічних подій, що були пов’язані з турецькими війнами на Балканах у XVIII сторіччі.
Під час бойових дій у столиці провінції Пелопоннес місті Патри гинуть багато членів родини з поширеним там прізвищем Аркас. Восьмирічний Андреас Аркас потрапляє в полон до турків та згодом на невільничий ринок. Але там маленького бранця викуповує грецький священик, знайомий з родиною Аркасів. Як вважають дослідники біографії Аркасів, звали священика Захарій Петропуло. В місті Літохорно Андреас одружується, в родині народжується первісток, якого називають Захарій.
А наприкінці 1793 року молода сім’я, яка все-таки змушена була тікати з батьківщини через політичні причини, прибуває в щойно заснований Миколаїв. Спочатку Андреас Еммануїлович відкриває в місті невелику лавку, згодом стає викладачем історії та класичних мов у штурманському училищі, отримує дворянське звання. Він усе життя пристрасно займався археологією. Досконально володіючи 12 мовами, склав паралельний словник цих мов. У Миколаєві в родини Андреаса і Ассіміни Аркас народжуються ще 11 дітей.
Відомості про старшого сина Захарія в різних історичних джерелах суперечливі, про його життя та здобутки не так багато відомо широкому загалу. Та завдяки сучасній подорожі по аркасівських місцях вдалося дізнатися чимало цікавих речей. Організатор заходу — керівник туристсько-екскурсійного клубу «Святий Миколай» Тетяна Чичкалюк розповіла, що «Захарій був учасником російсько-турецької війни 1828—1829 років у складі ескадри адмірала Олексія Грейга. Він брав участь у жорстоких боях, але його основні здобутки пов’язані з науковою працею, з вивченням історії та археології південного краю. На жаль, нині про цю грань таланту Захарія Аркаса забувають».
Справді, Захарій — автор першої історичної розвідки про створення і діяльність Чорноморського вітрильного флоту від його народження до загибелі в Кримській війні, один з перших дослідників грецьких міст-колоній Причорномор’я, Херсонесу, укладач «Порівняльної таблиці еллінських поселень по Евксинському Понту» та інших. З 1851 року він — головний будівельник і перший директор Севастопольської офіцерської бібліотеки, яку ціною власного життя врятував від знищення та евакуював до Миколаєва.
Цьогоріч Захарію Аркасу виповнюється 220 років. І якщо в країні, якій він служив все життя, про нього майже не згадують, то в Греції, у місті Літохорно, пишаються своїм уродженцем. Там вважають Захарія одним з найвідоміших земляків, який воював проти турків та дослужився до високих звань.
З Миколаєвом пов’язана доля і ще одного грека. Того самого, який, найімовірніше, врятував маленького Андреаса Аркаса з турецького полону. Із Захарієм Петропуло. Архімандрит Захарій служив в одній з церков міста, яка нині зруйнована, здійснював великі грошові пожертви у фонд спорудження нової церкви в центрі міста та у фонд будівництва нового цвинтарного храму, церкви Всіх Святих. До речі, найперша могила, яка з’явилася саме на цьому цвинтарі, — могила Захарія Петропуло. На жаль, сьогодні вона перебуває в занедбаному стані.
Представники грецької діаспори в Миколаєві подарували церкві Всіх Святих ікону з Греції. Фото автора
Три головні справи
Братом Захарія і дванадцятою дитиною в родині Андреаса Аркаса був Микола Андрійович. Його жагучий потяг до моря і морської служби сформувався з дитинства. Він був узятий волонтером на 84-гарматний корабель «Імператриця Марія», на якому офіцером служив старший брат Миколи Захарій.
Пройдуть роки, Микола стане адміралом, головним командиром Чорноморського флоту і портів, вірно служитиме російському імператору Олександру II, ставши йому близьким другом. Цінні археологічні колекції, зібрані і складені братами, увійдуть до експозиції товариств давнини та історії, краєзнавчих музеїв краю. У відділі рідкісних та цінних видань обласної універсальної наукової бібліотеки зберігаються книги родини Аркасів. Одна з найцінніших — видання 1879 року «Описание Ираклийского полуострова и древностей его» авторства Захарія Аркаса. Не менш цінним є і надпис на книзі, який брат Захарія Микола адресував своєму сину Миколі Миколайовичу. З цим експонатом учасників подорожі по аркасівських місцях ознайомила завідуюча відділом бібліотеки Лариса Трегуб. Також любителі історії відвідали Аркасівський сквер, який нині носить ім’я Сиваської дивізії, пам’ятник Захарію Петропуло, склеп Аркасів.
Достойним продовжувачем справ своїх предків став Микола Миколайович Аркас. Цього року Миколі Аркасу — 160. Дата, яка спонукала прихильників його таланту зібратися на вечір-реквієм «Микола Аркас в інтер’єрі часу». Лауреат премії Миколи Аркаса, Шевченківський лауреат поет Дмитро Кремінь відзначив три великі аркасівські справи. «Він, по-перше, видатний український діяч, що організував миколаївську «Просвіту», — сказав він. — По-друге, — автор і композитор опери «Катерина» на слова Шевченка, і врешті — історик, під чиїм пером вийшла «Історія України-Русі» українською мовою».
У свою чергу Тамара Півень, мистецтвознавець Миколаївської обласної філармонії запевнила, що трьома великими талантами діяльність Миколи Аркаса не обмежується. «Свого часу, — розповідає Тамара Миколаївна, — ми з викладачами музики проїхалися селами Баштанського району, тими, де він бував. Віднайшли й відновили за 10 років близько тисячі пісень. Їх свого часу записував в етнографічний літопис Микола Аркас. Уявіть собі, що старенькі бабусі ще пам’ятали про нього».
Пам’ятають про Миколу Аркаса сучасні виконавці музики. Талановито виконала партію з опери «Катерина» викладач Миколаївського вищого музичного училища, лауреат Міжнародної премії вокалістів імені М.Глинки Ольга Дідусенко. Згадували про діяльність Миколи Аркаса вчені, літератори, музиканти, громадські діячі. І присутні дізнавались про нові факти біографії великого українця грецького походження. Приміром, про те, що опера «Катерина» стала першою українською ліричною народно-побутовою оперою, яка з великим успіхом була поставлена трупою Марка Кропивницького в Москві в 1899 році, а згодом у Мінську, Вільнюсі та Києві. Микола Аркас не тільки заснував «Просвіту», а й у російськомовному Миколаєві на власні кошти відкрив народну школу з навчанням українською мовою.
Чимало добрих аркасівських справ згадують донині. У середині 90-х років вже минулого століття Миколаївський академічний український театр драми та музичної комедії зважився на постановку відновленої «Катерини». Тоді ж в області запровадили премію імені М. Аркаса, якою й досі нагороджують кращих митців за видатний внесок у розвиток та збереження української національної культури.
Великим заслугам — велику пам’ять
Утім, нині цінителі діяльності Аркасів вважають, що імениті земляки незаслужено забуті. Тож представники громадськості одностайно підписалися під зверненням до миколаївців з нагоди 160-го ювілею Миколи Аркаса. У зверненні, зокрема, йдеться: «Відзначаючи ювілей від дня народження М.М.Аркаса — видатного українського культурно-освітнього діяча, композитора, історика, письменника, фольклориста, засновника миколаївської «Просвіти», ми усвідомлюємо його роль у розвитку українського мистецтва, культури, громадського життя нашої держави. Попри вагомий внесок Миколи Аркаса, а також родини Аркасів у розбудову Миколаєва, це прізвище було викреслено з історії міста і держави, а пам’ятки культури та архітектури, створені з їх ініціативи, знищено. Передусім це стосується палацу Аркасів у Миколаєві, родинних маєтків у Богданівці та Христофорівці, будинку, де народився Микола Аркас, приватної бібліотеки, переслідування за участь у товаристві «Просвіта» тощо».
Громадські активісти пропонують реставрувати об’єкти культури та архітектури, які мають пряме відношення до родини Аркасів, а також спорудити пам’ятник Миколі Аркасу і назвати його іменем одну з вулиць міста тощо.