Мистецтвознавці й звичайні шанувальники малярства й графіки впродовж багатьох років були змушені мовчати про те, що серед українців за кордоном є геніальні творці. Серед них — наш земляк художник-графік Яків Гніздовський, який народився на Тернопільщині, але значну частину життя прожив на чужині. Завдяки унікальним роботам митець досягнув світового визнання.
Довершеність природи у кожній лінії
Ім’я Якова Гніздовського відоме на європейському й американському континентах. Виставки його робіт влаштовують у всьому світі впродовж 50 років. Сам митець якось жартував, що його «вівці заблукали аж до далекої Індії».
Картини і гравюри Великого Майстра мають за честь тримати у збірках приватні колекціонери Західної Європи, США та Канади. 1961 року родина Кеннеді придбала дві гравюри Гніздовського «Зимовий сад» і «Поле» для Овального кабінету Білого дому у Вашингтоні. Крім цього, твори українського митця зберігають у багатьох музеях і колекціях у всьому світі. В Америці роботи нашого видатного земляка можна побачити в Музеї образотворчого мистецтва у м. Бостоні (штат Массачусетс), Клівлендському музеї мистецтва (штат Огайо), Бібліотеці Конгресу США (м. Вашингтон), Міннеаполіському інституті мистецтва (штат Міннесота) та багатьох інших.
Гравюри Якова Гніздовського знайшли достойне місце і в мистецькій колекції Нельсона Рокфеллера, а також в Оксфордській бібліотеці, в Англії, Мистецькій галереї м. Вінніпега, що в Канаді, в Університеті Св. Івана в Амстердамі (Нідерланди), в Мистецькій колекції видавництва «Сідней», м. Йоганнесбург (Південно-Африканська Республіка), в Музеї художньої академії м. Загреба в Хорватії.
Уважно споглядаючи кожну картину митця, дивуєшся витонченій майстерності, досконалості ліній зокрема та образів загалом. Творчість художника пронизана ідеєю про довершеність природи і про Творця, який наділив цією досконалістю Всесвіт. Яків Гніздовський своїми творіннями закликає нас до пізнання Бога через прекрасні речі живої й неживої природи, Ним створені. Майстер по-своєму відкрив закон досконалості у зображенні звичайних і простих речей.
Українці також із захопленням долучаються до значної духовної спадщини, залишеної талановитим земляком. На щастя, у нас теж можна вивчати його роботи в Національному художньому музеї України у столиці, у Львівському національному музеї, в Тернопільському художньому музеї, Борщівському краєзнавчому музеї, а також на батьківщині митця.
Майстер третього виміру
Народився Яків Якович Гніздовський у 1915 році в селі Пилипче Борщівського району, що на Тернопільщині. Виховання в галичанській сім’ї далося взнаки: під час навчання у Чортківській гімназії юний Яків примкнув до молодіжного крила Організації Українських Націоналістів (ОУН), об’єднання «Юнацтво». Поліції вдалося вистежити підпільника — його заарештували і судили. Це стало цікавим епізодом у житті майбутнього великого художника. На засіданнях суду Яків змальовував портрети всіх присутніх у залі. Адвокат юнака показав малюнки суддям і наголосив, що тільки невинна людина може так спокійно поводитись і займатись улюбленою справою. Судді погодилися з цими аргументами і винесли виправдувальне рішення.
У 1935—1938 роках Яків навчався у Львівській малій духовній академії. Хлопець кинувся у вир мистецького життя романтичного Міста Лева. Робив малюнки для щоденної газети «Новий час», співпрацював із відомим на той час карикатуристом редактором журналу «Комар» Едвардом Козаком.
На початку 1938 року талановитого митця помітив митрополит Андрей Шептицький, і особисто від нього Гніздовський отримав стипендію на навчання у Варшавській мистецькій академії.
Яків Гніздовський був у постійному творчому пошуку. На це йшли десятки років, але блукання не були безплідним марнуванням часу. Митець, шукаючи себе, творив прекрасне.
Насамперед він філігранно володів різними техніками, досяг блискучої майстерності в малярстві олійними фарбами і досконало опанував мистецтво деревориту, яке полюбив ще з часів студіювання в Загребській мистецькій академії в 1939—1944 рр.
Початок 1960-х став тим рубежем пошуку, коли Яків знайшов свою пробуджену царівну і зосередився на дереворізах. «Фотографія ніколи не дасть того, на що спроможний у відображенні предметів Гніздовський, — зазначає письменник-мистецтвознавець Іван Кошелівець. — У цьому легко переконався, вдивляючись у його зображення капустяного качана чи кошика з горіхами. Начебто те саме, що й фотографія, але й ні. Тут не тільки вміння підкреслити кожний вигин, кожну жилку, з таким чуттям міри покласти тіні, що створюється повне враження сприймання третього виміру, — є ще щось: те, що надає відтвореному предметові індивідуальної стилізації, такої своєрідної, що його твори не потребують підпису: почерк Гніздовського можна впізнати безпомилково».
47 років провів наш земляк далеко від України. 2005-й був пам’ятним для шанувальників видатного графіка, частину його праху перепоховали у Львові на Личаківському кладовищі на центральній алеї, зовсім поряд із місцем останнього спочинку Івана Франка.
З нагоди 90-річного ювілею художника у Львівському національному музеї відбулась ювілейна виставка. Зусиллями музею й Українського конгресового комітету Америки за сприяння Посольства США було видано каталог робіт. У вступній статті тодішній посол США в Україні Джон Е. Гербст зазначив: «Гніздовський повертається на Батьківщину, залишаючи в Америці багату культурну спадщину. Його твори становлять коштовну частину колекцій наших найкращих музеїв. Нині громадяни матимуть змогу безпосередньо оцінити чіткі й іноді кумедні образи, які він черпав із життя своєї землі. Гніздовський продовжує традицію багатьох інших американських іммігрантів, які об’єднали мистецькі традиції своїх країн з енергією Нового Світу, щоб сплести гобелен, що збагачує всіх нас і зближує наші народи».
Погляд українця
Єдиним своєрідним оберегом життя і творчості Якова Гніздовського в Україні став музей у сільській школі, в рідному селі Пилипче. Його створено 1992 року з ініціативи колективу навчального закладу, племінника Якова Яковича, члена спілки художників України Якова Івановича Гніздовського і сільського краєзнавця Івана Гуменюка. Цей осередок став центром патріотичного й естетичного виховання, популяризації творчості нашого земляка.
За роки існування музею з його експозиціями і матеріалами ознайомилися тисячі українців і гостей з-за кордону. Два роки тому тут побував Верховний архієпископ-емерит блаженніший Любомир Гузар. Свого часу його святість підтримував тісні стосунки з художником.
Юні музеєзнавці й екскурсоводи разом із керівником музею вчителькою Людмилою Костюк ведуть пошуково-дослідницьку діяльність. Важливий напрям цих досліджень — листування з людьми, які знали Якова Яковича. Зокрема з дружиною Стефанією Кузан, Романом Ференцевичем (у 1970—1980 роки очолював українську службу радіостанції «Голос Америки»), з блаженнішим Любомиром Гузаром, племінником художника Яковом Гніздовським, представником Українського конгресового комітету Америки в Києві Вікторією Губською, Посольством США в Україні. Співпрацюємо із керівником наукової бібліотеки Києво-Могилянської академії Тетяною Ярошенко та директором київської гімназії №48 Маріанною Босенко. Дуже радіємо, коли знаходимо цікаві публікації про відомого митця-земляка в найрізноманітніших виданнях.
У перспективі плануємо звернутися до Міністерства культури із пропозицією заснувати в Києві музей митців української діаспори, де б належне місце займали праці видатного тернопільця. А також запрошуємо тележурналістів створити цикл передач про життєвий і творчий шлях відомого українця.
Адже Гніздовський завжди плекав у душі любов до рідної землі, вважав себе українським митцем. І майже півстоліття за межами батьківщини не витравили з його серця мальовничих краєвидів Наддністрянщини і Надзбруччя. Його бачення сутності речей, які відображав, промовляє, що це погляд українця.
Іван ПЕНЬКАЛО,
директор Пилипчанської школи, Тернопільщина, для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+